ЗЛИТТЯ: ПРАКТИЧНО, АЛЕ ВЖЕ НЕ «МОДНО»?

Безпрецедентне наростання масштабів корпоративних зливань і придбань, яке відбувалося в 1990-х роках, супроводжувалося великим скепсисом із боку аналітиків. На їхню думку, основною причиною зливань було прагнення замаскувати величезні заборгованості компаній, що падали «в обійми» одна одній, і завуалювати загальне несприятливе враження про стан справ у них. Однак книга економіста з інституту Мілкена Сюзен Тримбат «Злиття й ефективність: відстрочені результати», що недавно побачила світ, містить протилежну точку зору. Яка базується, що досить важливо, на докладному вивченні показників за 15 років 276 компаній зі списку журналу Fortune 500, які пройшли процес зливань. З’ясувалося, що в 70 відсотках випадків така реорганізація привела до підвищення ефективності компаній, а загальна економія по всіх 276 компаніях становила 28 млрд. дол. Всупереч усталеній точці зору, ця економія досягалася не за рахунок масових звільнень, які насправді виявилися не такими вже й масовими, а за рахунок ефективнішого використання наявної інфраструктури, зокрема зменшення витрат на рекламу і розповсюдження.

Сто найуспішніших у цьому плані компаній із проаналізованого списку в середньому підвищили свою ефективність у результаті злиття на 5% і заощадили по 250 млн. дол. на рік кожна. Рекордсменом зростання ефективності вважається компанія Freeport McMoRan Inc., що в 1987 році за 700 млн. дол. придбала фірму Petro-Lewis Corp, яка перебувала на межі банкрутства. Через рік ефективність нового утворення зросла на 55%, а економія становила 1,2 млрд. дол.

А рекордсменом зі знаком «мінус» виявилася компанія AT&T Corp., що виклала 1991 року 7,5 млрд. дол. за NCR Corp. Зазнавши величезних збитків на цій угоді, 1996 року AT&T змушена була позбутися невдалої покупки, продавши її всього лише за 3,4 млрд.

Загалом д-р Тримбат вважає ідею зливань дуже вдалою, і причиною їх провалу може бути або вибір не того партнера, або поганий менеджмент нового утворення. Щоправда, в її праці ретельно проаналізовано дані про результати зливань, які відбулися до 1995 року, тобто до початку буму на цьому грунті. Однак попередні оцінки, зроблені автором на більш пізній період, відхилень від накресленої тенденції не виявили.

Примітно, що дослідження опубліковано на спаді моди на злиття. Так, якщо 2000 року загальний обсяг таких операцій становив 3,4 трлн. дол., то вже наступного року цей показник знизився до 1,7 трлн. І було б занадто оптимістично гадати, що висновки д-ра Тримбат переважать негативні чинники, які обмежують прагнення до злиття: зниження цін на акції, політична нестабільність, тьмяні економічні перспективи, лавина корпоративних скандалів. Хоча, на думку автора дослідження, зростання ефективності веде (точніше, має вести) до зниження цін, що викликає підвищену активність покупців, а це, у свою чергу, стимулює прискорений розвиток економіки в цілому...