Єврозона: перевірка Кіпром

Несподіване і багато в чому безпрецедентне рішення політиків Євросоюзу примусово перекласти відповідальність за фінансові проблеми Кіпру та його банків на плечі вкладників цих самих банків викликало бурю емоцій і може стати джерелом нестабільності всієї зони євро, створивши небезпечний прецедент безцеремонної експропріації частини вкладів. А, зважаючи на специфічну роль острівного офшору для ведення бізнесу в країнах колишнього СРСР - в основному у Росії та Україні, кіпрська криза потенційно загрожує втратами і для економік країн, які перебувають поза Євросоюзом. Саме тому проблеми маленького Кіпру, який у європейській економіці важить сьогодні не більш як піввідсотка, стали не тільки загальноєвропейським головним болем.

Тим часом пошук Нікосією шляхів виходу з існуючої ситуації триває: тільки-но відійшла на задній план "депозитна" ініціатива, як у п'ятницю стало відомо, що уряд Кіпру збирається запровадити обмеження на рух капіталу через "надзвичайний стан" в економіці.

Європа перестала бути доброю?

Сума в 15–17 млрд євро, необхідна для вирішення проблем кіпрських банків і виконання кіпрським урядом своїх боргових зобов'язань, відносно незначна, щоб через неї влаштовувати такий переполох. Так вважають критики рішень, прийнятих 16 березня на засіданні міністрів фінансів країн єврозони. Єврогрупа після десяти годин дебатів винесла свій вердикт: влада Кіпру має підвищити податок на прибуток корпорацій з 10 до 12,5%, а також запровадити одноразовий "податок" на депозити в місцевих банках. Вклади в розмірі до 100 тис. євро слід обкладати податком за ставкою 6,75%, а більше цієї суми - 9,9%. (Пізніше розглядався також варіант, за якого депозити в розмірі до 20 тис. євро уникли б оподаткування, але в такому разі сума зборів була б на 300 млн євро меншою, а податок на великі вклади слід було б збільшити до 10–15%). Зауважимо, що вклади понад 100 тис. євро становлять загалом близько 56% із загальної суми в 68 млрд євро розміщених на Кіпрі депозитів, причому належать вони переважно зарубіжним вкладникам.

Як підрахували кредитори, у такий спосіб Кіпр може забезпечити поповнення скарбниці на 5,8 млрд євро і, у разі виконання цієї умови, одержати іншу частину необхідної суми у вигляді кредиту в 10 млрд євро від Єврогрупи, МВФ та Європейського центрального банку.

Європейські чиновники і політики мотивували таке своє рішення тим, що при виділенні всієї суми у вигляді кредиту борговий тягар кіпрського уряду збільшиться відразу більш як наполовину (до 145% національного ВВП). І тоді залишиться тільки чекати, коли Нікосія попросить нових грошей або вимагатиме переговорів про реструктуризацію. Сума кредиту в 10 млрд дає змогу, як кажуть у Брюсселі, утримувати кіпрський борг нижче 100% від ВВП країни в перспективі до 2020 р.

Утім, цей аргумент навряд чи цікавий тим вкладникам кіпрських банків, які вже тиждень не можуть отримати доступ до своїх банківських рахунків, бо влада острова вирішила заморозити їх з метою недопущення різкого відпливу капіталу з країни. Єврогрупа в цьому разі пішла на безпрецедентне в європейській практиці рішення, коли за прорахунки керівників найбільших кіпрських банків розплачуватимуться їхні вкладники, а не власники. Прибічники цієї ідеї говорять, що у випадку з Грецією приватні інвестори погодилися "пробачити" майже половину заборгованості країни, внісши свою лепту в порятунок грецької економіки. Але на Кіпрі грецький варіант не пройшов, тому що основна частина місцевих держоблігацій викуповувалася самими ж кіпрськими банками, і в результаті саме гроші їхніх вкладників стали найбільш бажаним, з погляду ЄС, внутрішнім ресурсом для місцевого уряду. Кошти на депозитах більш як ушестеро перевищують ВВП Кіпру, і "одноразовий податок" фактично означав би втрату вкладниками доходів від депозитів за останні рік-два. У разі колапсу кіпрської банківської системи втрати були б значно більшими.

Тут слід згадати, що трохи раніше, під час переговорів про фінансову допомогу, сама ж кіпрська влада відкинула грецький шлях виходу з кризи через необхідність істотного зниження держвидатків, урізання соціальних виплат і зарплат у держсекторі, масової приватизації держпідприємств. За словами причетних до цих переговорів чиновників, ідею про оподаткування депозитів Євросоюзу підказала сама влада Кіпру, що теж не можна виключати, зважаючи на те, що до 1 березня 2013 р. президентом країни був комуніст Дімітріс Хрістофіас.

