Американські ранці:

солдатські...

Інформація про те, скільки американська війна в Іраку забрала життів — як іракських, так і американських, і в які суми обійшлася бюджетам цих країн, у ЗМІ зустрічається досить часто. Нерідко говориться і про те, що основної задекларованої мети — викорінення тероризму й побудови в Іраку демократичного суспільства — так і не досягнуто. Правда, зважаючи на недавню публікацію в The Boston Globe, досягнуто певних інших цілей, афішувати які, проте, ніхто не прагне. Хоча окремі організації прискіпливо відстежують цю інформацію.

Аналітичний центр Institute for Policy Studies і громадська організація United for a Fair Economy опублікували чергову — 13-ту за ліком — доповідь «Управлінські ексцеси». У ній експерти продовжують відстежувати доходи топ-менеджерів 34 компаній, які працюють на американський військово-промисловий комплекс. У середньому глава такої корпорації, як з’ясувалося, отримує 7,7 млн. дол., причому глава злощасної Halliburton із своїми 49 млн., нажитими з 11 вересня 2001 року, на загальному тлі має досить скромний вигляд. На перше місце вирвалося керівництво United Technologies із 200 млн. дол., за ним із великим відривом ідуть General Dynamics (65 млн.) і Lockheed Martin (50 млн.).

Особливо вражають ці цифри, коли порівняти їх із грошовим утриманням солдатів, котрі б’ються в Іраку. Рядовий сухопутних військ отримує там 25 тис. дол. на рік, що в 308 разів менше середнього доходу глави оборонної корпорації. Хоча до 2001 року цей розрив оцінювався в 190 разів. Утім, порівняно з доходами нафтових магнатів і ці суми видаються кумедними: адже сьогодні глава енергетичної корпорації одержує в 518 разів більше, ніж рядовий службовець його ж підприємства.

Висновок автори доповіді зробили досить жорсткий: «Встановлення демократії в Іраку навряд чи може бути досягнуте в міру того, як глави військово-промислових корпорацій сприяють її руйнації в нашій країні».

…і шкільні

На веб-сайті кожної середньої школи (американської, ясна річ) розміщений список предметів, які будуть потрібні дітям у процесі їхнього навчання. Зміст цих списків навіть у сусідніх школах сильно різниться, проте американським батькам від цього не легше. За результатами недавнього дослідження, проведеного громадською організацією Center for a New American Dream, спорядження школяра нинішнього року обійшлося в середньому в 574 дол., причому три п’ятих опитаних батьків заявили, що їхні витрати порівняно з минулим роком істотно зросли.

Список покупок Сенді Брунеман, матері чотирьох дітей, налічував 109 пунктів. Навряд чи є сенс перелічувати всі компоненти канцелярського приладдя, про сферу застосування яких здатний здогадатися далеко не кожен дорослий. Тим паче що в загальному обсязі «обов’язону» вони займають далеко не найбільше місце. Хіт останніх років — засоби гігієни, отож тепер останні дні літа виявляються золотими не лише для виробників зошитів, блокнотів, органайзерів, маркерів, гумок та іншого класичного шкільного мотлоху, а й для творців антибактеріальних вологих серветок, спеціальних освіжувачів, вакуумних упаковок та інших атрибутів життя в далекому від стерильності світі.

Важко уявити собі шкільний ранець також без упаковки флопі-дисків, комплекту компакт-дисків і флешок. Утім, проти зайвого засилля крутої електроніки шкільне керівництво намагається вживати запобіжних заходів, оголошуючи табу на плеєри й телефони з великою кількістю ігрових функцій. Але прогрес, як відомо, зупинити неможливо.

Ще одна співбесідниця, чиї слова наводить у своїй статті Деніел де Вайс із The Washington Post, розповіла, що намагається не посвячувати свого чоловіка в подробиці підготовки їхнього сина до школи. «Йому 46 років, і він ще пам’ятає часи, коли для того, аби відправити дитину до школи, їй було досить купити зошит і ручку». Коли врахувати, що англійською зошит позначається словом notebook, то залишається порадіти, що ті часи чи то вже пішли, чи то ще не настали.