ВЕСЕЛІ КАРТИНКИ ЯК УРЯД ДЕРЖБЮДЖЕТ ПРЕДСТАВЛЯВ

Нічого не можу із собою вдіяти: проект Державного бюджету України на 2004 рік особисто у мене асоціюється з жовтим — на червоному тлі — деревом, у якого шість листочків: два білі, два зелені і два блакитні. Ні-ні, я знаю і про зрослу дохідну і видаткову частини, і про 2,4 млрд. дефіциту, і про соціальну спрямованість документа. Але перше враження, як відомо, найсильніше. Тому так важко втамувати цілу гаму почуттів від ознайомлення з брошурою «Бюджет 2004 року: реальність, збалансованість, прозорість» (Київ, 2003), підготовленою для депутатів Верховної Ради четвертого скликання департаментом організаційно-аналітичного забезпечення діяльності міністра фінансів.

Це там, на с. 37, — картинка з жовто-червоно-біло-зелено-блакитним деревом, немов агресивна демонстрація можливостей кольорової поліграфії в Україні. А ще у виданій на допомогу народним обранцям книжечці знаходимо людську фізіономію чорного кольору з білим оком (окулярами?) і двома величезними шестернями, білою та чорною — це страхіття передує розділу «Міжбюджетні відносини» (с.31). Для любителів менш гострих відчуттів — зворушливий малюночок дівчини за комп’ютером (поруч із фразою про те, що порівняно з планом на 2003 рік доходи загального фонду держбюджету збільшуються на 2,9 млрд. гривень). А біля підзаголовка «Формування доходної частини бюджету» що намальовано? Вгадайте з трьох разів! Правильно, сейф...

Можна було б і змовчати, якби депутатів побалували лише «веселими мінфінівськими картинками». Ну подумаєш, може, хтось із підлеглих Миколи Яновича — невизнаний художник-примітивіст, і ось нарешті випала нагода продемонструвати за державні гроші свій художницький талант! Може, забракло авторам із Мінфіну поваги й такту, не зметикували, що народних обранців, серед яких ледь не кожен третій — кандидат, доктор наук чи академік, усе ж не годиться за інтелектуальним рівнем прирівнювати до учнів третього-четвертого класів допоміжної школи...

Однак на додачу до картинок є текстовий матеріал і діаграми, також далеко неоднозначні. Такий собі коктейль із піввідра правди, склянки недомовок і двох столових ложок тенденційності...

Важелі й шестерні

«Розвиток бюджетної системи не можна порівнювати з роботою важелів, за допомогою яких домінуючою може визначитися одна із закладених тенденцій»... Довго я вгризалася у зміст цієї фрази, вміщеної на с.2 брошури в рамочці на зеленуватому тлі. Щось автори начебто хотіли сказати, та як зрозуміти, що саме?

Зате промова їхнього шефа, першого віце-прем’єра, міністра фінансів Миколи Азарова під час подання у ВР держбюджетного проекту на 2004 рік була і зрозумілою, і досить переконливою. Попри те, що доповідати довелося українською мовою. Миколу Яновича не виводили з рівноваги ні чимало невиконаних пунктів Бюджетної резолюції, ні дуже солідний, як за нинішніми українськими мірками, бюджетний дефіцит, ні величезні обсяги боргів, які 2004-го доведеться повернути, за більш аніж примарних надій на позики від міжнародних фінансових інституцій... Про ризики у 25-хвилинній доповіді не було сказано майже нічого.

Депутатам немов навіювали: те, що робиться, — єдино правильне. Можливо, розраховували на те, що мало хто з народних обранців дочитає до кінця пояснювальну записку до бюджету на 225 сторінках, а також вникне в суть кожної з 96 статей документа…

Отоді, дивися, і прислужиться видана азарівськими клерками бюджетна книжка, в якій, зокрема, сказано, що «використання консервативного сценарію (прогнозу соціального та економічного розвитку на 2004 рік при підготовці бюджету. — Н.Я.) обумовлене необхідністю страхування економічних ризиків». Економічних — і край. Ніби немає в країні 2004 року політичних ризиків, пов’язаних із виборами. Ніби все гаразд в інституційній сфері, а наш доблесний Кабмін, який останнім часом за своїми повадками дуже скидається на радянських попередників, умовно-достроково вилікувався від адміністративної сверблячки і більше ніколи не намагатиметься регулювати все і всіх, і не кидатиметься на пошуки саботажників на полях, хлібозаводах, серед трейдерів тощо.

Кабміну вигідно казати, що (цитую за брошурою) «перегляд ставок єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва, фіксованого податку на доходи фізичних осіб та плати за придбання торгового патенту дозволить отримати до місцевих бюджетів додатковий ресурс у сумі 0,7 млрд. гривень». Не згадуючи про хвилі соціального невдоволення, що їх викличе атака на єдиноподатковиків, а також про нову тінізацію та криміналізацію малого бізнесу, оскільки це — головний біль місцевих органів влади. Цікаво, що новим розмірам ставок (ст. 88 бюджетного законопроекту) чомусь не знайшлося місця на двох сотнях сторінок пояснювальної записки...

