АРГЕНТИНА: УСЕ, ЩО ЛИШИЛОСЯ, — СПОДІВАТИСЯ НА БОГА ТА ЙОГО МИЛІСТЬ

Поділитися
Вогнище кризи в другій за розміром південноамериканській економіці жевріє вже кілька років. В останні кілька тижнів воно спалахнуло з новою силою...

Опозиціонери могли б уже давно ініціювати відставку непопулярного в народі президента, але заважає позиція їхнього лідера. Карлос Менем, котрому вже пробачили розквіт корупції за часів його правління і початок економічного піке, збирається повернутися в президентське крісло. Але зробити він зможе це лише після того, як повний термін, що закінчується 2003 року, відбуде його наступник. Конституція Аргентини дозволяє перебувати на посаді глави держави не більше двох термінів поспіль, і цю можливість пан Менем уже раніше використав.

Схоже, втрачати нинішньому президенту вже немає чого. Зневірившись у можливості відшукати у своїй команді досить великовагову для вирішення всього комплексу проблем постать, Фернандо де ла Руа ще наприкінці березня цього року закликав на допомогу Домінго Кавалло, призначивши його міністром економіки і наділивши найширшими повноваженнями. З ім’ям цієї людини пов’язана ще за часів президентства Карлоса Менема на початку 90-х успішна реалізація програми стабілізації національної валюти — песо. Десять років тому його курс був офіційно зафіксований у співвідношенні 1:1 із доларом, і завдяки супутнім заходам у країні вдалося приборкати гіперінфляцію, давши економіці на кілька років поштовх для стабільного й упевненого зростання.

Нову програму Домінго Кавалло сприйняли в середовищі світових інвесторів з оптимізмом, адже передбачалося деяке скорочення податків і бюджетних витрат одночасно. Усе б добре, однак колишня панацея — фіксований курс національної валюти стосовно дивовижно потужного в останні роки долара — підсилила один і без того неприємний побічний ефект: аргентинські товари на зовнішніх ринках через їхню високу собівартість стають дедалі менш конкурентоспроможними. Залучати іноземні капітали на реструктуризацію виробництва аргентинським компаніям надзвичайно складно — туманність перспектив національної економіки закрила для них міжнародні кредитні ринки.

«Цивілізований» дефолт

Спочатку уряд узявся за національних інвесторів — вони є тримачами понад половини державних облігацій, загальний обсяг яких оцінюється приблизно в 95 млрд. дол. Було зроблено «пропозицію, від якої не можна відмовитися»: пожертвуйте частиною вам належного, щоб не втратити все. Цінні папери на суму близько 55 млрд. дол. майже насильно обміняли на замінники з нижчою купонною ставкою (максимум 7% замість 10 і більше). Що дозволить, за словами Домінго Кавалло, заощадити майбутнього року до 3,55 млрд. дол. у вигляді зменшення платежів з обслуговування боргу.

Рейтингові агентства відразу оголосили про фактичне банкрутство уряду Аргентини і перевели його боргові зобов’язання в розряд таких, що не повернуться. Нині аргентинські облігації з терміном погашення 2008 року котируються з більш ніж 70-відсотковим дисконтом, але покупців навіть за такими цінами не дуже багато.

Тим часом громадяни остаточно розчарувалися в здатності уряду впоратися з кризою. Взагалі-то, страйки й маніфестації протесту в Аргентині — справа звична. Проте наприкінці листопада почалися речі гірші — масове вилучення грошей, в основному в американській валюті, із депозитних банківських рахунків. Лише в п’ятницю, 30 листопада, відтік склав близько 700 млн. дол., а ставки взаємного кредитування банків підскочили до 700%. До їхніх будинків на вулицях аргентинських міст почали вишиковуватися черги. На той момент кредитні ресурси банківської системи Аргентини вже і без того із початку року скоротилися на 16,5%.

Щоб запобігти катастрофі, уряд оголосив про введення тимчасових 90-денних обмежень на вивезення валюти за кордон й ухвалив, що за місяць із банківських рахунків можна зняти не більше тисячі доларів. Одну лазівку залишили спеціально. У надії на збільшення надходжень у казну і стимулювання споживчого попиту, витрати з кредитних карток на купівлю товарів не обмежували. Однак абсолютна більшість розрахунків в Аргентині, як і в Україні, ведеться за готівку, а значна частина економіки продовжує перебувати в тіні. Налякані такими подіями аргентинці витрачають нині гроші лише на найнеобхідніші товари повсякденного попиту. Тому ефект виявився зворотним: продажі в роздрібній мережі упали відсотків на 70...

Удар у спину?

І ось саме в цей момент надійшла новина з Вашингтона — удар, який провідні світові інформаційні агенції поспішили назвати «смертельним». Відповідно до заяви МВФ, на даному етапі Фонд «не може рекомендувати продовження програми фінансової допомоги». У такій ситуації не можна також сподіватися на успішне завершення переговорів з реструктуризації боргів іноземним кредиторам, яким країна заборгувала чимало, але умовити або змусити погодитися котрих набагато складніше, аніж співвітчизників. Проте й у цієї категорії інвесторів вибору, по суті, теж немає.

