Абхазька ціна російського протекторату

"Лікар Пілюлькін", відомий у реальному світі як російський письменник-фантаст Сергій Лук'яненко, у ЖЖ днями написав, що "якщо в результаті загальнонародного референдуму багатонаціонального кримського народу той здобуде незалежність", то він переконаний, що "інвестиції у вільний Крим потечуть річкою. І не тільки з Росії. З Росії хлинуть туристи. По-перше - традиція, по-друге - це буде модно. "Дача в Криму" стане мрією всіх забезпечених росіян, ціни на землю й нерухомість злетять. Словом, у кримчан буде хороша можливість підзаробити. Зрозуміло, у нинішній нацистській збанкрутілій Україні ніщо з переліченого не є можливим".

Таку безапеляційну думку можна часто почути від тих, хто вітає російську анексію Криму. Але чи такий уже гарний для автономної республіки та його жителів сценарій подій, за які ратує "лікар Пілюлькін"?

АРК - дотаційний регіон. В умовах міжнародної ізоляції автономії її утримання для Москви буде досить витратним. За інформацією очільника російського Мінфіну Антона Силуанова, дефіцит бюджету Криму вже нині становить 10 млрд грн, тобто близько 35 млрд руб. У свою чергу, перший віце-прем'єр автономії Рустем Теміргалієв повідомив, що Криму потрібно близько 1 млрд дол. допомоги бюджетній системі та майже 5 млрд дол. інвестицій.

Судячи з усього, ці цифри не остаточні. У майбутньому вони лише зростатимуть.

Суми, які необхідно виділити Криму, в багато разів перевищують допомогу Кремля Абхазії та Південній Осетії. За повідомленням газети "Коммерсант", наприклад, перший план допомоги Південній Осетії було ухвалено вже в серпні 2008 р., коли уряд РФ виділив 500 млн руб. на гуманітарну допомогу і заявив, що спрямує 10 млрд руб. на відновлення інфраструктури. У 2013 р. повпред президента в Північно-Кавказькому федеральному окрузі Олександр Хлопонін констатував, що обсяг допомоги республіці з 2008 р. перевищив 34 млрд руб.

Російські журналісти зазначають, що допомога Абхазії з 2010 р. фінансується через комплексний план сприяння соціально-економічному розвитку республіки. За два роки на нього було виділено 16 млрд руб. У жовтні минулого року Олександр Хлопонін заявив, що фінансова допомога Росії Абхазії у 2013 р. буде збільшена майже на третину й становитиме 1,803 млрд руб. Той-таки Хлопонін повідомив, що у 2014-2015 рр. Російська Федерація інвестує в розвиток соціальної сфери Абхазії 3,274 млрд руб.

Як зазначають ЗМІ, у російському бюджеті допомога республікам проходить за двома позиціями - на соціально-економічний розвиток (поточні витрати) і на бюджетні інвестиції. За даними "Коммерсанта", відповідно до закону про виконання бюджету за 2012 р., для Південної Осетії ці цифри становили в сумі 6,5 млрд руб., для Абхазії - 6,8 млрд руб. У 2013 р., за попередніми даними, виділено 4 і
2 млрд руб. відповідно.

У січні нинішнього року глава російського уряду Дмитро Медведєв розпорядився передати Мінбуду РФ кошти для надання фінансової допомоги Абхазії та Південній Осетії у 2014-2016 рр. Відповідно до розпорядження, Мінбуду мають бути передані бюджетні асигнування, передбачені для інвестицій за підрозділом "Міжнародні відносини та міжнародне співробітництво". Документом передбачено, що кожній з невизнаних республік із 2014-го по
2016 р. виділятиметься по 1 млрд руб. щорічно.

Та чи пішов на користь невизнаним республікам такий патронаж із боку Росії?

Візьмімо, приміром, Абхазію, чий бюджет на 70% складається з російських дотацій. Сьогодні ця невизнана республіка, орієнтована на Російську Федерацію, є клановою державою з високим рівнем корупції і дуже нерозвиненою економікою.

Економіка Абхазії стоїть на трьох китах - туризмі, роздрібній торгівлі й сільському господарстві. Сьогодні сільське господарство невизнаної республіки переживає непрості часи. По-перше, через технічну відсталість у продукції невисока конкурентоспроможність. По-друге, оскільки Абхазію після збройного конфлікту в 90-ті залишило близько половини жителів, землі залишаються необробленими.

Ще за часів Радянського Союзу основною статтею доходу був туризм і пов'язана з ним роздрібна торгівля. В Абхазії було побудовано безліч санаторіїв і будинків відпочинку, які не залишалися порожніми навіть узимку. А "дикуни" влітку винаймали кімнати в місцевих жителів, забезпечуючи їм постійний заробіток. Абхазія й сьогодні орієнтована на туризм. Та тільки туристів у невизнаній республіці не так уже й багато. А ті, хто приїжджає, - небагаті люди, переважно з Росії, які ностальгують за курортами часів СРСР.

