Захист від дурня, або як перемогти корупцію з допомогою електронних технологій

Вирішення завдань, пов'язаних із подоланням в Україні економічної кризи, викликаної не лише втратою частини території та веденням воєнних дій на Сході країни, а й глибинними структурними пороками вітчизняної економіки, передбачає аналіз та інвентаризацію її ресурсної бази. У тому числі виявлення та ефективне використання прихованих резервів.

Одним із таких резервів, причому величезних, є потужний системний тіньовий фактор (ресурс)економіки. На частку таких реально діючих у будь-якій країні економічних ресурсів, але мало задіяних для суспільного блага, в Україні припадає до 60% (і більше) ВВП, який офіційно враховується статистикою. І в Україні, як і в переважній більшості інших держав, триває постійна, але загалом дуже малоуспішна боротьба за їхнє "освітлення". Надзвичайно низьку ефективність заходів із детінізації в нашій країні зумовлено як їхньою відомою безперспективністю та недалекоглядністю, так і найчастіше суто декларативним характером. У тому числі й тому подібні зусилля дедалі частіше сприймаються лише як чергова спроба державного свавілля та грабежу, до того ж "замішана на безпросвітній чиновницькій дурості й жадібності".

Однак завдання мобілізації та використання для суспільного блага величезних тіньових резервів економіки все-таки має ефективне рішення.

Теоретична база

Всесвітньовідомий філософ і гуманіст Франсуа де Ларошфуко вивів головну продуктивну силу поведінки людини - себелюбність. Видатний політик і мислитель ХХ століття Маргарет Тетчер зазначала: "Прагнення до підвищення свого добробуту, як стверджує засновник політекономії капіталізму Адам Сміт, - спільна риса всіх людей. Це прагнення є проявом того... що А.Сміт назвав "егоїзмом".

Теорія суспільного вибору вірджинської школи набула всесвітньої популярності 1987 р., коли її засновник Джеймс Б'юкенен був нагороджений Нобелівською премією в галузі економіки. Теорія базується на твердженні, що більшість людей, незалежно від їхньої суспільної ролі, діють переважно виходячи з переслідування особистої вигоди.

Основний рецепт, який пропонують теоретики суспільного вибору, з урахуванням наявності в будь-якій країні політичного ринку, політичної ренти, ефекту особистих інтересів, такий: для поліпшення функціонування політичної системи держави розумніше не шукати найкращих із кращих, щоб потім обрати їх у державні органи, а шукати шляхи обмеження обраних у деяких межах.

Цей рецепт Дж.Б'юкенена дуже схожий на висновок, якого дійшов відомий філософ Карл Поппер, котрий наголошував, що необхідно сформулювати запитання: "Як би нам так організувати політичні інститути, щоб погані або некомпетентні правителі не могли заподіяти великої шкоди?".

Творець широко відомого закону Парето довів, що багатство серед населення розподіляється незбалансовано: 20% населення в середньому володіють 80% матеріальних цінностей, тобто 10% населення мають приблизно 65% матеріальних цінностей, 5% населення - 50% тощо. Парето пояснює такий дисбаланс нелогічністю поведінки людей.

В Україні закон Парето не працює. Індекс Джині (показник, який вимірює ступінь рівності суспільства з погляду доходів) для України в 2013 р. становив 0,90. У світовому антирейтингу нашу країну обігнала лише Росія (рекордсмен із найвищим показником у світі - 0,93).

Можна з упевненістю констатувати, що сьогодні наслідки шкідливих для більшості факторів нечесності (дурості, жадібності) меншості стали загрожувати благополуччю всіх жителів України.

Стає очевидною необхідність застосувати методи мінімізації впливу нечесних дій меншості на добробут більшості. Завдяки використанню цих методів з'являються реальні можливості змінити співвідношення 80/20 на "дзеркальне" - 20/80, тобто збільшити добробут людей у 4 рази (ідеал) або 2,5–
3 рази (ближче до реальності).

Простіше кажучи, пропонується звести нанівець фактор чесності/нечесності еліти, правителів, бізнесу. У цьому разі не має значення, хто приходить до влади або керує бізнес-структурами в країні.

Де рішення?

Оскільки людина в принципі може піддаватися спокусам, усі зусилля з реформування мають бути спрямовані на захист людини - як правителя або чиновника, так і звичайного громадянина - від спокус, тобто на мінімізацію факторів суб'єктивних рішень, помилок і зловживань індивіда.

