УКРАЇНА І FATF: ВІД САНКЦІЙ ДО СПІВРОБІТНИЦТВА

У «чорному списку» FATF наша країна провела майже два з половиною роки: 1 вересня 2001-го чергова сесія цієї шановної організації констатувала, що дійових механізмів для боротьби з відмиванням кримінальних грошей в Україні немає. А з 20 грудня 2002-го по 14 лютого 2003 року ми стали одними з небагатьох, хто потрапив під дію контрзаходів FATF — фінансових санкцій. Протягом року після цього удару (швидше, по іміджу, ніж по економіці країни) нормалізація відносин із Групою протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, стала одним із пріоритетів для керівників держави й політиків. І ось — мети досягнуто.

На лютневій сесії члени FATF проголосували за виключення України та Єгипту зі списку NCCT — країн, які не співпрацюють у питаннях протидії відмиванню. На запитання «Дзеркала тижня», як це відбувалося, що передувало цій події та які подальші перспективи для України в зв’язку з виходом із «чорного списку», відповідає керівник Державного департаменту фінансового моніторингу Сергій ГУРЖІЙ.

— Спочатку мені хотілося б привітати з цією подією всіх громадян України, а також тих, хто допомагав привести до неї нашу державу. Це надзвичайно важлива подія. Вона була б неможливою без, по-перше, міцної політичної волі вищого керівництва країни, Президента. По-друге, без величезної роботи уряду, що ухвалив безліч документів, які регулюють національну систему протидії відмиванню, та створив для цього фінансовий, матеріальний і технічний ресурси. По-третє, без серйозної консолідації всіх політичних сил — адже коли перед скасуванням санкцій ухвалювалися необхідні для цього численні поправки до законодавства України, за них проголосувало 357 депутатів. І, нарешті, без допомоги фінансового сектора, який пішов назустріч нашим вимогам і для якого сьогодні фінансовий моніторинг, постановка бар’єрів «брудним грошам» — норма повсякденного життя.

— Україна потрапила в «чорний список» ще до 11 вересня, коли у світі активізувалася боротьба з відмиванням?

— Ці події ніяк не пов’язані. FATF існує з 1989 року; 1990-го вийшла перша редакція документа, відомого під назвою «40 рекомендацій» і визнаного всіма провідними світовими фінансовими інститутами як міжнародний стандарт протидії відмиванню злочинних доходів. Після цього він регулярно доповнювався. FATF постійно проводить моніторинг того, як розвинені країни виконують ці рекомендації.

Крім цього, у FATF існує такий документ — «Критерії визначення країн і територій, що не співробітничають у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму». Він містить 25 «негативних» критеріїв: якщо країна відповідає їм — це погано, не відповідає — добре. Отож, на період планової перевірки України інспекторами FATF 2001 року в нас було 17 відповідностей і лише за вісьмома критеріями все було гаразд. До речі, у жовтні 2003 року, відповідно до звіту, наданого нами на Стокгольмській сесії FATF, у нас було все нормально вже за 24 критеріями, правда, за деякими з позначкою «частково». Місія європейської контрольної групи цієї організації, яка працювала в Україні з 19 по 23 січня нинішнього року, зафіксувала, що країна не відповідає жодному з 25 критеріїв «країн, що не співробітничають».

Проте для виключення з «чорного списку» цього було замало. Звіт місії, яка побувала в Києві, мали розглянути на засіданні Європейської контрольної групи. Вона, у свою чергу, повинна була подати свої рекомендації пленарній нараді FATF. Але навіть на тлі позитивних висновків рішення про виключення України зі списку NCCT ухвалили тільки після багатогодинних відповідей членів нашої делегації на численні запитання учасників засідання.

Тож хотілося б розвіяти думку про те, що виведення України з «чорного списку» було простою формальністю. Результатом яких зусиль воно стало, знають усі, хто брав участь у цьому процесі.

— Чому FATF не звертає уваги на такі країни, як Вірменія, Азербайджан, держави Середньої Азії? Адже в багатьох із них немає системи фінансового моніторингу й не виконується чимало інших рекомендацій...

— У FATF на це запитання завжди відповідають у тому дусі, що вони звертають увагу тільки на високорозвинені у фінансовому й економічному плані держави, через які йдуть великі фінансові потоки. А якщо в країні замість грошових відносин панують товарні, бартер, то FATF такі країни не цікавлять. Тобто увагу з боку цієї організації ще потрібно заслужити...

