Мільярди доларів... на спам

Лише дехто з нинішніх завсідників Мережі може згадати, що першу навалу спаму людство відбило півстоліття тому. Надзвичайно нав’язлива рекламна кампанія, яку американська фірма Hormel Foods організувала після закінчення Другої світової війни для ліквідації залежалої консервованої шинки зі спеціями (Spiced Ham), викликала в потенційних споживачів справжню ідіосинкразію. Реінкарнація спаму, який уже став загальним ім’ям усього низькосортного та нав’язливого, відбулася 1994 року, коли дуже нечисленні тоді електронні поштові скриньки виявилися забитими однією і тією самою пропозицією — Make Money Fast.

Нічого нового — канонічна пропозиція переписати послання енну кількість разів, розіслати його за новими адресами й чекати раптового збагачення, яке обов’язково звалиться, але тільки на ініціатора послання. Просунуті програмісти та бідні студенти — в ті часи найтиповіші власники «скриньок» — поставилися до цієї пропозиції досить легковажно. І просто-напросто її проігнорували. Тим самим вони дали «зелене світло» віртуальній чумі, яка несе колосальну загрозу всій віртуальній комерції.

За оцінками каліфорнійської компанії Postini, станом на 14 січня 2005 року 72% електронних повідомлень в усьому світі припадало на непрошену комерційну електронну розсилку. На добу це 124 млн. дратуючих послань. На місяць — 3,5 млрд. Така точна прив’язка до дати цілком необхідна з огляду на стрімкі темпи приросту віртуального сміття, яким забиваються поштові скриньки як індивідуальних користувачів, так і великих корпорацій. Адже ще 2002 року спамом було кожне десяте електронне послання в США і лише кожне п’ятнадцяте — у Великобританії. А вже влітку 2003-го частка спаму за усередненими показниками перевищила 50% усього вмісту електронних поштових скриньок.

Спроби перевести тонни спаму в долари мають досить умовний характер. Так, згідно з даними компанії Nucleus Research, кожен американський службовець витрачає на його видалення в середньому по 6,5 хвилини на день, що виливається у річні збитки в розмірі 874 дол. на кожного працівника. Альтернативні підрахунки дають як мінімум уп’ятеро вищі показники. У цілому ці прямі збитки оцінюються у 9 млрд. дол. на рік. А от загальні збитки, що включають оплату за трафік, придбання спеціальних програм, що відсівають віртуальне сміття, боротьбу з вірусами, а також потенційні втрати компаній, що займаються електронною комерцією, наближаються до показника в 200 млрд. дол. на рік. При цьому прибуток, який одержують злісні розповсюджувачі спаму, оцінюється в 1 млрд. дол. на рік. А компанії, які поставляють засоби боротьби з ним, «наварюють» на цій «тушонці» у сім разів більше.

Як стверджують злі віртуальні язики, 90% спаму виробляють менш як півтори сотні людей, котрі мешкають у США. Мало того, що вони годують себе та свої сім’ї. Вони ще й забезпечують непогане джерело доходів юристам, котрі розробляють закони, які обмежують поширення спаму, і фірмам, що спеціалізуються на розробці спеціальних фільтрів.

І все-таки порятунок від спаму цілком може стати справою рук самих «спамованих». Найзавзятіші борці за чистоту Мережі пропонують відсилати антиспам за тими адресами, звідки приходять непрошені розсилки, а також інформувати про них компетентні органи. І якщо зазвичай багатьом із нас шкода витрачати свій час на такі акції, то в разі поширення дитячої порнографії, напевно, все-таки не варто бути дріб’язковими.