Але навіть з урахуванням усього вищесказаного справедливість європейських вимог до Нікосії викликає сумніви на тлі того, що, наприклад, Іспанія в грудні минулого року одержала фінансову допомогу в розмірі 39,5 млрд євро на значно лояльніших умовах, а порятунок одного лише бельгійського банку Dexia обійшовся загалом у 100 млрд євро.

Логіка цього рішення стає зрозумілішою, якщо взяти до уваги, що саме рішення по Кіпру протиснула Німеччина та її канцлер Ангела Меркель. Річ у тім, що в переддень осінніх виборів у себе в країні вона вже не може відігравати роль "принципового, але доброго поліцейського" для всієї єврозони, який в останній момент (як було у випадку з Грецією та Іспанією) пом'якшує свою позицію і дає добро на виділення коштів. У випадку з Кіпром канцлер, очевидно, вирішила, що буде складно пояснити німцям, навіщо їм витрачати свої гроші на порятунок країни, яка довгі роки жила за рахунок залучення інвестицій з інших країн, частина яких має сумнівне або навіть кримінальне походження.

Висування безпрецедентних вимог щодо Кіпру ґрунтується на переконанні німецької влади, що стабільність євро дорожча за інтереси вкладників місцевих банків. Крім того, кіпрська економічна модель "податкового раю" з опертям на інвестиції з-за кордону більше не відповідає берлінському баченню стратегії розвитку для всієї єврозони, яка має знову навчитися нарощувати промислові "м'язи" і відвойовувати товарні ринки, щоб у глобальній конкурентній боротьбі змусити більше рахуватися із собою і Китай, і США, і Росію.

Тож від способу вирішення кіпрської кризи залежать не лише реалізація такого бачення майбутнього Європи і результати виборів у Німеччині, а й, не багато не мало, майбутнє єврозони.

Кіпр іде ва-банк

Однак проблеми Кіпру свідчать і про те, як далеко єврозоні до цілісності, солідарності та згуртованості, які є ключовими для подальшого розвитку цього об'єднання. Але ж і самі європейці значною мірою "посприяли" нинішній кіпрській кризі і тепер, знову змінюючи правила гри, намагаються відволікти увагу від своїх власних помилок. Одна з них - спосіб вирішення проблем Греції, з якою економіка і фінансова система Кіпру були тісно пов'язані до кризи. У результаті прийнятого в ЄС рішення кіпрські банки були змушені списати 5 млрд євро грецьких боргів. Крім того, Кіпр як найбільш периферійна держава ЄС після свого вступу в єврозону 1 січня 2008 р. (за дев'ять місяців до початку глобальної фінансової кризи) одержав від участі у валютному союзі найменші вигоди, ставши до того ж заручником проблем єврозони. Статистика останніх років свідчить, що банківська система Кіпру занепадала в міру того, як саме європейські інвестори виводили з неї свої кошти.

Разом з тим фінансові регулятори Євросоюзу крізь пальці дивилися на те, що щороку через банківські рахунки на Кіпрі перекачувалися суми, які у кілька разів перевищують ВВП цієї країни. Та й, сказати по правді, про проблеми кіпрських банків, через які загострилася криза, було добре відомо ще рік тому, коли в Нікосії заговорили про те, що без зовнішньої допомоги не обійтися. Але Євросоюзу треба було кілька місяців переговорів для того, щоб виробити свій загалом неоднозначний проект порятунку кіпрської банківської системи з використанням антиринкових "надзвичайних заходів".

Та найбільше роздратування і протести викликає той факт, що рішення про "експропріацію" частини вкладів було прийнято кулуарно міністрами фінансів ЄС і запропоновано кіпрському керівництву фактично у вигляді ультиматуму. Крім того, воно суперечить закону, що гарантує в ЄС недоторканність приватних вкладів на суму до 100 тис. євро, а спроба легалізації "експропріації грошей" разовим "податком" - досить сумнівний спосіб обійти цей закон і не додає привабливості всій єврозоні в очах інвесторів.

Все це визначило масове невдоволення кіпріотів і зумовило результат голосування в кіпрському парламенті ввечері у вівторок, 19 березня. Законодавці зробили багато в чому відчайдушний вчинок - 36 парламентаріїв з 56 проголосували "проти" умов Єврогрупи. А 19 депутатам від правлячої партії довелося утриматися, щоб не поставити в скрутне становище президента Кіпру Нікоса Анастасіадіса. Йому довелося умовляти парламентаріїв ухвалити непопулярний закон, а паралельно вести телефонні переговори з європейськими політиками (зокрема з Ангелою Меркель, переконуючи її, що вона і цього разу має поступитися). Однак не тільки Берлін, а й Європейський центральний банк відкинули можливість компромісу - до понеділка, 25 березня, Кіпр має самостійно зібрати відсутні кошти, інакше фінансування від ЄЦБ для його банків буде припинене.

