Узаконити мудре беззаконня

Підприємствам і підприємцям добре відомо, як неохоче у податкових реєструють нових платників ПДВ, опираючись усіма правдами й неправдами будь-якому припливу ПДВшників, і як охоче там же займаються анулюванням ПДВшної реєстрації. Сваволя в цій сфері - сувора правда життя.

Так от, напевно саме під впливом податкової служби в остаточній редакції змін до Податкового кодексу, що запроваджуються з 1 січня 2012 року, ПДВ для єдиноподатників став не обов’язковим, як намічалося, а добровільним - та й те право на ПДВ отримали не всі платники єдиного податку, а лише ті, кого раніше планувалося зробити платниками ПДВ в обов’язковому порядку. Тобто там, де ставка ЄП 3% + ПДВ передбачалася обов’язково, це стало добровільним, а для кого в проекті було, що зазначений варіант (із ПДВ) неможливий, для тих така неможливість і залишилася, а можливий для них лише варіант 5% без ПДВ.

Таке враження, що держава просто вже боїться цього податку, підозрюючи кожного потенційного платника ПДВ у тому, що він змусить лічильник крутитися в інший бік, викачуючи податок на додану вартість із держави, як це і насправді вже неодноразово траплялося. Схоже, якби кодекс писали податківці (а це, на жаль, було далеко не так!), то ПДВ там або не було б узагалі, або він був би в тому вигляді, в якому існував ще за часів декрету про ПДВ - до 1998 року, коли ПДВ від’ємний виникнути не міг.

Замість ПДВ, швидше за все, був би просто податок з обороту, який негласно в податкових все одно застосовують - називаючи його податковим навантаженням. Адже коли хочуть «для себе» з’ясувати, мало платить те чи інше підприємство «за гамбурзьким рахунком» або ж нормально,- всю податкову масу, отримувану від цього платника, ділять на його оборот і результат порівнюють, мабуть, зі ставкою єдиного податку. Незаконно - але просто!

І якщо вже принцип усе того самого єдиного податку працює - у неявному вигляді - практично для всіх (при з’ясуванні «ху із ху»), чому б його чесно на всіх і не поширити?! Привівши таким чином законодавство просто у відповідність із податковою практикою!

І - ніякого ПДВ і податку на прибуток! А якщо по-хорошому, то можна до ставки ЄП увіпхнути й соцстрахи (до речі, куди вони зникають, ми після недавнього арешту голови служби зайнятості добре знаємо).

Досвід показує, що не дуже матеріаломісткі платники простоту для всіх (а не тільки для малих) заперечувати не будуть: як свідчать розрахунки, більшість із них сплачує ЄП навіть у тій ситуації, коли на загальній системі оподаткування податки виходили б меншими (це свого часу обчислила і показала Рада підприємців при Кабміні). Справді, за простоту і менше ризику - готові навіть більше платити! Адже що простіший податок, то складніше його обійти, що теж дуже важливо.

Просто в нас чомусь прийнято жаліти матеріаломістких: прибуток у них крутиться (хоч при калькуляції ціни по-старому, хоч при формуванні її ринком) з урахуванням усього обороту, включаючи й матеріали, але якщо платити податок - з усього обороту вони обчислювати його (на відміну від прибутку!) вже не хочуть.

От народ і мучиться.

У тому числі, між іншим, і самі податківці…

P. S. І вже напевно спрощення, яке й платникам приємне, і державі дасть більше добровільних грошей, - краще, ніж тупе зниження податкових ставок. І бюджет від нього втрачає, і всі жахаються очікуваного адмінзакручування: адже податкові плани в абсолютних цифрах не знижуються! Але поки що робиться не те, що для держави й (майже) всіх добре, а те, що для держави ж і (майже) всіх погано…