Розкіш особливого призначення

Виробники предметів розкоші, які напередодні Нового року зібралися на спеціальну конференцію, організовану International Herald Tribune, радісно проголосили: період спаду, який почався в індустрії після 11 вересня 2001 року, закінчився. Ринкова капіталізація індустрії за останні два роки зросла на 70% і досягла 118 млрд. дол. Причому темпи зростання значно перевищили середні у всіх галузях — 40%, на фоні 38% у сфері банківських послуг.

Як очікується, у найближчі три роки розширення діяльності таких відомих транснаціональних компаній, як LVMH Moet Hennessy Louis Vuitton і Gucci Group Umbrella, на ринки, що розвиваються (серед яких згадується й Україна), дасть змогу подвоїти темпи зростання. Цьому також сприятимуть чималі інвестиції в розробку нових напрямів, а також боротьбу з підробками і контрабандою.

Втім, аналітики журналу The Economist вважають, що перед виробниками предметів розкоші постала нова проблема: правильне визначення своєї цільової аудиторії. Адже підвищення темпів споживання різних витребеньок відбувається не тільки за рахунок збільшення кількості людей, які можуть собі це дозволити.

Так, 2004 року кількість мільйонерів збільшилася на 7% і досягла 8,3 млн. Саме таким нуворишам і властиве «марнотратство», при якому дорогий товар купують переважно з метою демонстрації свого високого статусу. Особливо це актуальне для таких країн, як Росія, Індія, Бразилія і Китай.

Росія вважається найяскравішим прикладом «марнотратного споживання», не в останню чергу завдяки «найвідомішому з неув’язнених» олігарху Роману Абрамовичу, а Китай — наймасовішим. Зараз на частку останнього припадає 11% усіх споживаних у світі предметів розкоші. До 2014 року ця частка, як очікується, збільшиться до 24%. Звісно, йдеться не про китайські підробки, а про справжні фірмові прибамбаси.

І все ж таки роки, протягом яких виробники розкоші сиділи на голодному пайку, не минули даремно. У боротьбі за виживання вони були змушені боротися навіть за того покупця, котрий до вищого класу явно не належить. Пропонуючи, наприклад, за дуже помірні гроші напрокат не тільки Bentley і Ferrari, а й... сумки провідних дизайнерів світу. А деякі будинки моди досягли таких здобутків у завоюванні ширших мас покупців, що стали жертвами власного успіху. Наприклад, Будинок Burberry змушений був зняти з продажу свої бейсболки саме через їх масову вуличну популярність. Отримавши безліч нових клієнтів серед не дуже забезпечених верств населення, фірма побоялася втратити довіру колишньої своєї цільової аудиторії.

Втім, у Західній Європі й Америці ще зовсім недавно було більш популярним так зване марнотратне неспоживання, при якому багаті могли собі дозволити таку «розкіш», як ходити у дірявих шкарпетках і їздити на битих машинах. Проте зараз виділитися у такий спосіб украй важко.

Є, утім, ще ніша, зайняти яку можуть допомогти саме великі гроші. Проте тільки допомогти. Йдеться про «знавців» — людей, котрі визначають якість коньяку не за кількістю розрядів на його ціннику, а за смаком і букетом, і про «першопроходців» — наприклад, тих, хто вже віддав по 50 тис. дол. за клонування своєї улюбленої Мурки. Ну і, нарешті, на крайній випадок, залишається філантропія...