Кабмін радісно повідомляє, що на відшкодування Пенсійному фонду України витрат із виплати пенсій, компенсацій, надбавок ветеранам війни, багатодітним матерям, матерям інвалідів із дитинства тощо наступного року з держбюджету буде виділено 2,6 млрд. гривень. І це справді чудово на тлі одного мільярда з гаком, спрямованих на згадані цілі цьогоріч. Однак уряд одразу ж підриває саму ідею пенсійної реформи, так важко народжуване позитивне сприйняття її в масах, не вигадавши нічого кращого, аніж вийти з пропозицією частину цих 2,6 млрд. узяти від підвищення до 2% збору з безготівкових операцій з купівлі-продажу валюти. Недалекоглядність чи крайній ступінь збайдужіння до справи? Найімовірніше, і одне, й друге.

«Хімія» на службі бюджету

Кабмін Януковича справді вправі записати до свого активу реалізацію дуже важливого етапу податкової реформи. Бюджет-04 формується, скажемо так, на «напівновій» податковій базі, основу якої становлять реформований прибутковий податок та знижений податок на прибуток. Але як по-різному наслідки цих реформ позначаються на бюджетних показниках!

Про надходження 2004 року податку на прибуток у пояснювальній записці до бюджету говориться досить скупо. Що розрахунки зроблено на основі закону, а також макропоказників на 2004 рік (обсяг прибутку прибуткових підприємств, індекс цін виробників, зростання обсягу продукції в промисловості). Що зменшення ставки оподаткування з 30 до 25 відсотків призведе до бюджетних втрат в обсязі 2 млрд. грн., а ще ж треба враховувати зменшення прибутку до оподаткування на 3,6 млрд. І тільки зростання кількості прибуткових підприємств трошки підсолодить бюджетну «пілюлю».

Жодних, як бачимо, розрахунків на вихід частини прибутку з тіні, жодних інших маніпуляцій. Коли йдеться про наповнення держбюджету, у нашому Мінфіні — всі реалісти.

І зовсім інша картина з прибутковим податком, який майже повністю йде на місця. Не вдовольнившись офіційною цифрою фонду оплати праці по країні, виданою Мінекономіки, — 89 млрд. грн., мінфінівські специ покликали на допомогу ...податкову адміністрацію і записали в пояснювальну записку такий пасаж. Так, мовляв, і так, дорогенькі товариші, за останні три роки фонд оплати праці за прогнозами Мінекономіки був реально меншим від звітних даних ДПАУ (на 10—16%), тому до прогнозної цифри Мінекономіки ми своєю волею додаємо ще 10%. Не віримо, мовляв, у сторонні прогнози, віримо лише податківцям. Крім того, хоча в розрахунках міністерства напевно вже взято до уваги вихід дещиці зарплати з тіні внаслідок прийняття нового закону, у нас на це власний погляд, і до збільшеного на 10% обсягу ФОП ми допишемо ще 640 млн. гривень, зокрема 550 млн. — як ту саму детінізацію (по-науковому — «еластичність податкової бази»), а 45 млн. — як погашення заборгованості з виплати зарплати.

У результаті, хоча податкова ставка стала відчутно нижчою навіть за нинішню ефективну, прибутковий податок із громадян мінфінівцям вдається «надути» до 12,5 млрд. Що лише на 0,5 млрд. менше від очікуваних 2003 року надходжень.

Чесно кажучи, чогось такого і слід було очікувати — недарма в Мінфіні у серпні сталося кілька знакових звільнень. Але ми так докладно зупиняємося на подвійних стандартах і всій цій бюджетній «хімії» не задля критики. Як на мене, то дай Боже, аби бюджетні прогнози Мінфіну якомога повніше справдилися. Щоб фонд оплати праці по країні перевищив навіть найсміливіші сподівання. Бо коли цього не станеться...

З одного боку, мов снігова куля, почнуть наростати борги із зарплати в бюджетній сфері. Напередодні президентських виборів їм, природно, не дадуть простору, тож слід чекати подальшої «оптимізації» бюджетної сфери і переведення частини лікарів разом із культпрацівниками з 0,85 ставки десь на 0,75. Можливо, борги сколихнуть країну вже після виборів, наступного грудня, та чи перейматимуться цим Янукович із Азаровим?

Маніпуляції з фондом оплати праці небезпечні й з іншої причини. Як відомо, 32% від нього йдуть до Пенсійного фонду, і що більший сукупний обсяг виплаченої через банки зарплати — то багатша пенсійна скарбниця. З 1 січня наступного року, відповідно до закону про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відбувається перерахунок пенсій нинішнім пенсіонерам. Причому він проходитиме не поетапно, як подейкували ще з півроку тому, а всіх пенсій відразу. Для таких виплат ПФ знадобляться близько 5 млрд. гривень додаткових ресурсів, і цю суму він планує взяти в основному зі своїх власних доходів — ну не просити ж, справді, Кабмін про збільшення збору з продажу безготівкової валюти до 3%?!