Такий принцип захисту від ненавмисної або навмисної помилки людини чи пристрою (foolproof - букв. захищений від дурня, помилкостійкий) не новий. Він уже багато десятиліть єобов'язковим елементом конструювання як складних збройових комплексів і технологій (у т.ч. відомої всім "червоної кнопки" управління ядерною зброєю), так і будь-яких складних технічних пристроїв.

Можна прогнозувати, що вже в найближчому майбутньому у світі будуть масово застосовуватися електронні "системи захисту від помилкових або свідомо злочинних дій людини, груп людей", якщо коротко - "системи захисту від нечесного" (системи ЗВН).

По суті, система ЗВН - це електронна система управління державою, робота якої будується на такому загальному принципі: жодної кнопки, яку може безконтрольно натиснути нечесний (дурний, жадібний). Під кнопкою мається на увазі все розмаїття явищ і процесів як у житті окремої людини, так і держави в цілому.

На відміну від традиційних систем "електронний уряд", які в основному спрямовані на організацію обороту та контролю електронних документів, пропонована система ЗВН вирішує завдання організації безумовного електронного стягнення податків, акцизів, мит, зборів, платежів за енергоресурси, комунальні послуги та ін.

Реальність і високу рентабельність впровадження електронних технологій, які використовуються в рамках системи ЗВН, група антикризових менеджерів із України може проілюструвати на прикладі проведеної ними ще в 1993 р. дуже швидкої (6–7 місяців) загальнонаціональної операції з порятунку економіки України.

Ця операція здійснювалася в період значно гіршої порівняно з нинішньою економічної кризи в умовах:

- стискання Нацбанком України майже втричі за рік (!) грошової бази (в еквіваленті доларів США);

- інфляції на рівні 10 000% річних;

- падіння ВВП України втричі за рік (!);

- зростання курсу національної валюти на 4975%;

- банківських переказів грошей у термін 10–30 днів (за які гроші встигали знецінитися в 3–10 разів);

- масового застосування "чеченських АВІЗО" (коли через банки крали до 25–30% надрукованих у країні грошей).

Шляхом впровадження Нацбанком системи електронних платежів (СЕП) удалося:

- лише за шість місяців збільшити в десятки разів швидкість здійснення переказів усіх грошей України (для порівняння, у США швидкість обороту грошей збільшилася вдвічі за 30 років);

- усього за дев'ять місяців домогтися не тільки зупинки різкого падіння виробництва в країні, а і його збільшення (за підсумками третього-четвертого кварталів
1994 р. на 18%);

- досягти різкого зменшення темпів падіння курсу національної валюти (за перший квартал 1994 р. зростання курсу становило лише 6%);

- домогтися значного зниження темпів інфляції (за другий-третій квартали 1994 р. - до 31%);

- досягти повернення грошей у банківський сектор (грошовий мультиплікатор за другий-третій квартали 1994 р. виріс на 35%).

Розрахункова рентабельність інвестицій у впровадження СЕП становила майже 100 000%. Щорічний економічний ефект у 1994–1995 рр. по країні оцінювався на рівні 4–5 млрд дол. США при обсягах інвестицій на рівні 4–5 млн дол., розрахунковий термін окупності інвестицій становив приблизно 8 годин.

Оскільки людина слабка, боротися з її слабкостями безперспективно й даремно. Система ЗВН дає змогу змінити правила гри, з допомогою новітніх електронних технологій не переконуючи, а змушуючи людей (як пересічних громадян, так і бізнесменів, чиновників, правителів) діяти чесно, мобілізувати та спрямовувати на благо суспільства України колосальний системний тіньовий ресурс економіки.

Розрахункова рентабельність інвестицій у впровадження запропонованих електронних технологій системи оцінюється на рівні приблизно 3000%, термін окупності вкладень становить близько 12 діб.

На першому етапі з допомогою системи ЗВН в Україні з'явиться можливість швидко (лише за перший рік) створити нові механізми відносин сторін (держави, громадян і господарюючих суб'єктів), які виключають можливість ухилятися від сплати основних податків - ПДВ, податку на прибуток або єдиного податку. Це допоможе збільшити надходження до бюджету України більш як у 2–2,5 разу.

