Економічний форум з політичним післясмаком

Цей захід показав, що досить складно зістикувати дві економіки, якщо в основі однієї - державна власність і адміністративно-командна система, а іншої - все діаметрально протилежне. До того ж політичне тло саміту виявилося занадто важким для того, щоб сторони змогли приділити належну увагу лише економіці.

Чи можна налагодити бізнес через державну ініціативу

25 і 26 жовтня представники 17 регіонів України та їхні ділові партнери з Білорусі зібралися в Гомелі на I Форум регіонів України та Білорусі. Ініціатива була білоруською: аналогічний захід уже давно проводиться між Білоруссю та Росією, тож офіційний Мінськ рік тому вирішив використати успішний досвід для налагодження контактів між підприємствами з регіонів наших двох країн безпосередньо, минаючи столичних посередників.

По суті, перед заходом білоруська сторона ставила два завдання. По-перше, допомогти білоруським підприємствам продавати свою продукцію в Україні. По-друге, стати майданчиком для зустрічі президентів двох країн. 26 жовтня Олександр Лукашенко і Петро Порошенко дійсно зустрілися на Форумі регіонів України та Білорусі в Гомелі. При цьому всі звернули увагу на те, що їхні переговори відбулися одразу після завершення бурхливої переговорної сесії білоруського президента з Володимиром Путіним.

До речі, зустріч президентів у Гомелі могла взагалі не відбутися. Після останніх переговорів Лукашенка з Путіним у Сочі в якийсь момент здалося, що Мінськ готовий узагалі розірвати відносини з Києвом. Це було 24 вересня, коли Лукашенко, зібравши на нараду силовиків, заявив їм: "Ми прийняли рішення про зміцнення кордону з Україною. Ми бачимо, скільки звідти йде сьогодні біди для Білорусі". За цим послідували заяви білоруських прикордонників про радикальне зміцнення кордону з Україною, для чого було навіть вирішено створити додаткові прикордонні бригади.

За місяць до зустрічі з Порошенком ця заява виглядала, м'яко кажучи, скандально. У Києві її почули, образилися і стали обговорювати, чи варто взагалі Петру Олексійовичу їхати до Гомеля. Лукашенко був змушений швидко відігравати назад. Прозвучала низка заяв про важливість українсько-білоруських відносин, а до Мінська терміново запросили Віктора Ющенка, якому Лукашенко цілу годину перед телекамерами розповідав, як він любить Україну.

Потім почали відбуватися досить дивні події. Спочатку Росія повернула Білорусі майже всю економічну допомогу, "забрану" зовсім недавно, наприкінці літа. Йдеться про поставки безмитної нафти, дешевий газ, рефінансування кредитів і відкритий російський ринок для білоруських м'яса та молока. Заблокованою залишилася тільки можливість реекспорту через Білорусь російських вуглеводнів.

А потім було озвучено рішення Константинопольського патріархату припинити дію указу 1686 року, яким Московському патріархату давалося право призначати митрополита Київського. Виявилося, якщо у Москви відкликано томос на управління Київською митрополією, то й Білорусь, отже, не є більше її канонічною територією. Адже в XVII столітті Річ Посполита і Київська митрополія включали в себе практично повністю нинішні білоруські землі.

Білоруський екзархат, що включає 11 єпархій і 1582 релігійні громади, можна вважати значною релігійною силою. І хоча керівництво Білоруської православної церкви формально поки що повністю підтримує своє московське начальство, для України несподівано відкрилися вельми цікаві можливості в плані політичного впливу на Білорусь. Тож до Гомеля Петро Порошенко їхав, уже будучи впевненим у собі.

Між Мінськом і Києвом

Зустріч президентів у Гомелі була просто необхідна для врегулювання безлічі питань, що виникли між Мінськом і Києвом, причому більшість із них з'явилися вже в останній час: вони стали результатом вибудовування нової моделі відносин по лінії Мінськ-Москва.

З гарячих тем, що лежать на поверхні, - тема зброї, яку нібито переправляють через україно-білоруський кордон. Наприкінці вересня білоруський президент заявив, що вирішив зміцнити кордон з Україною з тієї причини, що з України в Білорусь сьогодні йде велика кількість зброї. "Ми повинні закрити кордон. Але не для порядних людей, а для бандитів, для тих, хто везе зброю", - заявив Олександр Лукашенко.

Буквально через день глава Держприкордонкомітету Білорусі Анатолій Лаппо розповів, що протягом 2018 року українські прикордонники на кордоні з Білоруссю затримали близько 100 одиниць зброї, приблизно 12 тис. боєприпасів і кілька десятків гранат. А білоруські - близько 80 одиниць зброї та приблизно 1200 боєприпасів. Але от парадокс: через місяць, 23 жовтня, в Брестській області відбулася робоча зустріч прикордонних відомств Білорусі та України, де обговорювали незаконне переміщення зброї через кордон. І там сторони визнали відсутність організованих каналів контрабанди, тобто самі ж білоруські прикордонники спростували власного президента. Той, щоправда, викрутився, на зустрічі з Віктором Ющенком заявивши, що зброя з України в Білорусь іде, але через Росію.

