ВАЖКО БУТИ «БОГОМ»

Неможливо повірити, але доведеться: живе в Україні людина, яка не є громадянином жодної країни світу. Без статусу біженця, не підпадає під таку поширену в нашій країні категорію бомжів: Султанов Фаїк Судья огли має навіть постійну прописку, таку саму роботу, законну дружину та двох дітей. Більше того, перебуває на військовому обліку у військкоматі Кривого Рогу. І при всьому цьому громадянином України він не є, хоча дев’ять років постійно тут проживає, якщо не брати до уваги служби в армії, коли він півроку ліквідовував наслідки аварії на Чорнобильській атомній.

Відразу ж після демобілізації 1988 року Фаїк одружився з українкою з Кривого Рогу й поїхав закінчувати навчання в Ростовському політехнічному інституті. У березні 92-го повернувся до Кривого Рогу, де отримав постійну прописку й навіть прямокутний штампик у паспорті з написом «Україна». А в липні з нагоди 25-річчя йому туди навіть вклеїли фотографію. Проте круглу печатку, яка мала завірити, як виявилося згодом, його українське громадянство, в паспортному столі Центральногородського району Кривого Рогу поставити забули.

Так собі спокійно й жив громадянин Султанов, не обмежений у правах, весь цей час вільно голосуючи на виборах за вподобаних кандидатів у президенти й депутати. Та настав час змінювати «червоношкіру паспортину» на синій паспорт громадянина. Сталося це 1998 року. Тоді й сказали йому люди в погонах, що не підданий він України, і порекомендували принести пакет документів для отримання громадянства. Приніс. Навіть декларацію заповнив, що не підданий ні Азербайджану, ні Росії , ні будь-якої іншої країни, крім СРСР, який почив у Бозі. Після цього жодними повідомленнями з Криворізького ВВІРу (нині ВПРіМР — відділ паспортної роботи і міграційної реєстрації) Фаїка не турбували. Щоправда, торік місцевим паспортистам знадобилася довідка з податкової інспекції про середньомісячний доход пана Султанова. Отримавши дані, йому дали спокій. Зате стурбувався він сам. Виїхати за межі країни Фаїк уже не може, оскільки з вищевикладених причин закордонний паспорт йому видати не можна. А в Росію й інші країни СНД на в’їзд із старим паспортом накладено табу. Саме з цієї причини Султанов не ризикнув добиратися через два кордони на похорон своєї найближчої родички в Азербайджані.

Прокоментувати ситуацію кореспондент «ДТ» попросив старшого інспектора з особливих доручень ВПРіМР обласного управління УМВС у Дніпропетровській області Світлану Васильєву.

— У нас питання про прийняття в громадянство України розглядаються не більше року, — твердо заявила Світлана Анатоліївна, оперативно набираючи Султанова на комп’ютері. — Немає його в нас.

— ?

— Треба розбиратися на місці. Та в райвідділах питань прийому в громадянство не вирішують. Тільки в міських.

Якби не ці «дрібнички», то, за великим рахунком, живеться Фаїку Султанову в Україні непогано. Як ліквідатор аварії на ЧАЕС другої категорії він користується всіма призначеними за законом пільгами, лікується в лікарні й вільно пересувається країною. Інколи, щоправда, паспорт на вулиці перевірять (особа «кавказької національності» все-таки), посварять, що ще не обміняв на новий, та й відпускають. Адже він не бомж, а бог — «без певного громадянства».