УРОКИ ПОПУЛІЗМУ

13,9 млрд. «додаткових» доходів — ця цифра, за задумом організаторів прес-конференції глави бюджетного комітету ВР Олександра Турчинова, просто-таки повинна була приголомшити журналістів. Не приголомшила. «Вибори...» — лаконічно прокоментували це найпросунутіші з моїх колег.

Учетверте чи вп’яте розповідати про перше читання проекту держбюджету — це, повірте на слово, заняття не з цікавих. На вісімдесят відсотків ті самі обличчя, на дев’яносто п’ять — ті самі претензії та пропозиції. Результат усім відомий наперед. Як зауважив один із досить авторитетних представників депутатського корпусу, до грудня буде ухвалено лише два закони — про вибори та про держбюджет. Ясна річ, не враховуючи різноманітні «зміни й доповнення» (до чого — не пам’ятаю, навіщо — не знаю) і якусь там архіважливу в наших передвиборних умовах програму стимулювання розвитку в 2002—2022 роках кактусівництва в Україні.

Колізія першого читання стара, як світ або, коли хочете, як дірявий кожух українських державних фінансів: бюджетний комітет за підтримки депутатського корпусу пропонує «надути» дохідну частину за рахунок якихось ефемерних надходжень і в такий спосіб профінансувати цілком конкретні видатки, Мінфін укупі з прем’єром чемно та мляво відбиваються. Бо не варто робити трагедію з нових обсягів бюджетної «повітряної кульки».

Заявлені 13,9 млрд. грн. складаються, за Олександром Турчиновим, із: а) 4,7 млрд. грн. відрахувань у три соціальні фонди (страхування на випадок тимчасової непрацездатності, на випадок безробіття й від нещасного випадку на виробництві); б) сумно відомих 5,8 млрд. грн. від приватизації і в) 3,4 млрд. грн. податкових і неподаткових надходжень (плюс 810 млн. до кабмінівської цифри податку на прибуток, плюс 150 млн. плати за використання водних ресурсів, 479 млн. додатково зібраного акцизного збору тощо). За великим рахунком, як нові доходи серйозно можна розглядати тільки позицію в).

Зважте самі: три соціальні фонди наповнюються за будь-якої погоди — суворо відповідно до законодавства України. І за ним же не входять у баланс бюджету. Ця позиція, до речі, підтверджена й у Бюджетному кодексі, на який хіба що не моляться всі причетні до написання головного фінансового документа. Один із підпунктів ст. 38 розтлумачує найтовстолобішим — так, мовляв, і так, разом із проектом бюджету до Верховної Ради слід подавати проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, утворюваних за рахунок податків і зборів відповідно до законодавства. Підкреслимо: разом, а не в складі бюджету. Але в профільному комітеті ВР вирішили інакше. Певне, будь на те депутатська воля, для більшої переконливості нашого могутнього економічного поступу до українських доходів із таким самим успіхом приплюсували б і дохідну частину бюджету якоїсь сусідньої країни. А що, адже це тільки на папері — на ділі все залишиться як і раніше...

Дещо небезпечніша ситуація з приватизаційними надходженнями. Тут уже не схоластична суперечка — де яку цифру записати, а величезний ризик недофінансування реальних видатків. Знову втягуючи приватизаційні мільярди в дохідну орбіту, бюджетний комітет у принципі дотримується букви Бюджетного кодексу: відповідно до ст. 29 у доходи включається багато чого різного, зокрема й «кошти від продажу активів». Якщо приватизація і є таким продажем, то все законодавчо чисто. Хоча концептуально й не дуже правильно. У мене вже рука відмовляється виводити заяложену фразу: ніз-з-я несталими за своєю суттю надходженнями фінансувати постійні видатки. Так ні, виявляється, можна. Єдина втіха — що проти вказаної норми категорично заперечує Мінфін. І торги з приватизаційної проблеми триватимуть.

І, нарешті, збільшено цифри податкових й інших надходжень. І тут згоди немає. Окремі депутати розводяться про несприятливу кон’юнктуру на ринках — тому, мовляв, неможливо зібрати додаткові 800 із гаком мільйонів податку на прибуток. Інші стверджують, що це цілком реально, та й загалом податкові надходження в урядовому проекті з невідомої причини занижено мільярдів так на три. Рідко хто не потопчеться, виступаючи, на нашому недолугому ПДВ, але міністр фінансів випромінює оптимізм: до другого читання бюджету (!) питання про стягування й відшкодування цього податку буде вирішено комплексно. Дива, та й годі: року не вистачило — тепер за місяць упораються!