Більш реальна проблема - демаркація кордону Білорусі з Україною, протяжність якого 1084 км. У червні цього року на засіданні спільної демаркаційної комісії було затверджено план, за яким демаркацію державного кордону мали закінчити до 2026 року. А 2019-го почнеться демаркація білорусько-українського кордону в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Утім, головною темою все ж стала взаємна торгівля, яка, з одного боку, йде непогано, але з іншого - не без проблем. Півтора року тому на зустрічі в Києві Лукашенко і Порошенко ухвалили, що 2019-го товарообіг між країнами мусить досягнути не менш як 8 млрд дол. Але за перше півріччя цього року він становив лише 2,4 млрд дол. І це на тлі зростання: в Гомелі Петро Порошенко наголосив на серйозному збільшенні товарообігу між країнами. "І продукція білоруського машинобудування, харчової промисловості, будівельні, дорожньо-будівельні компанії з Білорусі почуваються дуже комфортно в Україні. І зростання поставок української продукції до Білорусі рухається випереджаючими темпами. Для нас дуже важливо зберегти ці тенденції", - сказав глава України. Дипломатично не згадавши про різкий обвал поставок нафтопродуктів і скрапленого газу, але це вже через згадані дії Москви, тут дійсно ніхто не винен. Дотепер частка Білорусі в українському імпорті бензинів становила 81%, в імпорті дизпалива - 40. Але нині Росія ввела заборону на експорт до Білорусі світлих і темних нафтопродуктів до кінця 2019 року, та скрапленого вуглеводневого газу. Тобто, простіше кажучи, перекрила можливість їхнього реекспорту в Україну, який в останні два роки забезпечував значну частку взаємної торгівлі.

Конкретні цифри щодо взаємної торгівлі назвав на форумі віце-прем'єр Білорусі Ігор Ляшенко: "В останні роки нам вдалося подолати падіння у взаємному товарообігу, яке було 2013 року, і повернути торгівлю на траєкторію зростання. 2017 року товарообіг двох країн сягнув позначки 4,6 млрд дол., за підсумками цього року очікується 5 млрд". Незалежні дані за підсумками січня-серпня 2018-го показують: товарообіг між Білоруссю і Україною становив 3,66 млрд дол., за рік збільшившись на 23,7%.

Зростання багато в чому забезпечене тим, що білоруські гіганти машинобудування наростили поставки техніки в Україну. МАЗ навіть обійшов за продажами вантажівок в Україні російський ГАЗ і майже наздогнав німецький Volkswagen. У Білорусі діють 295 підприємств з українським капіталом, у тому числі 122 спільні. В Україні створено вісім спільних складальних виробництв різної білоруської техніки, лише за минулий рік на них випущено понад 2 тис. тракторів, 90 комбайнів і 500 ліфтів. Загалом в Україні працюють понад сто торгових представництв, які продають білоруську продукцію. Натомість Білорусь традиційно закуповує в Україні метал і комплектуючі для машинобудування, сільськогосподарську сировину і корми для тваринництва.

За словами Ігоря Ляшенка, поглиблення торговельних зв'язків білоруси бачать у машинобудуванні, енергетиці, АПК. Але потрібно усунути значні бар'єри в торгівлі, які знижують привабливість двосторонніх відносин. "На мій погляд, не повною мірою розвивається наша співпраця в транспортній і логістичній сферах. Але впевнений, що сьогодні буде внесено чимало перспективних ідей про співпрацю", - додав він.

Проблема торговельних обмежень і справді стає дедалі гострішою. З 1 вересня "в інтересах національних виробників" Україна обмежила поставки сірчаної кислоти й олеуму з підприємств Білорусі. Також конфлікти виникають через поставки білоруського цементу і сталевих прутків. У липні цього року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі України почала антидемпінгове розслідування щодо поставок цієї продукції в країну.

На другий день форуму до обговорення економічних питань підключився і Олександр Лукашенко, який запропонував участь Білорусі в модернізації інфраструктури українських міст. "Білорусь готова поділитися з Україною своїм досвідом у інфраструктурній модернізації - в удосконаленні комунального господарства, оновленні парку пасажирської та спеціальної техніки, дорожньому будівництві - в усіх тих сферах, яких потребує Україна, - сказав начальник Білорусі. - Ми готові вчитися того, що вмієте робити ви, і того, що нам украй необхідно".

Також Лукашенко говорив про кооперацію з українським гірничо-металургійним комплексом: "Не секрет, що його технологічний парк багато в чому забезпечується кар'єрною технікою БілАЗ. Нам необхідно продовжувати стратегічну взаємодію в цій сфері". Сюди ж - співробітництво в транспортній логістиці: "Ефективне використання нашими країнами географічних переваг сприятиме успішній реалізації різних проектів у рамках мультимодального транспортного коридору Балтійське море - Чорне море".

