ПОЛЬЩА, ЗДАЄТЬСЯ, ЗБИЛАСЯ З ДОРОГИ

По десяти роках після прийняття амбіційної програми економічних реформ Польща встигла зарекомендувати себе як країна, що має одну з найуспішніших економік перехідного періоду. На відміну від решти держав Центральної та Східної Європи, їй вдалося уникнути періоду депресії, її валюта не зазнавала спекулятивних атак, а російська криза в серпні 1998 року лише трохи уповільнила темпи її економічного зростання.

Економічні успіхи значною мірою базуються на масивному припливі до країни прямих іноземних інвестицій і динамічному розвиткові малого бізнесу. Скажімо, у 1998 році Польщі вдалося залучити 40% усього потоку прямих іноземних інвестицій до країн Центральної та Східної Європи.

Крім нових можливостей, що їх обіцяв великий новий ринок, інвесторів надзвичайно приваблюють близькість Польщі до ЄС, а також прихильність ЄС до цієї країни, що розглядалася як найімовірніший кандидат на членство.

Проте останні економічні показники Польщі та настрої на її переговорах із ЄС демонструють певні зміни у досі позитивній картині.

Крок назад?

Згідно з економічним дослідженням, опублікованим нещодавно Організацією економічного співробітництва і розвитку (OECD), нині в Польщі прогнозується незначне пожвавлення після різкого уповільнення темпів економічного зростання наприкінці минулого року. Втім, у 2001-му темпи зростання її економіки будуть скромнішими за торішні 4,1%. Тоді як цільовий показник темпів економічного зростання урядом Польщі визначено на рівні 4,5%, згідно з прогнозами OECD, приріст ВВП країни в 2001 році становитиме лише 3,8%.

Із середини 1999 року в Польщі простежується поступове зростання споживчих цін, що у 2000 році перевищило 10%, тоді як у 1999 році воно було на рівні 7,3%. Ще однією ознакою наростання дисбалансу в економіці стало збільшення дефіциту рахунку поточних операцій, який 1999 року становив 7,6% ВВП, 2000 року — 6,2% ВВП, порівняно з позитивним сальдо рахунку поточних операцій 4,6% ВВП у 1995 році. Частково виникнення дефіциту пояснюється зростанням світових цін на нафту і газ, проте значною мірою причиною цього стало істотне зростання реального імпорту.

У відповідь національний банк Польщі кілька разів починав підвищувати відсоткову ставку — практично паралельно зі зростанням рівня інфляції. Проте до кінця 2000 року це вилилося вже в реальне підвищення відсоткової ставки, а отже у зниження ліквідності капіталу, і негативно позначилося на кредитуванні й інвестиціях.

Така ситуація призвела до уповільнення темпів реального зростання доходів. Непевність споживачів спричинила різке зниження рівня роздрібного продажу. Тоді як у четвертому кварталі 2000 року реальні темпи зростання ВВП знизилися до 2,4% на рік, рівень безробіття підвищився до 15%.

На думку закордонних економістів, щоб перейти від середніх темпів інфляції до низьких, Польщі необхідно дотримуватися низки умов. Перша полягає в необхідності розважливої фіскальної політики. Друга — це підтримка довіри до центрального банку, що значно впливає на інфляційні очікування. По-третє, комітет з монетарної політики національного банку повинен мати цільові показники інфляції на довгостроковий період, які, будучи оприлюдненими, знижуватимуть інфляційні очікування. Далекосяжнішими також повинні бути цілі монетарної політики. І, нарешті, істотним чинником стримування інфляційного тиску в ряді галузей є відкриття національних ринків для вільної конкуренції. Багато що з цього вже Польща зробила. Так, її національний банк оприлюднив цільовий середньостроковий рівень інфляції в 4% до 2003 року.

Скорочення дефіциту рахунку поточних операцій також є важливим завданням уряду. Попри те, що якогось певного рівня дефіциту рахунку поточних операцій, що вважався б чинником нестабільності, не існує, значний дефіцит може зробити Польщу вразливішою до несподіваних зовнішніх шоків, таких, приміром, як нова фінансова криза на нових ринках. Така ситуація також послаблює ентузіазм інвесторів на фінансових ринках.

Суворий Брюссель

Для країн Центральної Європи шлях у Європейський союз сповнений перешкод і несподіванок. Незважаючи на їхні чималі успіхи, щоб із рядів централізованих соціалістичних економік перейти в одну шеренгу з найбагатшими капіталістичними економіками світу, десяти років виявилося замало.

Проте багато які з цих країн упевнено простують обраним шляхом, у тому числі й Польща. Ця економіка вже високо інтегрована з економікою ЄС, на який припадає дві третини її зовнішньої торгівлі. Фактично частка ЄС у зовнішній торгівлі Польщі більша, ніж у зовнішній торгівлі Греції або Італії. Більша частина потоку прямих іноземних інвестицій приходить до Польщі з країн Західної Європи. Європейська комісія розглядає Польщу як функціонуючу ринкову економіку, спроможну конкурувати на ринку ЄС.

Проте Польща все ще потребує значних структурних перетворень, зокрема подальшої децентралізації та приватизації, реформи в пенсійній системі й на ринку праці, а також у системі оподаткування, охорони здоров’я й освіти. Багато що в цьому сенсі вже зроблено, проте цього недостатньо. Так, наприклад, під тиском опозиції в систему оподаткування не було внесено дуже важливих змін, а національна система страхування все ще не заслужила довіри громадськості.

Гострі дискусії між Польщею і ЄС зараз точаться навколо ринку праці. Зростання безробіття за старих схем організації робочого дня роблять польський ринок праці мало привабливим. Величезна кількість поляків, що виїжджають на роботу до країн ЄС, — свідчення цього. Природно, що пропозиція Європейської комісії накласти обмеження на вільний рух робочої сили територією країн Європейського союзу терміном до семи років після вступу Польщі в ЄС викликала негайний протест польської сторони.

Крім того, Польщі слід пережити досить хворобливі процеси реструктуризації у вугільній і сталеливарній промисловостях. Найгостріше тут стоїть питання дотримання стандартів охорони навколишнього середовища, прийнятих у ЄС. Для цього потрібні досить дорогі інвестиції в устаткування з очищення повітря й води.

Одним із найгостріших питань у зв’язку зі вступом Польщі до ЄС є також її сільське господарство. Відповідно до вимог ЄС, країна мусить відкривати цей сектор для конкуренції з західними європейськими економіками, водночас підвищуючи бар’єри для імпорту третіх країн. Крім того, серйозний момент — власність на землю: поляки побоюються, що вона може стати ласим куснем для багатих мешканців Західної Європи.

Проте гострі дискусії навколо вступу Польщі до ЄС наштовхують на цілком певний висновок. Польща — на правильному шляху до ЄС, просто вона ненадовго знизила темп для перепочинку перед наступним ривком.