Від фіскалізації до розвитку

Наближається 2020 рік. Це означає, що відповідно до чинного законодавства у нас є не лише можливість протягом першого півріччя наступного року змінювати підходи і процедури адміністрування податків, а й шанс для впровадження більш радикальних новацій в елементах податків і структурі податкової системи країни в цілому.

Очевидно, що перш за все такі зміни мають бути продиктовані потребами економіки та суспільства, підпорядковані стратегії та пріоритетам соціально-економічного розвитку України.

У сфері інфраструктурного забезпечення формування і реалізації фіскальної політики давно назріла потреба запровадити щось на кшталт незалежної фіскальної ради (Independent Fiscal Council). Подібні інституції, як засвідчує світова практика, досить успішно і вже тривалий час діють у багатьох країнах: Швеції, Канаді, Угорщині, Словенії, Великій Британії та інших, не кажучи вже про законодавців мод США та Нідерланди. Пілотний проєкт зі створення подібної інституції в Україні навіть був здійснений і виявився досить успішним. Мова про Офіс фінансового та економічного аналізу при Верховній Раді України. Але, на жаль, пілот завершений і не знайшов свого подальшого логічного розвитку, що мало б своїм продовженням створення такої інституції в Україні. Очевидно, що це завдання на найближчу перспективу. Створення такої експертної, а головне, політично незаангажованої інституції дасть змогу вирішити також такі проблеми в сфері вітчизняних реформ, як узгодженість їх здійснення у різних галузях і таймінг, адже послідовність "лікування" інколи важливіша за прописані ліки.

Податок на доходи фізичних осіб давно потрібно зробити з помірно прогресивною шкалою ставок і обов'язковими стандартними та персональними вирахуваннями, що ґрунтуються на адекватних показниках прожиткового мінімуму в країні та витрат на медицину, освіту, накопичувальне пенсійне забезпечення. Очевидно, що прив'язка має бути до реформ пенсійної системи і медичного страхування.

Податок на прибуток підприємств слід незначно змінити шляхом додавання такого нового елемента податку, як інвестиційна пільга. Інвестуй у виробництво отриманий прибуток і не плати податку. Все. Не потрібно шукати складних рішень, де є прості. Вкупі з належно функціонуючою системою контролю за трансфертним ціноутворенням такі кроки здатні зробити диво з проблемою залучення інвестицій і подолання існуючого податкового розриву. І ніякий податок на виведений капітал не знадобиться. Даруйте, апологети цієї ідеї, але читайте висновки експертів МВФ.

Акцизний податок належним чином не функціонуватиме без електронної акцизної марки, але навіть вона не допоможе, як зазначають експерти, котрі це проходили, якщо будуть дірки на кордонах, проблеми з корупцією на митниці та в податковій.

ПДВ, як на мене, поки що краще не чіпати, адже це основний бюджетоутворюючий податок в Україні. Проте вже зараз потрібно думати про перехід з існуючої закритої системи (СЕА ПДВ) на технологію блокчейну і смарт-контрактів. У довгостроковій перспективі з цим податком і, що головне, з розвитком інформаційних технологій нас може очікувати диференціація ставок зазначеного податку не за критерієм споживчої корисності товарів, а за критерієм доходу носія податку.

Найскладніше зі спрощеною системою оподаткування, адже це питання політично непросте і у разі непродуманих дій може мати катастрофічні соціальні наслідки. Суть проблеми в тому, що, з одного боку, не існує жодної з відомих схем ухилення від сплати податків, в якій не було б задіяно спрощену систему. З іншого - альтернативна система оподаткування і не має фіскального призначення. Її функція - зайнятість, розвиток підприємництва та стартові можливості для подальшого зростання в середньому і великому бізнесі для найбільш успішних. Тому вирішення проблеми спрощеної системи полягає виключно у відновленні належного контролю за недоброчесними платниками. З огляду на ці обставини простого рішення на кшталт "отут ми щось підкоригуємо, і все налагодиться" тут не існує.

Йдемо далі. Що із системою адміністрування? Перше, на чому слід наголосити, що нова податкова служба має займатися розробкою політики в сфері технологій адміністрування податків, а не розробкою податкової політики per se. Це справа Міністерства фінансів, профільного комітету Верховної Ради України, зрештою, експертного середовища, науковців. Дотепер вважаю великою помилкою поділ служби на дві нові структури, адже її треба реформувати, а не ділити. Але потрібно працювати з тим, що маємо. І тут виклики найбільші, які потребують серйозних зусиль, витрат часу і матеріальних ресурсів. Простий приклад: одним із кроків мінімального стандарту BEPS є розкриття інформації про використання схем агресивного податкового планування. Україна, приєднавшись до цього пакета заходів, повинна невдовзі розпочати автоматичний обмін даними з іншими країнами. Але для цього потрібні інвестиції в інформаційні технології, в нових спеціалістів, а це, з досвіду країн ЄС, значні кошти - від 3 до 10 млн євро на рік. Особисто я не чув, щоб подібні витрати планувалися в нашій оновленій податковій службі.

Настав час змінити і систему податкових перевірок та підходи до планування й оцінки цієї роботи. Дехто заявляє, що потрібно скасувати план податкових надходжень, а я кажу, що треба скасувати річний план податкових перевірок. А в основу відбору платників для перевірок давно час покласти інформаційні технології, штучний інтелект, який доповнюється експертним інтелектом, а не показники ризиковості, які легко змінюються за потреби в ручному режимі. Якраз планування надходжень необхідне для оперативного керування роботою служби, а план податкових перевірок на рік - це радянщина. Ефективність перевірок буде значно вищою, якщо їх здійснюватимуть в оперативному режими, швидко реагуючи як на недоброчесну поведінку платників податків, так і на економічну кон'юнктуру. Розвивати можливості податкових перевірок шляхом інвестицій в IT-технології (штучний інтелект, дата-майнінг), змінивши саму стратегію перевірок.

Наразі ми йдемо шляхом тотальної фіскалізації - РРО, плани щодо загального декларування, непрямих методів оцінки податкових зобов'язань тощо. Можливо, в цьому не було б нічого поганого в час діджиталізації та стрімкого розвитку цих технологій. Але не зараз. Наразі держава подає сигнал суспільству, підприємцям, що вона нікому не довіряє, всіх вважає злочинцями і все контролюватиме. То про які партнерські відносини в такому разі йдеться під час усіх наших податкових реформ?

У грі "всі проти всіх", як правило, програють усі. Та й наша держава зараз не настільки сильна й ефективна, щоб контролювати всіх. Ми загнали декларації всіх державних службовців в один реєстр. Що з цього вийшло? Поки що пшик.

І наостанок. Навести лад в окремо взятій сфері неможливо без одночасних дій в інших: освітній, бюджетній, борговій, монетарній, кадровій. І головна проблема держави при формуванні та реалізації її політик різного ґатунку - це люди. Здійснення реформ неможливе без нових людей. Реально нових, а не формально, тобто тих, що постійно мігрують між різними державними відомствами та установами. Тому неможливо проводити реформу податкової чи митної служби, однією рукою набираючи в центральний апарат нові кадри, а іншою - залишаючи на місцях старі. Цей дисонанс одразу відчувається, це дискредитує саму ідею доброчесності в очах суспільства.