ЄС: жіноча логіка бюджетного процесу

Хоча на останньому саміті ЄС, який відбувся минулого тижня в Брюсселі, у довгостроковому розподілі фінансів вперше в історії Євросоюзу брали участь лідери 25 членів організації, формат основних переговорів залишався традиційним для останніх десятиріч. У зарубіжній пресі неодноразово проводили аналогії між нинішнім заходом і виходом із чергової бюджетної кризи, що його було знайдено у Фонтенбло 21 рік тому. І тоді, і зараз основні рішення було прийнято лідерами Франції, Німеччини та Великобританії, причому в обох випадках вирішальну роль відіграли жінки.

1984 року Маргарет Тетчер удалося переконати Франсуа Міттерана та Гельмута Коля надати Великобританії істотну бюджетну компенсацію. Аргументація «залізної леді» була такою: тяжке становище британської економіки, а також великий розрив між тією сумою, котру вона вносить до бюджету ЄС, і тією, котру звідти отримує (за рахунок величезних сільськогосподарських дотацій, одним із головних реципієнтів яких є Франція). Відтоді економічні показники туманного Альбіону не раз давали привід для заздрощів, однак Лондон на смерть стояв за збереження своєї бюджетної пільги, доки Франція не погодиться на скорочення бюджетних дотацій — умова, яка вважалася для останньої цілком неприйнятною.

Досягнення принципового компромісу стало можливим лише на нинішній зустрічі, і знову ж із легкої жіночої руки. Ангела Меркель, усього лише місяць тому зайнявши в Бундестазі місце свого попередника Герхарда Шредера, у Брюсселі вирішила змінити традиційну диспозицію. Якщо Шредер зазвичай всідався поруч із Жаком Шираком навпроти Тоні Блера, то Меркель віддала перевагу конфігурації рівностороннього трикутника і ролі модератора. Більше того, у найкритичніший момент вона навіть запропонувала переадресувати 100 млн. євро (із 500 млн., які призначалися Східній Німеччині) на потреби Польщі. У результаті Тоні Блер погодився зменшити 50-мільярдну британську компенсацію на 10,5 млрд. євро (замість 8, на які він із великим скрипом погоджувався раніше) і розпрощався зі своєю мрією перетворити Євросоюз під головуванням Великобританії на динамічну конкурентну економіку, орієнтовану на розвиток і інновації. А Жак Ширак, у свою чергу, пообіцяв не перешкоджати перегляду сільськогосподарської політики, наміченому на 2008—2009 роки (зараз на неї йде 40% бюджету, однак Париж блокує всі спроби зниження цих витрат, погрожуючи застосувати своє право вето).

Причому, якщо Блера та Ширака, котрі заслужили певне визнання за ці поступки в Брюсселі, вдома очікує холодний душ критики «за зраду національних інтересів», то Меркель, названа польською пресою «міс Європа», додому повертається героїнею. Адже на переговорах із бюджетного процесу, ініційованих головуючим на той момент у ЄС прем’єр-міністром Люксембургу Клодом Юнкером, Герхард Шредер півроку тому збирався «відвалити» Брюсселю значно більшу суму.

Отже, після тривалих політичних торгів і болючих поступок із боку всіх їхніх учасників бюджет ЄС на 2007—2013 роки прийнято. Загалом за ці роки Євросоюз має намір витратити 862,5 млрд. євро, для чого учасникам угоди доведеться відраховувати по 1,045% національного доходу. На розвиток і створення робочих місць планується виділити 308 млрд., на сільськогосподарську політику — 292, на підтримку нових членів ЄС — 157 млрд.

Поки експерти воліють аналізувати не стільки сам бюджет, скільки факт його прийняття. Можливість досягнення компромісу в умовах кризи, котру переживає зараз Євросоюз, сприйнято з наснагою. Однак і переоцінювати цей факт не занадто поспішають: нині йдеться тільки про те, що, за словами президента Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозо, вдалося уникнути паралічу, і Європа може рухатися далі. У тому числі й у бік розширення. Про це свідчить як готовність Великобританії піти на ще більші скорочення своєї компенсації для покриття витрат на приєднання Туреччини, так і рішення надати статус кандидата на членство в ЄС Македонії.

До речі, з останньою Україна в один день вступала до Ради Європи, котра вважається підготовчим етапом на шляху в Євросоюз. Причому, якщо наша країна за всі ці десять років не виконала навіть тих умов, які взяла на себе на трирічний строк при вступі в РЄ, то колишня республіка Югославії, що пережила війну, розруху й розплатилася з «боргами» перед Страсбургом, уже готова до переговорів із Брюсселем.