У пошуку інструментів для врегулювання такого "надзвичайного стану" уряд вніс на розгляд парламенту ряд законопроектів. Зокрема, передбачається надати міністрові фінансів і Центральному банку Кіпру повноваження із запровадження "будь-яких обмежувальних заходів", у тому числі на рух капіталу, зняття готівки; заборону на дострокове розірвання угод про вклади; обов'язкову реструктуризацію строків погашення строкових депозитів; заборону або обмеження на відкриття нових рахунків. За необхідності надзвичайні заходи можуть запроваджуватися і для захисту громадського порядку і безпеки.

Мотивуються подібні кроки "дуже критичною ситуацією": значний відплив депозитів загрожує дестабілізацією фінансової системи країни і самому існуванню кредитних установ.

Також, за останніми даними, розроблюваний Кіпром план "В", замість податку з власників депозитів, передбачає можливу "націоналізацію" рахунків вкладників недержавних пенсійних фондів, що дасть 2–3 млрд. євро (так, до речі, вчинили в Угорщині). А також створення інвестиційного фонду з привабливими активами (у т.ч. енергетичні родовища), облігації якого запропонують до купівлі інвесторам. Лише за такого варіанту в Нікосії сподіваються і задовольнити Європу, і уникнути гніву Москви. Однак і в цьому разі малоймовірно, що Кіпр збереже за собою статус податкового раю.

Росія: жертва чи винуватець?

Трохи менше року тому DT.UA зазначало, що тісні зв'язки Кіпру з Росією, як економічні, так і політичні, можуть надати цій країні ведмежу послугу. Так воно, по суті, і сталося. Минулої осені кіпрські представники на переговорах з Єврогрупою пояснювали свою непоступливість наявністю "певних домовленостей" з Москвою, що подасть Нікосії у разі непередбачуваних обставин руку допомоги. Сьогодні стало очевидно, що це був блеф. Москва, яка виділила Кіпру в 2011 р. кредит у 2,5 млрд євро, не може дати більше. Улітку 2012 р. Кіпр просив у Росії новий кредит у 5 млрд євро, але Кремль відмовив.

Варто також згадати слова російського президента Володимира Путіна, сказані минулого літа: "Ми не очікуємо якихось серйозних потрясінь і у змозі оперативно реагувати на будь-який розвиток подій (у єврозоні)". "Настрій у європейських колег бойовий, підхід професійний", вони проводять "вибудувану усвідомлену політику" і роблять, "швидше, оптимістичні прогнози" - так говорив тоді Путін з приводу ситуації навколо Греції. Сьогодні ж він називає ініціативу влади ЄС щодо Кіпру "небезпечною, несправедливою і непрофесійною".

Ще торік російський уряд Дмитра Медведєва розробляв ряд заходів на випадок кризи в єврозоні. "Кожен знає, що треба робити", - сказав тоді перший віце-прем'єр російського уряду Ігор Шувалов. Але Кіпр сьогодні став несподіванкою не тільки для нього, а й для його патрона.

Похвальним є прагнення російської влади врятувати російські капітали на острові. Але зробити це буде складно, оскільки навіть кіпріоти розуміють, що російські вклади у будь-якому разі почнуть танути, тільки-но банківські рахунки розморозять. Беручи до уваги, що східноєвропейські і, зокрема, російські гроші становлять від 30 до 50% депозитів на кіпрських рахунках, влада Нікосії не може дозволити їм запросто "піти" - втрати для російських вкладників на Кіпрі становитимуть, за різними оцінками, від 1 до 2 млрд євро.

Та найдивніше, що російська влада, очевидно, не прагне скористатися ситуацією з Кіпром, щоб реалізувати свою давню мрію перетворити Москву на ще один фінансовий центр світу. Москва пригрозила Брюсселю зменшити свої валютні резерви в європейській валюті, якщо ситуація на Кіпрі розвиватиметься за несприятливим для росіян сценарієм. Таким чином, заступаючись за офшор, Кремль дає зрозуміти, що нинішнє становище, за якого щорічний відплив капіталу становить 60–80 млрд дол., лише частина з яких потім реінвестується назад, поки що його цілком влаштовує. Російським компаніям, незалежно від результату кіпрської кризи, просто доведеться знайти для себе нову "тиху гавань". Втім, варто очікувати, що відносини Кіпру і Москви можуть розладнатися назавжди. Та чи треба заради їх підтримки надалі жертвувати відносинами Росії з Європою в цілому? Для Кремля на найближчий час - це дуже важливе питання.