Війна за касу

1 липня 2015 р. парламент прийняв у цілому законопроект №1088. І хоча документ принципово не змінює правил гри, він, як мінімум, суттєво впливає на діяльність платників єдиного податку та на застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Зокрема, ним скасовано вимогу про поширення дії РРО на фізичних осіб - платників єдиного податку другої та третьої груп "незалежно від обраного виду діяльності, в яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1 мільйона гривень. Таким чином, виключно у разі перевищення у календарному році обсягу доходу понад вказану суму застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим".

На перший погляд, ухвалення закону стало перемогою противників використання РРО, хоча їх вимоги і було враховано лише частково. Однак прихильники іншої позиції також можуть віднести закон у прийнятій редакції собі в актив:

- по-перше, на юридичних осіб полегшення у застосуванні РРО не розповсюджується;

- по-друге, обсяг доходу для незастосування РРО було зменшено до 1 млн грн, тоді як серед противників РРО превалювала позиція щодо встановлення межі у 3 млн або навіть у 4,5 млн;

- по-третє, той факт, що відчайдушні зусилля противників РРО дозволили їм лише частково досягли цілей, свідчить про ймовірну паузу перед новими намаганнями поширити дію РРО у тій чи іншій формі.

Однак переможцями від прийняття закону однозначно вийшли користувачі РРО.

Законопроект дав відповіді на низку питань, які стосуються всіх користувачів РРО, зокрема:

- сервісні центри зобов'язані здійснювати технічне обслуговування РРО без їх розпломбування;

- суб'єкти господарювання отримали можливість користуватися введеними в експлуатацію РРО до закінчення строку їх служби за умови, якщо виробник (постачальник) гарантує працездатність таких РРО;

- збільшено до 10% мінімальної заробітної плати допустиму невідповідність суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті на місці проведення розрахунків юридичних осіб;

- скасовано п'ятикратну фінансову відповідальність за окремі порушення законодавства про РРО;

- звільнено підприємців від необхідності зберігати надруковані чеки в книгах обліку розрахункових операцій;

- запроваджено фінансову відповідальність сервісних центрів за порушення строків гарантійного ремонту РРО та відсутність введеного в експлуатацію резервного РРО;

- додатково сервісні центри зобов'язані у разі незабезпечення гарантійного ремонту РРО протягом семи днів з дня прийняття його в ремонт ввести в експлуатацію належним чином зареєстрований на суб'єкта господарювання резервний РРО.

Законопроект загалом спростив бюрократичні перепони у застосуванні РРО та полегшив ведення підприємницької діяльності, адресувавши значну частину недоліків системи використання РРО в Україні.

Однак куди ж без ложки дьогтю? Є у документа і негативні аспекти - він сприяв низькій активності підприємців у придбанні РРО. Хоч як дивно, це обумовив сам факт очікування малим бізнесом прийняття відповідного закону (до того ж раніше запровадження РРО вже кілька разів скасовувалося). Також прийнятий законопроект стимулює до підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

В цілому, незалежно від ставлення до РРО, органи державної влади вкотре продемонстрували непостійність у прийнятті рішень та додали ще одну краплю (чи одну?) до поглибленої нестабільності податкового законодавства.

Коротко про порядок роботи з РРО

Реєстратори розрахункових операцій за своєю суттю застосовуються лише при здійсненні таких операцій. До таких, зокрема, належать операції купівлі-продажу. Однак відповідно до закону про РРО розрахунковою вважається операція не лише із приймання від покупця готівкових коштів, а й платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Розрахунковою також вважається операція із видачі готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тому у випадку приймання готівки поза межами розрахунків у значенні закону про РРО, тобто у випадках, не пов'язаних із розрахунками (наприклад, повернення боргу), використовувати РРО не потрібно. РРО також не використовуються для розрахунків у безготівковій формі з одного поточного рахунку на інший. У разі проведення розрахункової операції продавець зобов'язаний надати розрахунковий документ, тобто касовий чек.

Пристрій, який виступає як РРО, повинен бути затвердженим у Державному реєстрі РРО, до нього висуваються суттєві технічні вимоги, однією із найсуттєвіших з яких для мікробізнесу є необхідність підключення до Інтернету. Усі сервісні роботи проводяться Центром сервісного обслуговування. Також РРО необхідно зареєструвати у Державній фіскальній службі за місцем проживання.