Утім, перелік надприродного — з обивательського, а не з депутатського та не з урядового, погляду — можна продовжувати майже нескінченно. На початку вересня «ДТ» уже розповідало, що уряд, як і в попередні два роки, замірявся в черговий раз призупинити чинність низки пільг населенню. А Баба-Яга… Ох, перепрошую… А бюджетний комітет — проти! І героїчно приймає важке, як не раз підкреслив на сесії Олександр Валентинович, рішення: статті, що скасовують пільги, із законопроекту вилучити! За півдня обговорень у сесійному залі ніхто так, по суті, й не запитав — а скільки це коштуватиме? В урядових колах говорять різне — від 11 до 16 млрд. Пан Турчинов на нескромне журналістське запитання на прес-конференції відповів, що, на думку комітету, ці цифри завищені. Гаразд, нехай завищені, приміром, удвічі. Але де взяти навіть 5,5—8 додаткових мільярдів?

А уряд зберігає спокій. І він сто разів має рацію. Бо коли уважно прочитати додані до комітетівського законопроекту «Доручення до Кабміну» (їх, до речі, аж 55), то під №1 значиться: уточнити перелік законодавчих актів, чинність яких, відповідно до висновків бюджетного комітету, на 2002 рік припиняється. Уточнювати можна по-різному — аж до повного відновлення двох із ганьбою вигнаних із бюджету статей.

Схожа доля, здається, і в історії з реструктуризацією. Про що вона, читач, мабуть, пам’ятає з наших попередніх публікацій. 4,5-мільярдний боржок за ПДВ уряд хоче не платити, а частково списати й частково відстрочити на зручніший для нього час, за принципом «Як не тепер, то у четвер». Бюджетний комітет рішуче заявляє, що цьому не бувати — і виключає дуже неприємні ст.42—43 із законопроекту. Але водночас уточнює ст. 6, якою органам державної податкової служби надано право на своєрідний взаємозалік боргів за ПДВ. Приміром, за грудневим законом платнику реструктуризували 10 млн. боргу за ПДВ на п’ять років. Тепер таку саму суму відшкодування за ПДВ йому вправі не компенсувати скарбниця, й у результаті сторони виходять на нуль. Правда, не думаю, що з обопільної згоди: у тій самій статті йдеться, що вказані заходи торкнуться й тих, кому було надано пільгу щодо сплати податку. Тож численним пільговикам, схоже, доведеться забути про відшкодування з бюджету.

Що особливо бентежить у цьому порядку — так це слово «право». Подібна необов’язковість завжди викликає підозри: комусь із пільговиків відшкодування вже точно не бачити, а хтось, дивись, і одержить бюджетний мільйончик. А що — є право в ДПАУ... До речі, податківців бюджетний комітет спробував «скривдити», відібравши в них 295 млн. бюджетного фінансування з 1,1 млрд. Але говорити про це як про доконаний факт, мабуть, нерозумно, — попереду принаймні ще одне бюджетне читання. Можливо, саме воно щось прояснить?

Поки що від бюджету віє вологою — навіть більше, ніж у попередні роки. Хоча й тоді, пам’ятається, були популістські спроби збільшити асигнування аграріям і шахтарям, ввести в дію в повному обсязі 57-у статтю «вчительського закону», а також фінансово «обрізати» нелюбі відомства. До чого це призводило в реальному житті, ми всі добре пам’ятаємо — часи, либонь, зовсім недалекі. Отож-бо й не хочеться перелопачувати попередні цифри дофінансування по галузях, радіти нашкрябаним по засіках 1,1 млрд. грн. на компенсацію знецінених вкладів, і додатковим 1,9 млрд. грн. для місцевих бюджетів.

Як подумаєш, що в доходи пропонується «забити» 3,3 млрд. грн. внутрішніх запозичень (додатково до вже запланованих урядом 1,8 млрд.) і ще 5,8 млрд. від продажу «Укртелекому» й енергетики — усі ці хороводи навколо різко зрослих фінансових можливостей раптом різко починають нагадувати дитсадівські. Хоча водять їх розумні, дорослі й навіть часом дуже симпатичні люди з депутатськими значками. А куди подінешся — робота в них така...

Чи вдасться різко понизити рівень популізму в «крові» бюджетного закону, покаже друге читання. А поки що цього тижня сторони так і не дійшли компромісу: документ не проголосовано навіть у першому. Сили прибічників Кабміну і прибічників бюджетного комітету ВР приблизно рівні.