Як це працює?

Розглянемо, як можна швидко й досить просто застосуватипринципи електронного збирання податків. Основним інструментом для електронного оподаткування є вищезгадана система електронних платежів. Підключившись до СЕП, можна буде в режимі реального часу одержувати дані про банківські обороти, доходи, витрати, вхідний/вихідний ПДВ і т.ін., що дають змогу організувати електронне оподаткування. А головне - застосовувану при електронному оподаткуванні банківську інформацію ніхто, ні платник податків, ні податківець, не зможе змінити або спотворити.

У замкнутому електронному фінансовому середовищі завдяки впровадженню системи ЗВН усі грошові оплати господарюючих суб'єктів, крім платежів до бюджетів і державних фондів, вважатимуться доходами інших суб'єктів та обов'язково в автоматичному режимі будуть обкладені податками. Загалом по всій країні сума врахованих грошових виплат завжди збігатиметься із сумою отриманих грошей (з наявними в більшості платежів складовими доданої вартості та прибутку).

Виникає запитання, чому запропоновані для використання в системі методи електронного збирання податків, тобто фіскалізації електронних фінансових оборотів господарюючих суб'єктів, дотепер не застосовуються ніде у світі, особливо в розвинених країнах?

Відповідь досить проста. Переважна більшість існуючих у світі національних платіжних систем традиційно працюють на "нетто" (кліринговому) принципі. Українська СЕП є винятком із правила, вона побудована на "брутто"-принципі, тобто передбачає окреме пересилання кожного платежу (електронного повідомлення). Ця особливість дозволяє їй безперешкодно стати фундаментом системи електронного оподаткування та передавати всі необхідні дані системі ЗВН.

Кліринговий принцип пересилання між банками пакетів (реєстрів) із великої кількості платежів (електронних повідомлень) не дає змоги податковим органам більшості країн світу одержати безпосередній доступ до інформації про платежі кожного з господарюючих суб'єктів. Уся ця інформація підпадає під поняття банківської таємниці та не може використовуватися як вихідні (при цьому дуже об'єктивні) дані про обороти, фінансові результати, доходи і витрати, додану вартість та прибуток організацій і підприємств (платників податків).

Платіжні системи, які працюють на "брутто"-принципі, зазвичай приймають на себе тільки незначну частину трансакцій, в основному використовуючись для здійснення електронних переказів великих сум грошей або термінових (експрес) переказів.

Українська СЕП і сьогодні вважається однією з найкращих у світі платіжних систем та одержала в банкірів світу шанобливе ім'я "український SWІFT", оскільки, по-перше, кількість трансакцій, які проходять через СЕП, лише в кілька разів менша, ніж сумарно проходить через міжнародну глобальну всесвітню систему SWІFT, а по-друге, СЕП переказує гроші по всій Україні за лічені хвилини. Тільки українські бізнесмени мають можливість, підключивши систему "клієнт-банк", робити по 5–8 оборотів грошей на день.

Слід наголосити, що пропоновані системою нововведення щодо адміністрування та фіскалізації електронних фінансових оборотів усіх господарюючих суб'єктів в Україні частково вже застосовуються. Методологічно (у частині налагодження електронної фіскалізації доходів) ці нововведення багато в чому схожі на затверджені Мінфіном і впроваджені в Україні в 2012–2013 рр. "Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронному вигляді в реєстраторах розрахункових операцій і модемах для передачі даних". Вищезгадані вимоги передбачають обов'язковість дооснащення існуючих касових апаратів, й тих, що випускаються, фіскальними приставками та модемами передачі даних із використанням технології захисту інформації, розробленої ще в 2000 р. на замовлення Нацбанку України вже другої впровадженої в Україні національної платіжної системи - Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).

Тим самим уряд Азарова, впроваджуючи "фіскалізацію" доходів, намагався пресингувати малий бізнес, вимагаючи від нього повної сплати податків, і це справді приносить державній скарбниці України по кілька мільярдів гривень на рік. Але у разі імплементації принципів законослухняності шляхом примусового впровадження методів електронного збирання податків для середніх і великих компаній можна додатково одержати в сотню разів більше грошей, ніж із малого бізнесу (тобто кілька сотень мільярдів гривень на рік).