На додаток до цього, відповідно до закону про захист прав споживачів і постанови Кабінету міністрів України №878, особи, які використовують РРО, зобов'язані мати платіжний термінал, здатний приймати розрахунки банківською карткою. Виконанню цього обов'язку необхідно укласти договір із банком. Цей обов'язок не застосовується у разі проведення діяльності у населених пунктах із чисельністю населення, меншою за 25 тис. осіб.

Наостанок слід зазначити, що за порушення правил використання РРО та платіжних терміналів застосовуються значні санкції.

За і проти поширення використання РРО

Поширення використання РРО у нинішньому вигляді несе із собою низку негативних наслідків. Зокрема, негативний вплив на підприємців мають штрафи, які застосовують за помилки при використанні РРО. Подекуди навіть з незалежних від бізнесу обставин. Загалом при використанні РРО характерні значні обтяження адміністративного характеру та негнучкість правил. Використання РРО збільшує вартість ведення бізнесу для малих підприємців. Природним при цьому є те, що надмірна забюрократизованість створює підґрунтя для зростання корупції. Також можливим є зловживання з боку банків, які почали піднімати ціни на використання POS-терміналів, що супроводжують РРО. Разом такі чинники посилюють навантаження на підприємців, що створює бар'єри для розвитку.

Додатково виникає питання щодо доцільності запровадження РРО у запропонованій формі. Наприклад, функцію контролю можливо виконати навіть із застосуванням більш класичних і дешевих приладів. Можна це зробити і через зняття бюрократичних перепон для реєстру РРО навіть за умови високих технічних вимог до них.

До позитиву, безумовно, слід віднести виконання програми МВФ. Розширення застосування РРО є зобов'язанням перед фондом, навколо якого точилося багато дискусій. При цьому декларується, що законопроект №1088 не порушив прийнятих Україною зобов'язань.

За умови збереження існуючої активності бізнесу можливе зростання надходжень до бюджету, підвищення дисципліни для окремих категорій платників податків і вирівнювання умов ведення бізнесу для платників загальної та спрощеної систем оподаткування. Однак для посилення позитивного ефекту державі варто домогтися більшої довіри платників податків і поліпшити взаємодію з ними.

Підсумок

У будь-якому разі використання РРО саме по собі не поліпшить податкової системи. І справа не лише у бюрократичних перепонах використання РРО. Без реформи всієї системи, яка не дозволяла б зловживати пільгами, в тому числі єдиним податком, кардинальних змін в якості системи не відбудеться.

Разом з тим навіть облік розрахунків з допомогою РРО дасть змогу оптимізувати податкові зобов'язання. Це пов'язано з тим, що українське законодавство не запобігає проведенню діяльності не від власного імені. Тому великі платники податків використовують платників єдиного податку для власних розрахунків, але від імені платників єдиного податку. Також законодавство не запобігає штучному розділенню діяльності на необхідну кількість формальних платників єдиного податку. Таким чином, платник у разі досягнення необхідного ліміту може "передати" діяльність наступній особі. У зв'язку із цим сам факт обліку оборотів платників єдиного податку не дає відповіді на питання функціонування податкової системи України.

Від поширення РРО очікують зупинення контрабанди через необхідність легалізації розрахунків. Але ж і до прийняття законопроекту №1088 зобов'язання щодо запровадження РРО не поширювалися на торговців на ринках і на продаж товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі. Цілком імовірно, що вони можуть використовуватися для збуту контрабанди. До того ж існуючі сьогодні законні важелі уже дають можливість суттєво вплинути на обсяг контрабанди в державі.

Тому контроль за розрахунками є, безумовно, необхідною умовою для розвитку податкової системи та для детінізації економіки. Однак виключно з допомогою запровадження РРО значних позитивних результатів досягти важко. Уряду необхідно запропонувати комплексні заходи щодо реформування податкового законодавства, які, в свою чергу, мають супроводжуватися реформою решти галузей законодавства. Адже на тінізацію економіки часто впливають штучні перепони, що виникають у платників податку при веденні підприємницької діяльності, та неефективність боротьби із зловживаннями в цілому.