А тепер на мить уявімо таку «хімічну» реакцію. Фонд оплати праці надміру «надутий» — Пенсійний фонд не отримує запланованих надходжень у повному обсязі — виникають уже забуті борги з пенсій. Винних знайдуть, однак, ясна річ, не у Мінфіні. А хоч би й там — після бійки, як відомо, кулаками не махають.

Листочок білий, листочок блакитний...

А тепер від макропроблем — на мікрорівень. Теж, знаєте, цікаво — хто чого в нашій країні вартий, чиї лобістські можливості крутіші. Торік, аналізуючи поданий у вересні кабмінівський проект бюджету, ми публікували докладний перелік усіх тих, хто у нашій Батьківщині є розпорядниками коштів: міністерств, держкомітетів, судів тощо, аж до ВАКу і Центрвиборчкому із зазначенням виділених їм сум. Ну, Центрвиборчком і нині не скривдили: вибори все ж таки. А от до окремих органів влади доля не дуже прихильна — звісно, коли судити про добробут за обсягом довірених державних коштів.

Мінекономіки, якому в проекті бюджету-03 відвалили 113 млн. гривень, нині добряче здало свої позиції і тепер розпоряджатиметься 87,8 млн. Зате різкий спурт, судячи з бюджету, узяло небагатослівне наше Мінпромполітики — зростання із 99,4 млн. при поданні бюджету 2003-го до сьогоднішніх 231,0 млн. Якщо вдуматися, то МінАП теж не обійшли увагою: 2,6 млрд. на його програми вже при поданні бюджету — результат задовільний. ДПАУ пообіцяли 1,2 млрд. грн. (проти 1,1 млрд. торік), і чомусь здається, що це на найближчі роки для неї межа.

Якщо брати всіляке організаційне, інформаційно-аналітичне та матеріальне забезпечення, то тут на одній із лідируючих позицій Господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету міністрів. Коли в адміністрації Президента зростання витрат на згадані цілі проти 2003 року становитиме 28,7% (і це, як зазначено в пояснювальній записці, з урахуванням майбутніх виборів президента), то в Кабміні — аж 36,5% (і про вибори нічого не говориться. Може, щось знають, але мовчать?)

Сила-силенна коштів у нашій країні щорічно витрачається на всіляке підвищення кваліфікації. Доучуються і переучуються всі: від працівників культпросвіти і комунальників до співробітників президентської адміністрації. Однак нам видалася цікавою цифра в 1,8 млн. грн. — на підвищення кваліфікації службовців п’ятої-сьомої категорії Держказначейства. Цікаво, чи багато таких щасливчиків?

Дещо із держбюджету перепаде і ЗМІ. У бюджеті заплановано профінансувати, зокрема, 980 радіо- і телепрограм про діяльність Верховної Ради. Найдорожчими для скарбниці виданнями будуть парламентські та президентські. На випуск «Президентського вісника» і щоквартального бюлетеня «Президентський контроль» заплановано 4,90 млн. грн. Трохи більше — 4,98 млн. — піде на підтримку газети «Голос України» і журналу «Віче», але по лінії Верховної Ради. Для порівняння: архіважливий «Вісник державних закупівель» разом із журналом «Економіка України» отримають аж 47,6 тис. грн.

Хоч якби намагався уряд упроваджувати програмно-цільовий метод та інші новації в бюджетуванні, а головна потворність нашої бюджетної сфери жива-живесенька. Практично кожне міністерство чи відомство має у своєму розпорядженні машини, житловий фонд, оздоровчі заклади, загалом, веде напівнатуральне господарство. У кожного є привілейовані і старанно плекані структури. От і виходить, що на одному дереві (чи то охорони здоров’я, чи то культури, чи то освіти) є й білі, і блакитні, і зелені листочки.

Ви не повірите, але в поясненнях до держбюджету-04 фігурують навіть ремонти холів і покрівлі окремих житлових будинків — якщо ці будинки належать до відомчого житлового фонду Верховної Ради. І коли по лінії Міносвіти та науки на всю позашкільну освіту в державних позашкільних закладах, а також відпочинок і оздоровлення дітей виділяється 2004 року 17,7 млн. гривень, то по лінії Держкомітету у справах сім’ї 1,2 млн. заплановано на розвиток юних талантів у МДЦК «Золотий ключик». Попосидівши в Інтернеті, ми дізналися, що центр розташований у Євпаторії та її передмістях, загалом близько тисячі дітей зайняті в тамтешньому театрі-студії, клубі юних моряків, гуртках, студіях. Нічого не скажеш, пощастило хлопчикам і дівчаткам, чого хотілося б побажати і багатьом сотням тисяч їхніх однолітків у всій Україні...

А на завершення — ідея. Напевно, у «Золотому ключику» є своя — і непогана — ізостудія. То чому б юним художникам не підготувати року наступного власні картинки до брошури про держбюджет? І дітям користь, і економія коштів по лінії Мінфіну…