БІЗНЕС-ОГЛЯД

Наздогнати і перегнати Америку вдасться.
Але тільки Китаю

Шахід Буркі, колишній аналітик Світового банку, а нині виконавчий директор американської консалтингової фірми Emerging Markets Partnership, опублікував свої прогнози співвідношення сил у світовій економіці на найближчі 25 років. На його думку, Америка, що домінувала у світі більшу частину ХХ століття, опуститься на друге місце, поступившись пальмою першості Китаю. А почесне третє місце посяде Індія. За нею йтимуть Японія, Німеччина та Бразилія.

Торік ВВП США становив 8 трильйонів доларів в абсолютному обчисленні або 22 відсотки обсягу глобальної економіки. На частку ЄС припало 20 відсотків. На думку пана Буркі, за чверть століття частка США залишиться тією самою, а частка Китаю перевищить 26 відсотків. Індія ж, виробляючи зараз лише 6 відсотків глобального ВВП, збільшить свою частку до 13 відсотків. Їхній спільний з Китаєм внесок у світову економіку збільшиться з сьогоднішніх 16 до понад 40 відсотків, а саме така частка зараз припадає на США і ЄС, разом узяті.

На думку пана Буркі, основою прискореного економічного розвитку стане демографічний чинник. Якщо раніше високі коефіцієнти народжуваності у країнах, що розвиваються, призводили в основному до погіршення економічного становища цих країн, адже весь приріст ВВП практично проїдався, то тепер за демографічним бумом настане бум економічний. І навпаки, країни з низьким рівнем народжуваності, такі як Росія, Японія та країни Західної Європи, поступово витіснятимуться з групи економічних лідерів. США, де рівень народжуваності також досить низький, збережуть свою конкурентоздатність за рахунок притоку іммігрантів.

На сьогодні 30 відсотків населення Землі становлять діти віком до 15 років. І третина їх проживає в країнах Південної Азії. Саме вони й перекроять економічну карту світу в найближчі кілька десятиліть.

Новий наступ
на злидні?

Чергова конференція з участю представників бідних і багатих країн, проведена в Брюсселі під егідою ООН, почалася з констатації того факту, що плани викорінення глобальних злиднів, ухвалені на двох попередніх форумах (у 1981 і 1990 роках), провалилися. Проте завершився цей черговий захід ухваленням чергового плану відповідно до якого вже через десять років людей, що живуть за межею бідності, на нашій планеті не залишиться. Дональд Каберука, міністр фінансів Руанди, висловився з цього приводу так: «Ми не хочемо ще однієї конференції. Протягом десяти років ми муситимемо задовольнити потреби 600 мільйонів чоловік, які живуть у злиднях».

Новий план передбачає створення партнерських відносин між багатими і бідними країнами, у рамках яких перші активізують свої зусилля із надання допомоги другим, а ті, в свою чергу, зміцнять у себе правопорядок і поліпшать бізнесовий клімат. Країн, які належать до бідних (тобто з менше 900 доларів на рік доходу на душу населення), на планеті зараз 49, і з 1971 року, попри прискорені темпи розвитку глобальної економіки, їх кількість практично подвоїлася. Однак Пол Нельсон, комісар ООН із питань розвитку, висловив впевненість у тому, що кількість бідних країн удасться скоротити вже найближчим часом.

Кардинальна відмінність нинішньої конференції від попередніх полягає в тому, що на ній не приймалися рішення про списання боргів чи надання чергових кредитів. Водночас надання бідним країнам можливості безмитного ввезення практично будь-якої своєї продукції в країни ЄС може, на думку фахівців, виявитися набагато дійовішим способом. Та й створення цільових трастових фондів з метою підвищення безпеки продуктів харчування і залучення іноземних інвестицій, а також міжнародний фонд для боротьби зі СНІДом, на рахунках якого вже акумульовано до 10 мільярдів доларів, покликані зіграти аж ніяк не декоративну роль.

Практика боротьби
з піратами в Малайзії

З виробниками піратських компакт-дисків і відеокасет у Малайзії борються давно й уперто. Проте особливих результатів цієї бурхливої діяльності донедавна видно не було: з кожних десяти компакт-дисків, які продаються в країні, сім-вісім, за найскромнішими оцінками, були неліцензійними.

Найпоширенішими методами боротьби з піратами були рекламні акції, покликані присоромити якщо не виробників, то бодай споживачів піратської продукції (зокрема, в антипіратських рекламних роликах Microsoft Corp., випущених ще 1998 року, малайзійців запитували, чи дозволяють вони своїм дітям брехати і красти), а також поліцейські облави на роздрібних розповсюджувачів піратської продукції. При цьому навіть найсвідоміші громадяни не завжди могли дозволити собі купувати ліцензійну продукцію, що розповсюджується в країні за світовими цінами, адже вартість одного диска була еквівалентна місячній платі за комунальні послуги. Зате, наприклад, піратські копії голлівудських хітів, що з’являлися в країні через день-два після їх прем’єри в Америці, коштують близько двох доларів на відеокасеті або близько чотирьох — у форматі DVD. Найпопулярніші компакт-диски продаються в середньому по 2,5 долара, при цьому на виготовлення піратські копії потрібно чотири секунди часу і менше долара витрат. Тому не дивно, що вийти на організаторів піратського бізнесу служителям закону дуже складно, адже всі підступи до них надійно перекривають неприступні барикади з хрусткої зелені.