Неважко підрахувати, скільки заплатили би 2014 р. тільки ПДВ і податку на прибуток усі українські платники податків від тих 15 трлн грн річних обсягів лише врахованого банківського грошового обороту, якби вони працювали на спрощеній системі оподаткування (4% від грошових надходжень). Ця сума становила б фантастичні для України 600 млрд грн на рік (це без надходження акцизів, мит, зборів та інших бюджетних доходів), тобто була б більш як утричі більшою, ніж фактично сплачені в 2014 р. близько 190 млрд грн.

Саме ліквідація сьогоднішньої подвійної, потрійної і т.ін. "бухгалтерії", та й самої бухгалтерії як такої - основна мета впровадження системи. Залишаться тільки банківські електронні виписки та електронні чеки й звіти касових апаратів. Один раз на місяць кожному платнику податків від системи приходитиме роздруківка- скільки потрібно доплатити (понад перераховане авансом, наприклад, 3% від вхідного обороту) або скільки грошей бюджет має повернути (упродовж, наприклад, п'яти днів). Паперова бухгалтерія та звіти будуть присутні, тільки якщо були бартерні, лізингові операції або операції з цінними паперами, а також товарні операції без передоплати.

Надалі, на другому етапі, система ЗВН дасть можливість досить швидко (за період із другого по п'ятий рік) детінізувати та мобілізувати інші системні тіньові ресурси економіки. З одного боку, буде збільшено держдоходи - надходження інших податків, акцизних, митних, пенсійних, соціальних та інших зборів, оплати реально врахованих спожитих енергоресурсів (електроенергії, газу, води, тепла) і комунальних послуг. А з іншого - зменшено витрати, завдяки зниженню зловживань у процесі державних тендерних закупівель і розподілу бюджетних коштів. Усе це допоможу приблизно за чотири роки додатково мінімум у 1,5 разу збільшити загальні надходження до державних бюджетів і фондів.

Крім того, на другому етапі система ЗВН має налагодитинезалежний від фактора чесності/нечесності людей контроль за більшістю найважливіших процесів у країні - від електронних виборів президента та депутатів усіх рівнів, референдумів і підбору кадрів до поліпшення енергозбереження та екологічного стану кожного підприємства.

Система ЗВН має бути повністю децентралізованою, щоб виключити можливість одночасного виведення її з ладу. Кожний із понад 70 електронних кластерів, які входять у систему, не повинен залежати від решти, маючи свій власний програмно-апаратний захист інформації з окремими генераторами електронних ключів, розмежуванням доступу до інформації, а також власним вбудованим притаманним лише йому елементом захисту від нечесного.

Контроль над усіма сферами життя країни, у тому числі над гілками влади України, має здійснювати не стільки система, скільки громадянське суспільство. Система - це лише інструмент народного контролю над владою.

Налаштування та переналаштування системи - це і є суть захисту від "нечесного". Система будується за принципом трирівневого захисту. Криптографи називають це розподілом доступу до інформації, її зміни та передачі.

Будь-яке переналаштування або втручання в роботу системи має автоматично виявлятися. Усе це - найважливіші завдання та елементи боротьби з "нечесним", чимала частина вирішення яких лягає на плечі окремих відомств, які будуть санкціонувати постановку завдань зі створення кожного із 70 кластерів системи (обов'язково під контролем експертного середовища, висунутого зі складу громадянського суспільства).

Таким чином, система ЗВН дозволить за дуже короткий час організувати повний централізований облік руху та оподаткування більшості фінансових оборотів і доходів у країні зі зменшенням до мінімуму тіньової й корупційної складових, створити механізми глобального електронного контролю та моніторингу з боку перших осіб держави, Нацбанку та громадянського суспільства за більшістю фінансових потоків, прийнятими управлінськими рішеннями і суспільними процесами в країні.

Програму створення в Україні "Електронної системи управління державою" двічі розглядали центральні органи виконавчої влади та РНБО України: в 2000-му та 2005 р. Останній раз відповідно до розпорядження прем'єр-міністра України від 18 травня 2005 р. №23660/1/1-05 "Програму електронної боротьби з корупцією та тінізацією економіки "Чесна Україна" розглянули та схвально оцінили центральні органи виконавчої влади України. Та оскільки Україна у світі давно асоціюється зі словом украсти, обидва рази, попри цілком схвальні оцінки фахівців, програму поховали під надуманим приводом відсутності грошей.