— Скільки коштувало Україні виведення з «чорного списку» FATF?

— Це складно визначити. Так, можна назвати торішній обсяг бюджету Департаменту фінмоніторингу. Але така відповідь буде не цілком об’єктивною. Оскільки, крім департаменту, було задіяно багато інших державних органів. Та й на фінансовий сектор лягли додаткові видатки. Ця сума, можливо, вимірюється десятками мільйонів гривень.

Вважаю, що коректніше було б говорити не про те, скільки коштувало виведення з «чорного списку», а в яку суму вилилося створення в Україні національної системи протидії відмиванню грошей. Професійно це буде точніше.

— Які найгостріші питання ставили українській делегації на пленарному засіданні, які претензії висловлювали?

— Претензій не було. Та й запитання були не каверзними, а, радше, пов’язаними з незнанням європейцями деяких звичних для нас реалій.

Приміром, було запитання про «сплячі» рахунки. Йшлося про рахунки, відкриті ще в радянський час. Таких рахунків дуже багато, і на деяких із них були досить великі кошти. Але вони знецінилися, і людям немає рації йти в банк і закривати рахунки. Та й у держави є певні зобов’язання щодо виплати цих грошей. Виплатити їх у повному обсязі сьогодні, ясна річ, неможливо, але поступово окремим категоріям осіб ці гроші повертаються.

Тобто це рахунки, на яких фактично зберігаються не гроші, а зобов’язання держави. І ось європейці не розуміли, чому люди не знімають із цих рахунків гроші, не закривають їх. Азарову довелося проводити «лікнеп».

Були запитання про кодовані рахунки. Адже після їх скасування не всі власники прийшли їх закривати й забрали з них гроші. З різних причин — хтось забув код, комусь зберегти анонімність дорожче, ніж одержати свої кошти. Адже сьогодні взяти ці гроші можна тільки за умови ідентифікації клієнта. До речі, у Європі кодованих рахунків уже давно немає. Ця практика суперечить «40 рекомендаціям», і всі країни, котрі співробітничають із FATF, давно відмовилися від них.

Ми дуже докладно доповідали про те, які заходи передбачено в Україні, щоб злочинці не керували й не володіли фінансовими установами. У Кримінальному кодексі є статті, які забороняють засудженим за ними обіймати посади, пов’язані з господарською діяльністю. Але в рекомендаціях FATF чітко йдеться не тільки про посади, а й про захист «від управління, контролю й володіння значними інвестиціями у фінансових установах злочинцями та їхніми співучасниками». Тож у нормативних документах, які стосуються видачі фінансовим установам ліцензій і внесення їх у Держреєстр, визначено відповідні запобіжні заходи. Зокрема при подачі установою документів повинні перевірятися справжні власники, джерела формування статутного фонду тощо.

Обговорювалося питання можливості захисту від проникнення кримінальних грошей у небанківські фінансові установи. Правда, питання було, швидше, процедурним — чи є механізми протидії. Ми відповідали — є, у законі про фінансові послуги й у відповідних нормативних документах регулятора визначено відповідні запобіжні заходи. Так, при наданні документів для внесення фінустанови до реєстру й одержання нею ліцензії перевіряються справжні власники, джерела формування статутного фонду... І ми пояснювали, де, у яких законах що написано і як ми діємо на практиці.

Були запитання про роботу обмінних пунктів — ким вони регулюються, чи ідентифікуються клієнти. Ми також відповідали, що, за правилами НБУ, починаючи з певної суми, валюта може обмінюватися тільки через касу банку й тільки за умови надання паспорта і документів про походження цих грошей.

— Який сьогодні порядок взаємодії фінансових установ і Держфінмоніторингу?

— Він регулюється законодавством України і стосується усіх фінансових організацій, а не тільки банків та страхувачів.

Перш ніж виконати виплату клієнтові, банк або страхова компанія повинні його, по-перше, ідентифікувати, а потім визначити, чи підлягає така виплата фінансовому моніторингу. Тобто чи підпадає вона під ознаки фінансового моніторингу, визначені статтею 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Якщо такі ознаки є, то фінустанова зобов’язана зареєструвати цю трансакцію в реєстрі операцій, що підлягають фінансовому моніторингу. Після чого в триденний термін подати відповідний витяг із реєстру в Держфінмоніторинг.