Втім, змальовувати всі «національні» особливості сучасного піратства цікаво лише західним журналістам. А на нашого читача враження може справити лише останній експеримент, проведений у країні офіційними дистриб’юторами ліцензійної продукції. Так, наприклад, у компанії Berjaya HVN ціни на ліцензійні компакт-диски з 30 ринітів упали до 16,90. Зате обсяги продажу відразу зросли на 50 відсотків. Середня ціна ліцензійного компакт-диска, який продають у Малайзії, становить 45 ринітів (приблизно 12 доларів), і опускати ціни до рівня піратських копій західні компанії не збираються. Проте цей експеримент переконливо засвідчує, що піратське виробництво зі злочинного бізнесу поступово перетворюється на реальний чинник ринкової економіки, здатний впливати на процес ціноутворення. Адже про те, що ціни на ліцензійні компакт-диски і відеокасети невиправдано завищені, час лише говорити уже минув.

Литва вступила у Світову організацію торгівлі

Литва стала повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ). Як повідомили «Інтерфакс» у департаменті інформації МЗС Литви, договори про членство країни в СОТ, підписані президентом Литви Валдасом Адамкусом у Женеві 8 грудня 2000 року, набрали чинності після ратифікації сеймом 24 квітня і передачі відповідної інформації в секретаріат СОТ.

Переговори про вступ у СОТ Литва почала 1995 року й завершила в жовтні 2000-го.

Ставши 141-м членом СОТ, країна одержала більше прав і можливостей захищати свої торговельні інтереси, брати участь у процесі світової лібералізації, домовлятися про сприятливіші умови торгівлі, впливати на процеси глобалізації, швидшими темпами інтегруватись у світову економіку й цим сприяти розвиткові свого народного господарства.

Країни єврозони заощадять 6 млрд. євро, «втративши» монети в нацвалюті

Перехід на готівковий євро може принести урядам країн єврозони прибутки на загальну суму 6 млрд. євро, пише газета The Financial Times.

Саме в таку суму оцінюють експерти частину європейської готівкової валюти, яку ніколи не буде затребувано в процесі переходу на готівковий євро, бо значна частина населення єврозони забуде обміняти чи вирішить не обмінювати певну частина своїх грошей на євро до закінчення термінів обігу нацвалют.

Більшу частину цієї суми становитимуть монети, що їх забули в дрібних банках або не обміняли через низьку вартість.

Терміни закінчення обміну національних валют на євро не однакові в різних країнах: приміром, 2002 рік для португальських ескудо і лише 2032-й — для голландських гульденів.

За оцінками авторів прогнозу, приблизно 1% коштів, що знаходяться в обігу, у нинішніх валютах ніколи не повернеться до скарбниці країн — членів єврозони і, відповідно, не буде обміняно на євро.

Компанії роздрібної торгівлі, банки й оператори касових апаратів уже вимагають частину додаткових доходів держав у вигляді надлишків євро як компенсацію за завдані їм в процесі підготовки до переходу на єдину валюту збитки. ЄЦБ, що курирує перехід, відмовився від виплати компенсації, позаяк, на його думку, усі сторони цього процесу мають нести тягар витрат, пов’язаних із переходом на готівковий євро.

Credit Suisse First Boston планує масові звільнення

Міжнародна фінансова компанія Credit Suisse First Boston (CSFB) має намір скоротити близько 200 співробітників (13%) своїх інвестиційних підрозділів у США, пише газета The Financial Times.

Нове скорочення стане третім у низці масових звільнень серед співробітників американських інвестбанків, що належать CSFB.

Загальна кількість співробітників CSFB становить 28 тис. чоловік. В інвестиційних банках працюють 2,5 тис., з яких 1,5 тис. — у США.

Придбавши 2000 року фінансову компанію Donaldson, Lufkin & Jenrette CSFB скоротила близько 2,7 тис. працівників об’єднаної компанії.

Наступне скорочення торкнулося 300 допоміжних співробітників і керівного складу в американських підрозділах CSFB 2001 року.

Фінансові компанії з Уолл Стріт від початку року прагнули уникнути масових звільнень, сподіваючись, що послідовне зниження ставки ФРС США поверне колишню активність на фінансові ринки країни, проте їхні сподівання не справджуються. Прибутки від найприбутковіших напрямів діяльності фінансових компаній у США 2001 року істотно скоротилися, пише FT.