Виникає правомірне запитання: невже рівень тінізації економіки недостатньо високий для вжиття будь-яких заходів? І якщо так, то чому реальні розрахунки рівня тінізації різняться від офіційних показників, які регулярно публікує уряд України? Однією з причин такої невідповідності розрахунків реальному стану справ є некоректна інтерпретація в Україні двох базових понять - shadow economy та black economy, запозичених з англомовних джерел, коли термін black economy ("чорна економіка" або "чисто кримінальна" економіка) трактується як "тіньова економіка".

Нами розроблена нова оригінальна методика розрахунку рівня тінізації економіки України, яка дозволяє, на відміну від загальноприйнятих методик, ураховувати факт приховання від держави даних про здійснювану легальну діяльність- про реальні обсяги виробництва, оборотів, доходів, витрат, доданої вартості та оподаткованих прибутків.

Такий розрахунок пропонується проводити, виходячи з офіційних даних про обсяги врахованих Нацбанком і банкамиміжбанківських взаєморозрахунків, які безпосередньо характеризують ділову активність підприємств. На підставі даних про реальні господарські операції можна визначити по кожному платнику податків та в цілому по країні значення валових доходів, витрат, фінансових результатів, податку на прибуток, сальдо ПДВ тощо.

Український бізнес небезпідставно дуже не хоче розставатися з грошима, розуміючи, що більшість оплачених ним податків буде із бюджету украдено. Майже кожне підприємство в Україні займається "оптимізацією" податків. При цьому майже 40% підприємств в Україні звітують про збитки замість прибутків, чого немає в жодній розвиненій країні ЄЕС і світу. Тіньові доходи власники підприємств приховують від оподаткування, у тому числі відкуповуючись від податкових органів, діючи за звичними для України, що загрузла у тотальній корупції, принципами: "плачу, тільки коли піймають" або "податки та борги платять лише боягузи або дурні".

Податкові та інші силові органи, імітуючи бурхливу діяльність по боротьбі з порушниками законів, здійснюють цю боротьбу в ручному режимі за принципом "своїм - усе, чужим - закон", або "відкупився - свій, не відкупився - чужий". Такий стан справ призводить до жахаючого рівня корупції та тотальної тінізації бізнесу в Україні.

У зв'язку з відсутністю сьогодні в держави можливості здійснювати електронний збір податків господарюючі суб'єкти України самі нараховують і платять податки на власний розсуд, а не виходячи з реальних оборотів, доходів і витрат. Тому реальний рівень тінізації з обліку господарських оборотів і сплати податків в Україні значно більший (до 68–74%), ніж звітують держоргани (менш як 40%).

Показник 50% у світі вважається критичним. На цій межі вплив тіньових факторів на життя людей стає настільки відчутним, що протиріччя між легальним і тіньовим укладами спостерігаються практично в усіх сферах життя суспільства та окремої людини.

За нашими розрахунками, Україна сьогодні випереджає за рівнем ВВП, з урахуванням фактичної тінізації економіки та паритету купівельної спроможності, багато найбільш розвинених країн світу, реально перебуваючи на 22-му місці у світі, а не в четвертому десятку, як прийнято вважати.

У разі впровадження системи ЗВН Україна лише за два-три роки зможе підтвердити факт володіння 22-ю у світі економікою,чисто технологічним і методологічним шляхом збільшивши враховані показники ВВП мінімум у 2,5 разу. Також з'являється реальна можливість поступово, впродовж двох-п'яти років, в 1,5–3 рази збільшити та впритул наблизити до східно- і центральноєвропейського рівня реальні доходи населення України.

Перехід на новий сучасний рівень чесних податкових і платіжних відносин в Україні може й має супроводжуватися поступовим реальним зниженням ставок податків (ПДВ - до 12%, податку на прибуток - до 13%), а також переходом до простіших процесів електронного оподаткування в країні.

Усе це лише за два-три роки дасть можливість нашій країні значно збільшити свою інвестиційну привабливість. Створення в Україні умов "податкового раю" разом із сучасним прозорим і некорумпованим податковим середовищем дозволять швидко та гарантовано переадресувати величезні фінансові інвестиційні потоки в напрямку України. Дуже заплутаний Податковий кодекс України разом із листами-роз'ясненнями, які вміщаються сьогодні майже на 1,5 тис. сторінок, можуть бути докорінно спрощені та скорочені (приблизно до 50 сторінок).