Держфінмоніторинг, у свою чергу, у триденний термін надсилає фінансовій установі повідомлення про взяття інформації на облік. Або невзяття — з зазначенням причин і помилок, які слід виправити. У банківській системі такий обмін інформацією відбувається з допомогою електронної пошти НБУ. У відповідь на електронне повідомлення Департамент надсилає в банк спеціальний файл-квитанцію про взяття або невзяття інформації на облік.

Повідомлення, що надійшли в Держфінмоніторинг, обробляються, систематизуються, аналізуються. І на їх основі в правоохоронні органи передаються узагальнені матеріали. Ті, у свою чергу, приймають рішення про порушення або непорушення за нашими матеріалами кримінальних справ.

— За півроку роботи Держфінмоніторингу до нього надійшло 215 тис. повідомлень про підозрілі «рухи по рахунках», на основі яких правоохоронцям було передано 18 узагальнених матеріалів. У майбутньому ця кількість і це співвідношення зростатимуть чи зменшуватимуться?

— Гадаю, і перша, і друга цифра збільшуватимуться. За час чинності закону найактивніші у плані моніторингу комерційні банки. І досить незначна кількість повідомлень надійшла від решти фінансових установ. Національна система протидії домагатиметься, щоб й інші фінансові установи, як і банки, виконували норми закону. Отже, повідомлень стане більше.

Кількість узагальнених матеріалів, переданих правоохоронним органам, теж зростатиме. Але треба правильно розуміти суть цього процесу. Збільшення кількості матеріалів, переданих нами в правоохоронні органи, залежатиме не тільки від збільшення кількості трансакцій, а й від глибини аналізу, виконуваного нашими експертами. Адже до 12 червня в нас не було фахівців із фінансового моніторингу. А сьогодні вони день у день набувають дедалі вищої кваліфікації.

Ми не стоїмо на позиції «штампування» кримінальних справ. І FATF у своїх оцінках нашої роботи теж не дивитиметься на їх кількість. Стоїть питання про якісну підготовку матеріалів. Про те, щоб справді виявлялися гроші, які походять від організованих злочинних угруповань, від терористів, від торгівлі людьми, людськими органами, наркотиками, від проституції тощо. Податкові проблеми українських олігархів FATF не дуже цікавлять.

— У червні минулого року вийшла нова редакція «40 рекомендацій» FATF. Яка ситуація з її імплементацією в Україні?

— Протягом року всі країни повинні ввести нові норми FATF у свої національні законодавства. Тобто до червня ці зміни мають бути внесені. Влітку сесія FATF у Парижі розгляне звіти всіх країн, і ті, які цього не зроблять, будуть піддані гострій критиці.

У зв’язку з новими рекомендаціями підготовлено і ще 24 вересня подано Кабінетом міністрів у Верховну Раду проект закону України №4190 «Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти України з питань запобігання легалізації доходів...» У процесі підготовки цей законопроект одержав дуже позитивну оцінку експертів Ради Європи, котрі перевіряли його на предмет відповідності міжнародним стандартам.

Проте на сьогодні цей законопроект «зависнув» у парламентських комітетах. Він уже одержав рекомендації комітетів ВР по боротьбі з організованою злочинністю і з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності й перебуває на розгляді в комітеті з питань фінансів і банківської діяльності. Сьогодні це нас тривожить. Не хочеться знову опинитися в ситуації річної давності, коли напередодні сесії FATF парламент гарячково приймав безліч законів, необхідних для зняття з України санкцій. Хочеться, щоб цього разу робота над ним була нормальною та планомірною. Щоб у червні ми приїхали на засідання FATF із працюючим законом.

Крім того, нагадаю, що після виходу з «чорного списку» Україна ще один рік повинна піддаватися моніторингу. І один раз на квартал — звітувати перед європейською контрольною групою FATF. Якщо закон не буде ухвалено, це негативно позначиться на оцінках нашої діяльності.

Стосовно самого законопроекту, то ним передбачено передусім розширення кількості суб’єктів, які проводять моніторинг. До них додаються аудитори, нотаріуси, ріелтори. Вводяться нові вимоги до роботи з клієнтами. Відповідно, зросте кількість державних регуляторів: до них приєднуються Мін’юст і Держкомзем. Запроваджується обов’язкова вимога тісного співробітництва державних регуляторів із державними регуляторами інших країн. Вводиться пряма заборона на фінансові відносини з «банками-оболонками» (віртуальними банками, без реальної територіальної присутності, які існують лише у вигляді ліцензії й набору кореспондентських рахунків). І багато іншого.

