Криза дорослішання

Минулого тижня на Польщу накотилася нова хвиля протестів.

Цього разу приводом до вуличних демонстрацій стало звільнення голови верховного суду Польщі Малгожати Герсдорф, що відбулося згідно з новим законом про Верховний суд. Саме прийняття цього закону торік призвело до масових протестів польської опозиції та гострої критики з боку Європейського Союзу.

Закон про Верховний суд - частина пакету законів, які були основою судової реформи від правлячої партії "Право і справедливість". Дискусії та перманентна напруга навколо цієї реформи тривають, фактично, з часів приходу "Права і справедливості" до влади у 2015 р. Опозиція звинувачує правлячу партію у спробі під прикриттям реформи узурпувати владу, натомість представники "Права і справедливості" та міністри урядів Беати Шидло і Матеуша Моравєцького наголошують, що реформа була однією з вимог суспільства і що з її допомогою влада має намір зруйнувати "суддівську мафію", яка начебто трималася в Польщі ще з комуністичних часів.

Закон про Верховний суд передбачає зміну його структури з наданням більших повноважень міністрові юстиції та президенту для регулювання діяльності суду. Крім того, закон змінив процедуру виходу суддів на пенсію: якщо раніше єдиний пенсійний вік становив 70 років і в разі бажання продовжити роботу суддям потрібна була тільки згода голови Верховного суду, то тепер пенсійний вік знизився до 65 років, а продовжити повноваження суддів, які досягли цього віку, може президент.

Саме навколо цього пункту виникла нинішня напруженість. Закон прийняли 3 квітня, тоді ж було прописано норму, згідно з якою судді Верховного суду віком за 65 років через три місяці після прийняття закону мають скласти свої повноваження. Щоб працювати й далі, вони мусили протягом місяця з дня ухвалення закону написати відповідну заяву, надати необхідні медичні довідки та отримати згоду від президента на продовження роботи. Голова Верховного суду Малгожата Герсдорф не скористалася такою можливістю, і тому, за словами заступника голови канцелярії президента Польщі Павла Мухи, вона, як і близько 30 діючих суддів Верховного суду, відповідно до нового закону має піти у відставку. Колізія полягає в тому, що Малгожату Герсдорф було призначено головою Верховного суду у 2014 р., ще за попереднім законодавством. Термін її повноважень становить 6 років, і в момент призначення процедури її відставки з огляду на вік передбачено не було. Це означає, що її термін на посаді голови Верховного суду має скінчитися тільки у 2020 р. Про це Малгожата Герсдорф заявляла, виступаючи в Сеймі, ще торік. Вона казала, що конституція гарантує їй шестирічний термін повноважень, і вона має діяти згідно з конституцією.

Тому заява про необхідність її звільнення викликала протести у всій Польщі, вони відбулися 3 та 4 липня. У Варшаві перед протестувальниками серед інших виступив екс-президент Польщі Лех Валенса, наголосивши, що судова реформа є спробою ліквідації розподілу влади, і Польща зараз має захистити один із основних принципів демократії .

За словами польської опозиції, завдяки реформі, і, зокрема, її частині про пенсійний вік, влада хоче позбутися невигідних для себе суддів та призначити з допомогою Державної ради судочинства (наглядового органу, що впливає на призначення та звільнення суддів, натомість на формування його складу має вплив міністр юстиції) лояльних собі суддів. Тому, з погляду опозиції, ухвалення й набрання чинності законом про Верховний суд - це крок до узурпації влади. Поділяють ці побоювання і в Європейській комісії, яка перед введенням у дію закону виступила з заявою, наголосивши, що закон дає безпрецедентні повноваження президентові та підриває принцип незалежності судової гілки влади, що, своєю чергою, становить пряму загрозу демократії в Польщі.

Натомість представники влади заявляють, що, попри коментарі Єврокомісії та протести опозиції, судова реформа -для країни необхідність. Про це заявив польський прем'єр Матеуш Моравєцький, який після дебатів у Європарламенті сказав: "Ми, з нашого боку, робимо все - обговорюємо сумнівні моменти, впроваджуємо зміни до нашого права - в дусі діалогу з Комісією. На жаль, немає такої волі в іншої сторони. Хоча в Європейському парламенті комісар Валдіс Домбровскіс чітко підтвердив, що Польща впровадила корисні зміни, однак Європейська комісія не змінює своєї позиції, доки цілком не відмовимося від реформи. На це нашої згоди напевно не буде. Тому я сказав у Європейському парламенті з великим розчаруванням, але, на жаль, це правда: Європейська комісія не є незацікавленим арбітром, а є політично заангажованою стороною спору".

Ще більш різко висловився про Європейську комісію лідер "Права та Справедливості" Ярослав Качинський. В інтерв'ю польським ЗМІ він заявив, що Комісія не зламає польської волі завершити судову реформу, адже без неї всі інші реформи не мають значення, - вони просто будуть саботовані нинішніми застарілими судами.

Наразі ж Малгожата Герсдорф перебуває у відпустці до 19 липня. Тим часом виконувач обов'язків голови Верховного суду на час її відпустки Юзеф Івульський заявляє, що після відпустки Герсдорф має повернутися до роботи. Своєю чергою, заступник міністра юстиції наголошує, що Герсдорф не може перебувати у відпустці, адже, згідно із новим законом, вона вже має бути відправлена на пенсію. А речник Державної ради судочинства уточнює: "Те, що пані Герсдорф почувається головою Верховного суду, - її суб'єктивне відчуття, але буква закону - це щось інше. Це зіткнення того, що відчуває пані Герсдорф, із тим, що каже закон".

Такі діаметрально протилежні оцінки ситуації від представників різних гілок влади - серйозна загроза двовладдя в країні. І, напевно, конфлікт вийде на новий рівень після 19 липня, коли Герсдорф має вийти з відпустки.

Загалом же, ситуація в Польщі останніх років дуже нагадує кризу молодої демократії, що вже відбулася як власне демократія, але ще не до кінця знайшла необхідні форми, котрі задовольняли б потреби та особливості польського суспільства. Схожі кризи раніше чи пізніше переживали більшість сучасних демократичних країн - від США до Франції. І тепер ця криза накотилася не лише на Польщу, а й на інші посткомуністичні країни - Угорщину, Чехію, Румунію. Бо, зрештою, що таке 28 років для становлення демократії? Мабуть, це і є той підлітковий вік для країни, коли накочується хвиля протесту проти всього світу і з'являються величезні амбіції. Тому в польській ситуації немає нічого дивного чи історично нового - звичайна криза дорослішання, котра є, напевно, необхідною сторінкою для становлення справжньої демократії.