Політично забарвлений форум

У Форуму регіонів України та Білорусі велика перспектива, і практику проведення таких заходів планується продовжувати, заявив Олександр Лукашенко 26 жовтня. За його словами, заходи форуму напередодні пройшли добре. "Люди дуже задоволені, багато про що домовилися, багато хто уклав контракти. Тому у цього заходу велика перспектива, і ми завжди будемо раді бачити вас у Білорусі", - зазначив білоруський президент.

Петро Порошенко натомість наголосив: "Між Україною і Білоруссю є довіра, між Лукашенком і Порошенком є довіра. І я абсолютно переконаний, що ця довіра виллється в безпеку, надійність, дружбу і співробітництво". Він додав, що кордон між Білоруссю і Україною має бути виключно кордоном миру, дружби і надійності. "І ви, і я докладаємо для цього максимальних зусиль", - зазначив Порошенко.

Президенти жодним словом не згадали ні про "шпигунські скандали" між Мінськом і Києвом, ні про вільні дії російських спецслужб у Білорусі щодо українських громадян, ні про нещодавні заяви про зброю, яка йде з України. Але було зрозуміло, що це все обговорювалося за зачиненими дверима.

Треба розуміти, що перший Форум регіонів пройшов у цілому на досить поганому інформаційному тлі. У Білорусі беззастережно домінують російські ЗМІ, які (перш за все телеканали) з кінця 2013 року ведуть виключно антиукраїнську пропаганду. Альтернативних джерел у 99% білорусів нема: єдиний опозиційний телеканал "Белсат" веде мовлення з Польщі і заборонений у самій Білорусі, тож місцеві оператори його не ретранслюють. А українських телеканалів у Білорусі взагалі нема.

Додамо сюди страшилки про "жахи України", які регулярно видають білоруські держЗМІ. Причина їхньої появи проста: Лукашенко рекламує своє правління на антитезі українським подіям. Одна з його коронних фраз: "Ви що, хочете, щоб було, як в Україні?!".

Також зустрічі в Гомелі передували кілька інцидентів, які добряче попсували імідж Білорусі в Україні. Так, 23 жовтня в Мінську стався неприємний інцидент з відомим українським бізнесменом Миколою Латанським. Міліція прийшла по нього в його номер у готелі: правоохоронці сказали, що він мусить проїхати з ними і підписати документ, що погоджується протягом 24 годин виїхати з Білорусі. Мовляв, українець є "небажаною особою" в країні.

Як потім виявилося, згідно з отриманою білорусами від ФСБ інформацією, Латанський "належить до терористичної екстремістської збройної організації, що здійснює підривну діяльність на території Росії".

Два дні по тому, 25 жовтня, в польській Rzeczpospolita вийшло інтерв'ю міністра закордонних справ України Павла Клімкіна. У ньому, відповідаючи на запитання про затримання в Білорусі громадян України Павла Шаройка і Павла Гриба, він сказав: "Перебування громадян України на території Білорусі є потенційно небезпечним, і про це ми будемо розмовляти з Мінськом. Ми розуміємо, що на території Білорусі діють російські владні структури. Росія присутня там у сфері безпеки".

Того ж дня в Мінську було затримано видавця "The Village Україна" Миколу Балабана. Він приїхав до Мінська на медіа-форум, але його забрала з готелю білоруська міліція. Через шість годин відпустила. "Виявилося, в'їзд заборонений не мені, а моєму однофамільцю, іншому Миколі Балабану, який народився зі мною в один день", - сказав потерпілий українець.

Уже наступного дня в Гомелі, зустрічаючись на Форумі регіонів зі своїм українським колегою Павлом Клімкіним, глава МЗС Білорусі Володимир Макей був змушений виправдовуватися: "Якісь нюанси можуть траплятися при відвідуванні громадянами обох країн (і українцями Білорусі, і білорусами України). Але не треба робити з цього висновків, що це відбувається постійно. І, як мені здається, взагалі не треба нагнітати ситуацію і напруженість навколо якихось поодиноких випадків, інакше ми ризикуємо створити у населення психоз і боязнь чогось".

Наступний форум має відбутися вже на території України. Місто його проведення поки не визначене, начебто претендує Чернігів, економіка якого значною мірою зав'язана на відносини з Білоруссю. Петро Порошенко, прощаючись у Гомелі, подякував Лукашенку за ідею проведення Форуму регіонів. "Сьогодні ми переконалися, що наше рішення про проведення форуму було правильним. Уже підписано шість договорів. Буде підписано ще низку угод між нашими регіонами. І від цих договорів краще житимуть люди і в Україні, і в Білорусі", - сказав він. Але зрозуміло, що проведення наступного аналогічного заходу залежатиме більше від політичної ситуації, аніж від економічної.