ГРОШІ — НІЩО, ІМІДЖ — НАД УСЕ?

Аргентина 33-й місяць перебуває у стані економічного спаду. Рівень безробіття становить 15%, а державний борг — $120 млрд., відсоткові ставки — на дуже високому рівні, а впевненість інвесторів — надзвичайно низька. Протягом перших двох тижнів березня тут було призначено і звільнено двох міністрів економіки. Проте з новопризначеним Домінго Кавалло багато хто пов’язує великі надії.

Репутацію досвідченого економіста Кавалло здобув на посаді міністра економіки Аргентини в 1991—96 роках. Йому належить приборкання гіперінфляції та розробка так званого «плану конвертованості», який прив’язував аргентинський песо до долара США за курсом 1:1 і привів згодом до різкого збільшення темпів економічного зростання.

Нова економічна програма Кавалло з пожвавлення економіки складається з 13 пунктів і називається «Законом про конкурентоспроможність». 23 березня аргентинський конгрес затвердив 10 її пунктів, і президент де ла Руа підписав їх уже 24-го.

Тоді ж таки, 26 березня, нижня палата парламенту надала новому міністрові економіки широкі повноваження в реалізації економічних реформ, визначивши при цьому низку обмежень, таких як зниження рівня зарплат і пенсій, а також приватизація деяких активів, що залишилися в державній власності. Через три дні документ схвалив сенат.

Один з основних аспектів «Закону про конкурентоспроможність» — новий податок на фінансові операції, який, відповідно до низки джерел, становитиме від 0,25 до 0,6%. Його впровадження спрямоване на боротьбу з ухиляннями від сплати податків і може дати бюджетові Аргентини до $18 млрд. у рік, як запевняють результати незалежного дослідження Associated Press.

Кавалло також планує скоротити видатки бюджету на $3 млрд., що на $1,5 млрд. менше, ніж пропонував попередній міністр економіки, і прийнятніше з політичного погляду.

Ще один важливий аспект нового закону — зниження витрат виробників Аргентини, куди входить скорочення податків та зниження імпортного тарифу на засоби виробництва до нульової ставки. Водночас, щоб захистити місцевого виробника, підвищать тарифи на імпортні споживчі товари до 35%.

Проте каменем спотикання в дискусіях про природу економічної кризи в Аргентині та шляхи виходу з неї є режим валютного курсу. Чи слід країні взяти приклад із Бразилії й перейти на плаваючий режим, чи доцільніше буде зберегти режим «валютної ради» і згодом, можливо, провести доларизацію економіки?

Тип «валютної ради» в Аргентині (коли кожен песо, що є в обігу, підкріплений доларом у національних резервах) після успішного для країни попереднього десятиліття вважався панацеєю для новопосталих ринків. Останніми роками, після валютних криз в Індонезії, Росії, Бразилії, економісти заявляли, що для таких економік є лише два виходи: або прийняти режим плаваючого валютного курсу, або «зафіксувати» власну валюту з допомогою валютної ради. Другий варіант означає, що уряд втрачає можливість використовувати інструменти монетарної політики, але при цьому він здобуває потужну зброю проти інфляції і перевагу нижчої відсоткової ставки, ніж та, яка б знадобилася для підтримування менш жорсткої прив’язки валютного курсу.

Система валютної ради також виявила свої переваги, приміром, у Гонконгу, чий долар без особливих потрясінь пережив азіатську кризу 1997—98 років. Проте приклад Аргентини останніх місяців, мабуть, спричинить зміну смаків економічної еліти. Жорстка прив’язка до долара США викликала значну переоцінку песо, який усі ці роки йшов за дедалі міцнішим доларом, що надзвичайно сильно позначилося на конкурентоздатності аргентинських виробників на зовнішніх ринках. Особливо це стало очевидним два роки тому, коли Бразилія перейшла на плаваючий режим валютного курсу і її валюта втратила понад 40% своєї вартості щодо долара.

Проте пан Кавалло наполягає на незмінності теперішнього режиму валютного курсу. Його думка заслуговує поваги, бо в такій доларизованій економіці, як аргентинська, девальвація викличе хвилю банкрутств і спричинить високу інфляцію.

У такій ситуації основне завдання нового міністра — зниження боргового тягаря Аргентини, чий зовнішній борг становить 23% всього ринку боргових зобов’язань новопосталих економік, а виплати нинішнього року по боргах уряду — $27 млрд. Оскільки немає можливості вдатися до низки традиційних засобів пожвавлення економіки (теперішній режим валютного курсу унеможливлює девальвацію песо для пожвавлення експорту, а значний дефіцит бюджету не залишає простору для збільшення видатків бюджету), країні вкрай потрібні іноземні інвестиції.

Досі інвестори обминали загрузлу в боргах економіку, яка, до того ж, перебуває в стані економічного спаду. Проте в останніх числах березня уряд зміг продати $350 млн. у тримісячних казначейських векселях із відсотковою ставкою 11%. Це менше, ніж планувалося, однак достатньо, аби переконати ринки в тому, що Аргентині вдасться виплатити свої борги.

Крім того, пан Кавалло заявив: уряд не звернеться на ринки кредитів доти, доки не знизиться відсоткова ставки. Він також спростував чутки, буцімто Аргентина проситиме нові кредити в МВФ або ще в кого-небудь. Саме на цій тезі постійно наголошував новий міністр під час візитів до Бразилії, найбільшого торгового партнера Аргентини, і до Іспанії — її найбільшого інвестора.

Можливо, Аргентина стане ще одним прикладом того, як підтримка впевненості внутрішнього споживача і зовнішнього інвестора дає більше, ніж правильний вибір режиму валютного курсу.