Колись МВФ охоче приходив на виручку Аргентині. Лише цього року головний світовий фінансовий «пожежник» виділив на такі цілі загалом 22 млрд. дол. З 1983 року Фонд дев’ять разів надавав країні кредити, аби врятувати її від фінансової катастрофи. Така покладливість головних розпорядників міжнародних коштів продиктована передусім тією обставиною, що Аргентина щосили намагається бути старанним виконавцем їхніх рекомендацій, основним «коником» яких традиційно є фіскальна дисципліна, тобто скорочення бюджетних витрат і підвищення податків. Аби заручитися підтримкою МВФ, глава держави Фернандо де ла Руа практично із дня свого вступу на посаду взяв на озброєння програму, запропоновану вашингтонськими функціонерами. Однак уже незабаром обрана економічна стратегія почала тріщати по швах — стимулювати економіку за рахунок таких заходів не було можливості. Замість того, щоб скорочуватися, дефіцит бюджету через зниження податкових надходжень в деградуючій економіці неухильно зростав. Тепер ось і МВФ спасував...

Для обслуговування зовнішнього боргу вирішено використовувати пенсійні накопичення громадян — метод, який багато людей почали порівнювати зі сталінськими. Аргентинський уряд був змушений скасувати виплату пенсій 1,4 млн. пенсіонерів через нестачу готівки. Сотням тисяч людей похилого віку, які прийшли у банки по свої пенсії, порадили приходити наступного тижня. Багато хто з них сприйняв звістку з недовірою і гнівом. Дехто показував жменю монет — усе, що лишилося в кишені до Різдва.

Власті обіцяють усе ж виплатити пенсії до свята, однак перед тим необхідно зробити ще ряд платежів у рахунок погашення зовнішніх запозичень. Невдоволення тим, що уряд виплачує відсотки за зовнішнім боргом, у той час як пенсіонери голодують, а громадяни країни ущемлені в правах, призвело до масових вуличних демонстрацій.

У нинішній ситуації експерти бачать лише два шляхи. Перший із них — девальвація песо, який нині на чорному ринку обмінюється на долари з 20% знижкою, і відпущення його у «вільне плавання». Проте в даному випадку ні держава, ні корпоративні позичальники вже точно не зможуть розплатитися з боргами, адже основна маса їхніх доходів вимірюється в національній валюті. Дефолт держави і хвиля приватних банкрутств увергне країну у вир економічного хаосу, наслідки якого прорахувати неможливо. Другий вибір — введення за національну грошову одиницю долара. Поки валютні резерви центрального банку дозволяють зробити це — вони трохи перевищують обсяги грошової маси, яка перебуває в обігу. А як же бути із банківськими депозитами, подальше вилучення яких покривати немає чим? Можливий крах банківської системи — вихід не кращий від першого.

Як заявив Домінго Кавалло, ні першим, ні другим рецептом він користуватися не збирається, а воліє домогтися згоди МВФ відновити фінансування, розробивши нову програму стабілізації бюджету на наступний рік. Милість Фонду, на яку «аргентинський Мойсей», мабуть, може розраховувати після екстреного візиту до Вашингтона, дозволяє сподіватися також і на успішну реструктуризацію зовнішніх боргів. Уряд сподівається на те, що дефолт оголошено усе ж не буде, і для Аргентини знову відкриється доступ на інвестиційні ринки. Для цього 14 грудня було ретельно зроблено всі належні виплати за зовнішніми рахунками.

Однак усередині країни доведеться скасувати введені навесні податкові послаблення, що нібито дозволить консолідувати додатково 4 млрд. дол. доходів. А також протягнути через Конгрес ще більш урізаний — приблизно на одну п’яту — бюджет. Опозиція, котра може заблокувати його прийняття, уже заявила про різку незгоду з урядовим варіантом.

У вівторок свою «лепту» вніс і МВФ. Його головний економіст Кеннет Рогофф, відповідаючи на запитання журналістів із приводу нового прогнозу світового економічного зростання, назвав нинішній набір інструментів аргентинського уряду з виходу із кризи неприйнятним. Адже навіть у випадку схвалення законодавцями проекту бюджету залишається незрозумілим, за рахунок чого виводити зі штопора економіку. Закладене в проекті бюджету зростання економіки в 3% дуже схоже на звичайний блеф. Сам Фонд пророкує спад економіки Аргентини на 2,3% нинішнього року і на 1,1% — наступного. Однак навіть цей прогноз для багатьох економістів здається надто оптимістичним. Більшість незалежних оцінок коливається в діапазоні від 2% до 5% скорочення ВВП цієї країни, та й то лише у випадку, коли їй усе ж вдасться уникнути банкрутства.

Ось і виходить, що і пересічним громадянам у чергах до банків, і аргентинському президенту залишається сподіватися лише на милість Божу, що може впаде манною небесною.

P.S. У середу, 19 грудня, акції протесту досягли кульмінації. У Буенос-Айресі був підпалений будинок міністерства фінансів і два крупних банки, а в другому за розміром місті країни Кордове — будинок муніципалітету. Опівночі із середи на четвер за місцевим часом влада ввела в країні надзвичайне становище. Щоб запобігти грабежам та акціям вандалізму, президент Фернандо де ла Руа дав вказівку про роздачу населенню продуктів харчування на загальну суму 8 млн. дол., а мітинги були оголошені поза законом. Проте відновити порядок у країні не вдалося. За два дні під час заворушень і сутичок між поліцією та протестуючими загинуло мінімум 20 чоловік і ще 150 отримали поранення, було заарештовано близько 2 тис. чоловік.

В остаточному підсумку спочатку кабінет міністрів, а потім і президент, після того, як представники опозиційної перроністської партії відмовилися створити уряд національної єдності, були змушені подати у відставку.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі