Екологія як нова сфера дипломатії

Колись суперництво між не надто дружніми імперіями відбувалося здебільшого у суто військовій площині, яку, втім, доповнювали елементи політичного протистояння. Досить згадати американсько-радянську гонитву за першість в освоюванні космосу. Згодом вирішальну роль у міжнародних відносинах почали відігравати енергоносії — нафта і газ. Це особливо відчули на собі країни Центрально-Східної Європи.

Схоже, у ХХІ сторіччі таке суперництво дедалі більшою мірою стосуватиметься охорони довкілля, під приводом якого вестиметься жорстка боротьба. Це вже стало реальністю в геополітичних сутичках між країнами Євросоюзу, а також у відносинах Євросоюзу з його партнерами. Україна, яка щойно входить у програму «Східне партнерство», мусить свідомо розуміти значення екології як «нової дипломатії», оскільки йдеться про мільярди євро та стратегічні інтереси країни.

Екологія як перепустка до ЄС

Вважається, що з-поміж різних критеріїв, які мусить виконати держава — кандидат на членство в ЄС, охорона довкілля належить до найважливіших. Однак мало хто знає, що брюссельські чиновники дуже вибірково підходять до питань екології. І оскільки певним формам охорони навколишнього середовища безпідставно приділяють надмірно велику увагу, керуючись радше модою чи ідеологічними чинниками, то в інших питаннях Брюссель часто йде на значні поступки. А від згоди на відтермінування дії певних екологічних законів нерідко залежить доля цілих секторів промисловості (металургії, енергетики, будівельної галузі), що оцінюється у мільярди євро.

Прикладом дипломатично вдалого розігрування екологічних питань поступки є Польща, яка при вступі до ЄС отримала від Брюсселя певні преференції. Євросоюзівські переговірники погодилися на тривалий термін відкласти процес доведення до «європейського» рівня рециклінгу, очистки стічних вод чи участі відновлюваної енергетики в загальному енергобалансі країни. До цього на зазначені цілі Польща отримала величезні гранти.

Такі поступки були можливими тільки тому, що до очищення стічних вод чи поводження з відходами європейські чиновники ставляться як до суто технічної справи, в якій можливі компроміси. Однак є певні сфери, де такі раціональні переговори неможливі. До них належить охорона місць перебування птахів, яка разом із закликами до обмеження викидів вуглекислого газу стала в Європі чимось на кшталт нової ідеології, щоб не сказати — релігії.

«Натура 2000» — нова ідеологія та засіб боротьби за впливи

Проявом цієї ідеї є система охоронних територій «Натура 2000». Підставою для впровадження цієї системи були дві директиви ЄС: так звані пташина, що регулює питання охорони птахів, і побутова, присвячена захисту решти видів тварин і рослин. Уже з такого поділу можна зробити висновки щодо існування особливого явища, яким є європейська «мода на орнітологію».

Коли 2004 року в Польщі впроваджували систему «Натура 2000», ніхто цим особливо не переймався. Внаслідок цього під охорону потрапило чимало приватних земель, місць уже спланованих інвестиційних проектів і навіть... акваторія морських портів у Гдині та Свіноуйсьце. Остаточно зона «Натури 2000» становить аж 18% території Польщі, а екологи переконливо доводять, що будувати будь-що на цій площі заборонено (що, втім, не зовсім відповідає дійсності).

Тепер система «Натура 2000» є справжнім гальмом будь-якого великого транспортного проекту. Про це найкраще свідчить ситуація із будівництвом частини дороги «Віа Балтика» через охоронну долину річки Роспуди поблизу Білостока. Навесні 2006-го
екологічні активісти розпочали масові протести проти прокладання траси. Протести швидко перетворилися на політичний спротив уряду Ярослава Качинського. Екологічні організації разом з «Газетою виборчою» повідомили про цю справу Європейську комісію, яка пригрозила Польщі величезними штрафами в разі реалізації такого проекту.

Історія Роспуди довела, що екологічні організації стають успішним знаряддям політичної боротьби не тільки у внутрішньодержавному, а й у загальноєвропейському масштабі.

Подвійні стандарти: як заробити на псевдоекологічній діяльності

Коли увагу всієї Європи було прикуто до долини Роспуди, у віддаленій від неї лише на 50 км Біловезькій пущі не вщухали звуки пил, якими зрізали вікові дерева. Єврокомісія хотіла заморозити контакти з Польщею в разі знищення середньої ваги болотних екосистем Роспуди, однак їй не заважало поступове вирубування останньої дикої пущі, яка не має собі подібних у Європі. Ба більше, саме за вказівками Брюсселя поляки вирубували більш як сторічні дерева, утворюючи порожню смугу завширшки 15 метрів уздовж польсько-білоруського кордону (аби легше було його контролювати). Якщо таку практику не буде припинено, вже за кільканадцять років польська частина пущі стане звичайним господарським лісом, а Європа безповоротно втратить унікальне диво природи.

За принципом подвійних стандартів чудово функціонують окремі псевдоекологічні організації, котрі вимагають в інвесторів хабарі в обмін на відмову від організації протестів. Торік польські ЗМІ описали таку ситуацію, що, як згодом виявилося, є цілком законною. Отже, один підприємець з Підляшшя хотів побудувати супермаркет над річкою Бяла в Білостоку, яка, що важливо, в цьому місці забрана в канал та дуже забруднена. Спробував йому завадити інший бізнесмен, який звернувся до організації екологічного спрямування та подав до суду свій протест на проект конкурента: мовляв, цей проект загрожує місцевим екосистемам. Зрештою підприємці порозумілися: інвестор доручив «екологу» проаналізувати вплив будівництва на навколишнє природне середовище, а той відкликав свій позов. Попри очевидну корупційну ситуацію, суд не знайшов у ній ознак злочину — так само, як і в інших подібних випадках, що в Польщі не є рідкістю.

Іншим прикладом того, як можна заробити під приводом екологічної діяльності, є так звані м’які проекти, реалізовані коштом ЄС. Так, нещодавно Комітет європейської інформації при польському уряді видав чергову серію листівок, які теоретично мають заохочувати до екологічної діяльності. «Роздільне збирання сміття — це корисно», «Земля — це життя», «Економимо енергію» — такі гасла прикрашали ці єесівські листівки, які, проте, були виготовлені... з украй неекологічного крейдованого паперу й такої ж шкідливої фарби.

Комітет розіслав тисячі цих матеріалів у регіональні центри європейської інформації, однак ніхто з відвідувачів цих центрів їх не забирає. Згодом вони потраплять на звалище, а Комітет європейської інформації отримає черговий транш євродотацій на «дуже корисну» просвітницьку діяльність.

Що змінить «Східне партнерство»?

На тлі вищесказаного можна зробити певні висновки й стосовно України, яка щойно долучається до програми «Східного партнерства». Можна передбачити, що одні з учасників цієї програми, тобто поляки, намагатимуться реалізувати за гроші на «партнерство» різні проекти нібито екологічного спрямування.

Однак потрібно усвідомлювати: якщо якась польська структура пропонує українському партнеру проект під не дуже конкретною назвою, приміром, «Разом для клімату», то це має на меті передусім генерувати штучні видатки на оплату польського тренера, який за європейські гроші «навчатиме» українців екології. І це вважатиметься щедрою європейською допомогою для України. Трансформації української економіки до більш енерго- і матеріалозберігаючої це аж ніяк не сприятиме, а лише призведе до витрачання і так не надто великої суми грошей зі «Східного партнерства» на нікому не потрібні «м’які» проекти.

Натомість, в інтересах України — наполягати на тому, щоб програма «Східного партнерства» фінансувала лише великі інфраструктурні проекти. Наприклад, завод з очищення стічних вод і виробництва теплової енергії з отриманої в такий спосіб біомаси, встановлення вітряків чи технології з газифікації донецького вугілля. Такі проекти не тільки дадуть реальну користь довкіллю, а й сприятимуть посиленню енергетичної безпеки країни.

При цьому українська дипломатія має пам’ятати одне — без її активної діяльності гроші за програмою «Східного партнерства» підуть здебільшого на зарплати для європейських тренерів, а Україна як була далекою від виконання європейських екостандартів, так такою і залишиться.