У зв’язку з цим хочу відзначити, що кінцевої точки в процесі боротьби з «брудними грішми» не існує. У цьому напрямі в світі відбувається постійний рух, постійне вдосконалення методів роботи. Й Україна не буде винятком. Після виключення нашої країни з «чорного списку» ніякої ейфорії в Держфінмоніторингу немає. Ми не збираємося розслаблятися. І з першого ж дня після повернення нашої делегації з Парижа Департамент почав працювати над виконанням рекомендацій, одержаних на останньому засіданні.

— Чи прагнутиме Україна стати членом FATF?

— Так. Але хотілося б, щоб цей процес було добре сплановано, обраховано до дрібниць. Потрібен добре розроблений план заходів, спрямованих на це. І ми, повернувшись із Парижа, відразу ж почали працювати над таким планом. Проте конкретні терміни вступу України у FATF сьогодні назвати важко.

Є певні умови, необхідні для цього. Передусім повинна бути політична воля керівництва країни. Вона в Україні є. Друге — національна система протидії відмиванню доходів має довести свою ефективність, а всі рекомендації FATF повинні виконуватися. Тобто зволікання з імплементацією нових вимог бути не може. І третя важлива передумова — це дипломатична підтримка України з боку країн—членів FATF. Тобто члени організації повинні виявити бажання бачити нас у своїх лавах, попри те, що сьогодні FATF не схильна розширювати свої ряди.

Вступ України у FATF можна розглядати як стратегічне завдання. Але спочатку треба домогтися тактичної мети — здобути статус спостерігача. Ця мета ближча, досяжніша. Статус спостерігача стане тією платформою, яка може допомогти заслужити членство в організації.

Хочу відзначити, що дуже багато країн, їхні фінансові розвідки, не шкодували сил, аби допомогти Україні побудувати національну систему боротьби з відмиванням грошей. Допомагали й міжнародні фінансові організації: Світовий банк, МВФ. Рік тому нашого органу, по суті, не існувало. Нам, можна сказати, простягнули дружню руку. Ми їздили в різні країни, навчалися, набиралися досвіду.

В Україні другий рік працює проект технічної допомоги Ради Європи, у Департаменті перебуває постійний радник РЄ. У нас працює радник Мінфіну США Ерік Стоунсайфер. Це можна розглядати як частину тієї дипломатичної підтримки, про яку йшлося вище. Усі ці консультації дозволили нам уникнути помилок, неправильних ходів. Можна сказати, що до досягнення нашої мети ми йшли максимально прямим шляхом. І сьогодні я хотів би подякувати всім людям і всім організаціям, із якими ми працювали.

Перші, до кого ми поїхали навчатися, — це Комітет фінансового моніторингу Російської Федерації. У нас із РФ спільні проблеми, такий самий пострадянський економічний уклад, такий самий менталітет людей. Тож нам їхній досвід був дуже корисним. Окремі слова вдячності — Віктору Зубкову, голові КФМ Росії.

У рамках проекту РЄ проведено безліч тренінгів, семінарів, візитів в інші фінансові розвідки. Результат — сьогодні наших фахівців активно запрошують в інші країни для надання технічної допомоги в рамках програми РЄ. Недавно наші співробітники їздили у відрядження в Грузію. Від МВФ до експерта Департаменту надійшло запрошення взяти участь у програмі технічної допомоги Молдові. До нас приїжджають вивчати досвід фахівці Білорусі, Румунії. А це свідчить про визнання професіоналізму наших співробітників, нашої системи протидії і про авторитет України в цілому. Навіть на минулому пленарному засіданні FATF відзначалося, що наша країна бере активну участь у діяльності цієї організації. У нас сьогодні найпередовіша національна система протидії. І я не побоюся цього сказати, адже вона побудована з максимальним урахуванням досвіду інших країн.

У червні Україна має намір взяти участь у пленарному засіданні Егмонтської групи і стати її членом. Нагадаю — Egmont Group створено в червні 1995 року, вона об’єднує підрозділи фінансових розвідок 84 країн світу. Ми подолали кілька етапів на шляху до цієї мети. Україна пройшла процедуру моніторингу з боку країн-спонсорів, Росії та Словенії; провела презентацію в комітеті з прийому нових членів Егмонтської групи й у її правовому комітеті, який рекомендував прийняти нашу країну. Ця подія стане ще одним кроком до остаточної інтеграції нашої країни у світову систему фінансової прозорості й протидії відмиванню коштів.