NAMEUKR

Від МВФ знову вимагають реформуватися

Невдоволення політикою МВФ назрівало в Америці давно: занадто щедро, на думку деяких спостерігачів, він роздає кредити країнам, чия економіка перебуває в скрутному становищі. Проте саме нова адміністрація США вирішила поставити це питання руба перед керівництвом МВФ. Поль О’Ніл, міністр фінансів, твердо переконаний, що настав час реформувати сам механізм, за допомогою якого МВФ прагне реформувати проблемні економіки. Зокрема, кредити на реформування мають видаватися не під обіцянки, а під досить переконливі докази того, що перетворення справді буде здійснено.

Як аргумент американські критики наводять приклад Росії і деяких азіатських країн, які кредитів для проведення реформ одержали цілком достатньо, а от самі реформи провести так і не спромоглися. На думку пана О’Ніла, завданням МВФ є рання діагностика назріваючих проблем і стимулювання реформування ще до того, як виникнуть будь-які розмови про необхідність кредитування.

Дісталося від міністра фінансів Америки і Світовому банку, чию діяльність пан О’Ніл розкритикував за занадто розкидані цілі, що знижує можливість точного фокусування на пріоритетних аспектах. До досягнення основної мети СБ — викоренення злиднів у глобальному масштабі — слід іти шляхом конкретної допомоги найбіднішим людям, підвищення продуктивності праці в найвідсталіших країнах і збільшення доходу на душу населення в найбідніших із них. Нинішнє керівництво банку на чолі з президентом Джеймсом Вульфенсоном також виділяє боротьбу з бідністю як пріоритетне завдання, проте вважає, що боротися з нею слід не лише шляхом прискорення економічного розвитку, а й за рахунок поліпшення інфраструктури та скорочення економічної нерівності між найбіднішими і найзабезпеченішими верствами населення. Саме тому останнім часом СБ особливу увагу приділяв кредитуванню реформ систем освіти й охорони здоров’я, розвитку транспортних систем і будівництву електростанцій у бідних країнах. Проте пан О’Ніл вважає таку політику не досить ефективною і вимагає під час ухвалення рішення про надання кожного нового кредиту чи гранта запитувати себе: «Як це рішення сприятиме зростанню доходу на душу населення чи підвищуватиме продуктивність праці?»

США, які є найкрупнішим і найвпливовішим акціонером і МВФ, і СБ, навіть не приховують, що питання про їхню фінансову участь у цих міжнародних проектах прямо залежатиме від того, наскільки повно будуть враховані побажання саме американської сторони.

Жити в Китаї стало краще,
жити стало веселіше

Опублікована минулого місяця доповідь уряду КНР покликана була поінформувати світ про різке поліпшення рівня життя китайського народу. Стале економічне зростання країни дозволило значній частині її населення вийти зі стану злиднів, а підвищення економічних стандартів рівня життя забезпечило китайцям можливість більш повно реалізувати свої життєві права.

Заперечувати економічне зростання західні критики не наважуються, бо 8 відсотків приросту ВВП за минулий рік і 8,1 відсотка за перший квартал нинішнього виглядають досить вражаюче, особливо на рівні спаду глобальної економіки. Зате жорстко критикують саме дотримання прав людини в Китаї. Утім, навіть знищення 1999 року релігійної секти, 112 членів котрої, за даними західних правозахисних організацій, відтоді померли в тюремних катівнях, китайський уряд пояснює турботою про захист життя та власності своїх громадян. А розширення громадянських свобод ілюструється введенням вільних виборів на рівні кожного окремо взятого села і зміцненням судової влади.

«Скажу, як віце-президент
віце-президентові...»

У розвинених країнах розгорнулося справжнісіньке полювання на менеджерів вищого рангу. Їхні надзвичайні доходи були предметом кількаразового обговорення на сторінках провідних видань світу. Проте цього року інтонація подібних публікацій дещо змінилася. Адже з’ясувалося: багато адміністраторів готові більший доход поміняти на престижнішу посаду.

Ніяких рефлексій цей факт у західному світі не викликав, і в дію вступив визначальний закон капіталістичного виробництва — попит народжує пропозиція. Нині вже нікого не дивує, що в компанії Cap Gemini, приміром, налічується дев’ять виконавчих директорів, у компанії Bertelsmann AG — десять, а в General Electric — узагалі 51.

Двадцятьма-тридцятьма віце-президентами великої компанії здивувати кого-небудь також досить важко. «Відбувається справжня інфляція титулів», — стверджує Пітер Кріст із консалтингової фірми Korn/Ferry International, котрий обіймає, до речі, посаду віце-президента цієї компанії.

Особливого розмаху це явище набуло після наростаючої хвилі злиття, що захльоснула корпоративний світ в останнє десятиліття. Крім того, створення численних філій транснаціональних компаній також потребує створення нових керівних посад. І все-таки людське его вимагає визнання своєї винятковості, своєї переваги над іншими переважаючими. Так і з’являються посади на кшталт «глобальний виконавчий директор» або «головний виконавчий директор». Це тим більш приємно, якщо тобі підпорядковані лише «найрядовіші» виконавчі директори...