Отже, як зазначається в "Аналізі туристичних потоків в Абхазії за 2013 р.", опублікованому на сайті торговельно-промислової палати Абхазії, "кількість відпочилих у санаторно-курортних об'єктах Республіки Абхазія у 2013 р., за даними Комітету з питань курортів і туризму, становило 120 051 чол., що на 6 199 чол. (5,5%) більше, ніж у 2012 р.". За неофіційними даними, кількість туристів на рік становить близько 400 тис. чол.: чимало з них живуть на приватних квартирах. При цьому абхазькі експерти констатують, що офіційний туристичний ринок Абхазії перестав демонструвати зростання. Пояснюється це багато в чому відсутністю якісної туристичної інфраструктури.

У вищезгаданому дослідженні також зазначається, що діючий комплекс санаторіїв, пансіонатів, готелів і баз відпочинку становить близько чверті від рівня 1992 р. Сьогодні ж ємність туристичного ринку не перевищує 150 тис. чол. за сезон.

Безумовно, щось було побудовано й в останні роки: ті невеликі інвестиції, що надходили в Абхазію, спрямовувалися переважно в туристичний сектор. У тому числі й на будівництво нових пансіонатів і відновлення старих. Але це - крапля в морі. Набагато більше в Абхазії готелів, доведених до жалюгідного стану. Що ж до проживання на квартирі в місцевих жителів, то на сайтах туристи так коментують ставлення до себе: "Місцеві хочуть обдерти, вважаючи тебе ходячим гаманцем".

Не виправдалися сподівання Сухумі й на сочинську Олімпіаду. Вся участь Абхазії звелася до поставок на будівництво олімпійських об'єктів інертних матеріалів - гравію, щебеню. Та й то - у набагато менших обсягах, ніж сподівалися абхази. Напливу туристів, які приїхали на Олімпіаду, теж не було, оскільки інфраструктура і якість сервісу не відповідають вимогам туристів з розвинених країн. Відкриття сухумського аеропорту "під Олімпійські ігри" також не відбулося, оскільки міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) не визнає Абхазію як суб'єкта.

У цілому ж перетворення розташованого поруч району "великого Сочі" на сучасний туристичний регіон загрожує Абхазії серйозними втратами. Як зауважив один експерт у розмові з автором цих рядків, "їхати через "розкішне Сочі" до "совкової Абхазії" мало хто захоче".

Однією з основних проблем для Абхазії є незначна кількість інвестицій. Ті ж, що є, - здебільшого російські. Припливу інвестицій в Абхазію заважає й законодавча заборона на продаж іноземцям землі та нерухомості. Утім, ця заборона не заважає росіянам мати у своїй власності більш-менш значимі об'єкти Абхазії. Так само як і земельні ділянки на чорноморському узбережжі.

Російський протекторат над Абхазією посилює апетити російських бізнесменів і політиків, які бажають придбати ділянку землі в курортній частині західного Причорномор'я. Ілюстрацією сказаного є історія з абхазьким селом Аібга, що розташоване неподалік Сочі: кілька років тому російська сторона в рамках переговорів про делімітацію кордону запропонувала Сухумі передати РФ 160 кв км території навколо цього села.

Через боротьбу за власність і нерухомість і виникають конфлікти між місцевими бізнес-кланами та росіянами, апофеозом чого стало вбивство восени 2012 р. російського бізнесмена, власника компанії "Ел Петролеум-Абхазія" Сергія Клемантовича та його супутниці Оксани Скареднової.

Та й убивство торік в Абхазії російського дипломата Дмитра Вішернєва пов'язують, за однією з версій, з великими будівельними контрактами (на суму 35 млн дол.) на будівництво комплексу будівель посольства Росії в Сухумі. За іншою версією, причиною вбивства російського дипломата могли стати конфлікти, пов'язані з нерухомістю: Вішернєв, крім основної роботи дипломата, використовуючи свої зв'язки з керівництвом республіки, врегулював питання нерухомості, придбаної росіянами в Абхазії. Конфлікти виникали через те, що в будинків і квартир, куплених росіянами на морі, іноді було кілька хазяїв...

Усе це створює Абхазії репутацію країни, куди дуже небезпечно вкладати гроші: надто великі ризики. Злочинність, до речі, входить до числа чинників, які роблять Абхазію не надто привабливою для інвесторів і туристів, оскільки вони не почуваються безпечно на пляжах і вулицях. А сподівання абхазців на те, що президент Олександр Анкваб зможе викорінити корупцію, не виправдалися: абхазький президент, схоже, цю боротьбу програв.

Наприклад, значні суми коштів, які Росія виділяє для Абхазії, активно розкрадають місцеві й російські чиновники. Показова така історія. У 2010 р. Рахункова палата Російської Федерації перевірила, як Сухумі витрачає виділені Москвою гроші. З 1,2 млрд руб., отриманих на той момент, 348 млн руб кудись зникли. Місцева абхазька влада стверджувала, що "гроші ніхто не вкрав", їх просто неефективно використали. Але в Абхазії в це не вірять. Невизнану республіку постійно стрясають корупційні скандали.

Усе це - ціна, яку платять Абхазія та її жителі за російський протекторат і міжнародну ізоляцію.