За владу рад

За всіма кризовими справами ми ледь не забули про Кабмін. Але ж він увесь цей час теж не дрімав. Йдеться насамперед про розробку сумнозвісного скасування інституту ПДВшних приватних підприємців на єдиному податку — скасування, здійснене постановою КМУ від 20.12.2008 р. №1118, що опублікована і набрала чинності 30 грудня(!). Народ посвяткував, проспався й дізнався, що податкові накладні, видані ПриПЄПами, що не спали, за останні два тижні, уже нібито недійсні!

Найцікавіше, що ні в «єдиноподатковому» указі, ні в законі про ПДВ про дату 30.12.2008 р. зовсім не йдеться — так само, як і про якісь із цієї дати кардинальні зміни! Проте за незмінних указу та закону практика їх застосування змінюється: якщо свого часу її змінили в постанові старій (ще в 2000-му), то чому б не змінити знову — і цю стару скасувати! Але якщо так, то стару постанову треба скасувати — заднім числом — із самого початку! Зі скасуванням — заразом — і чинності податкових накладних, що їх видавали майже дев’ять років. З усіма цікавими наслідками цього скасування.

Кишка тонка? Тоді не треба чіпати указ і закон брудними руками...

У поті чола трудилася для нас, бідолашних, і ДПАУ.

Постійно йшли листи й нагадування про те, що коли платник заплатив податки, але банк їх не переказав за призначенням, то борг залишається за платником, а не за банком. Причому аж доти, доки чергова повторна порція податків не надійде-таки до адресата (про це, наприклад, лист від 27.10.2008 р. №21938/7/24-0117).

Нещасні філії, які свого часу погодилися під тиском податкової зареєструватися платниками ПДВ, тепер настільки ж силоміць «розреєстровують» назад. Принагідно спробували вимагати оподаткування практично всього їх майна ПДВ. Ні, це не жарт, це лист ДПАУ від 01.12.2008 р. №24738/7/16-1517. Мовляв, коли податковий кредит за наявними товарно-матеріальними цінностями або основними фондами свого часу в цих філій був, а тепер ці платники із платників пішли, то нехай заплатять із усього, що залишилося, ПДВ!

І це — при тому, що платник не зникає безповоротно, а входить до складу іншого платника, тобто головного підприємства!

А от що мало зникнути насправді — то це борг держави бідній філії з бюджетного відшкодування.

Проте в останній (!) день старого року в листі від 31.12.2008 р. №27539/7/16-1517 ДПАУ встигла передумати і ці особливості розПДВешування філій дезавуювати.

Спасибі, що через місяць, а не через дев’ять років! Отже, філії відбулися легким переляком, але в якому напрямку у ДПАУ працює думка, ми тепер знаємо.

Тільки в нас...

Пропагує ДПАУ й львівський досвід вилучення в бюджет усього отриманого за угодою, якщо підприємство, і гадки не маючи, одержало у зв’язку з цією угодою податкову накладну, яку постачальник, виявляється, не мав права виписувати. А хто ж його знав і його права? Що, всім усіх перевіряти? А хто зізнається? А якщо цих постачальників десятки, сотні, тисячі? Що, кожна податкова накладна — це тепер документ про те, що все отримане за певною угодою буде — на випадок чого — вилучено в бюджет? На ці питання лист ДПАУ від 07.10.2008 р. №10-3018/3291 не відповідає...

Тільки в н... а, це вже було.

Єдина гарна новина: внески, отримані до статутного фонду у вигляді товарно-матеріальних цінностей, все-таки мають право поповнювати валові витрати (лист ДПАУ від 10.12.2008 р. №25852/7/15-0217, яким відкликано протилежний лист дворічної давнини). Подейкують, що відновлення законності й справедливості в цьому питанні знадобилося тим, із чиєю допомогою погашався газовий борг Росії.

За компанію — пощастило й решті. Ну, ми вже звикли, що про законні інтереси підприємств згадують лише тоді, коли якесь із них потрібне державі особисто й ці інтереси в якийсь момент випадково збігаються. Це ще називається правовою державою або партнерством влади й бізнесу в правовій державі. Що ж, я — за владу рад... (Щоправда, за бізнес я радий вже не так.)

Однак повернімося до наших баранів.

Якщо хтось думає, що працює в нас (крім Кабміну) тільки ДПАУ, він дуже помиляється. Інші органи теж багато писали.

Наприклад, Мінпраці повідомило, що виробничі премії можуть бути не заходами заохочення, а просто додатковою зарплатою, через що в принципі можуть виплачуватися навіть паралельно із винесенням догани, на відміну, наприклад, від премій до пам’ятних дат, які є заохоченням завжди (лист від 23.09.2008 р. №618/13/84-08).

Нацбанк у листі від 10.11.2008 р. №40-511/4640-15577 потішив дуже своєчасною Пам’ят­кою позичальника банку за споживчим кре­дитом. Пам’ятку цю, що розтлумачувала клієнтам, як поводитися під час укладання з банком кредитного договору, належить вивісити на видноті, у людних місцях. Як вчасно! Тільки-но клієнти вже й самі все зрозуміли, проклявши і банки, і себе, і слово «кредит» (разом зі словосполученням «валютне повернення») — й одразу у всіх людних місцях з’явилося нагадування про те, які вони були... розумники, коли довірялися, не читаючи те, що підписували.

А Держпідприємництво нагадало про те, що й досі ще немає легітимного переліку робіт у будів­ництві, які підлягають ліцен­зуванню (лист від 31.10.2008 р. №9221). Й оскільки завжди невідомо, чи ліцензується той чи інший вид робіт, на місцях про всяк випадок ліцензії вимагають на все підряд. А хто ж їх дасть, якщо (див. вище)...

Та найвеселіший лист цього комітету інший — від 09.09.2008 р. №7651. У ньому — з посиланням на закон — перелічено випадки, коли контрольну закупівлю має право проводити Держслужба по боротьбі з економічною злочинністю. Це, зокрема, наявність досто­вір­ної інформації про розвідувально-підривну діяльність іноземних спецслужб або запити у зв’язку з допуском до роботи з ядерними матеріалами...

Що ж, який час, такі й роз’яснення.