При цьому доведеться вирішувати традиційно важке завдання, щоб від зниження рівня податків не знизилися, а значно збільшилися б загальні обсяги зборів до бюджетів усіх рівнів і державних фондів. Швидко розв'язати цю ще вчорафантастичну проблему реально з допомогою новітніх технічних і методологічних рішень, які базуються на суперсучасних інноваційних електронних технологіях, а також з допомогою новітніх принципів і тенденцій пріоритетного застосування безготівкових електронних грошей (замість готівки).

Нічого поганого в електронному контролі немає, якщо тільки він служить на благо всіх людей, а не на користь клептократів - податківців і чиновників.

Інша річ, що сьогодні майже всі жителі України не вірять державі, знаючи, що все одно вкрадуть. Для виправлення такого стану справ створено інтернет-технології системи ЗВН, які спрямовані не на фіскалізацію (контроль доходів), а на контроль (у тому числі з боку громадянського суспільства) за витратами та інвестиціями держави.

Недовіра до держави поступово має трансформуватися в довіру до електронної системи ЗВН, яка захищає народ (адже цю систему неможливо обдурити). Ця довіра з'явиться лише в міру наповнення гаманців громадян України - давно відомо, що любов до Батьківщини закінчується за межею бідності.

Швидка реалізація з допомогою системи ЗВН структурних реформ дасть змогу продемонструвати справжній потенціал і можливості України не як сировинної або аграрної країни, а як сучасної модернової високотехнологічної держави.

З допомогою найкращих у світі електронних платіжних систем у країні мають запрацювати найкращі у світі інформаційні системи управління державою, результатом впровадження яких стануть швидке та значне зниження рівня тінізації економіки й корупції, значне підвищення рівня життя та доходів населення,демократії, економічної та оборонної могутності держави.

Крім значного збільшення іноземних інвестицій, уряд України одержить можливість на прозорій конкурсній основі (під контролем інтернет-технологій системи) спрямовувати власні внутрішні інвестиції та кредити в створення нових необхідних для країни інноваційних виробництв, на державні замовлення, капітальні вкладення, інфраструктурні проекти, екологічну безпеку тощо. Внутрішні інвестиції з урахуванням ефекту синергії оцінюються у величезну суму - до 3 трлн грн за перші п'ять років, до 10 трлн грн - за десять років, що значно більше, ніж навіть теоретично можуть становити зарубіжні інвестиції.

Масові інвестиції в запуск нових інноваційних виробництв збільшать частку доданої вартості у ВВП України за п'ять років не менш як на 20–30%. Загальновідомо, що рентабельність виробництва електронних пристроїв може досягати 300–500% (проти 10–25% при виробництві сировини та напівфабрикатів).

Розрахунки показують, що за рахунок рефінансування лише15–20% від обсягів додаткових доходів, одержаних з допомогою системи, можна за п'ять років повністю впровадити всі її електронні технології.

Це підтверджує, що жодні зарубіжні інвестори не зможуть дати Україні стільки грошей, скільки можна одержати шляхом детінізації та декорумпізації економіки України.

Презентації "Електронної системи управління державою" у Парижі, Лондоні, Римі, Москві, Астані, Варшаві, Таллінні, Ризі, Кабулі, Тегерані, Ісламабаді, Алжирі, Дамаску показали, що система є цілком конкурентоспроможною та не має аналогів у світі.

Кожен місяць затримки впровадження системи обходиться бюджету України в 30–45 млрд грн, і оскільки впровадження базових технологій системи можна здійснити за рахунок залучених інвестицій, немає сенсу витрачати багато часу на узгодження з великою кількістю установ і чиновників, які в черговий раз зроблять усе, аби "забалакати" проблему. Для вирішення питання впровадження системи ЗВН достатньо швидкого консолідованого вольового політичного рішення президента, уряду та фракцій парламентської коаліції про закінчення періоду нагромадження капіталу в Україні та про перехід до реальної детінізації та декорумпізації країни.

"Створити систему, при якій не можна було б красти. Саме це має лягти в основу реформ в Україні" - закликав українців під час візиту до Києва (30 січня 2015 р.) польський економіст Лешек Бальцерович, архітектор польського економічного дива.