У СЕМИ НЯНЬОК ДИТЯ БЕЗ ОКА?

У попередньому номері «ДТ» в одній із статей висловлено ідею створення «єдиного національного агентства аудиту». Зрозуміло, для глави Рахункової палати ця ініціатива не дуже приємна. Чесно кажучи, сам я про таку ідею чую вперше і гадаю, що чіткої концепції роботи цього органу ще немає. Хоча сама ідея не позбавлена сенсу.

Після того, як на початку минулого року «гроза бюджетників» — Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ) — набуло статусу центрального органу виконавчої влади, в Україні стало, по суті, два незалежних контролюючих органи: ГоловКРУ від виконавчої влади і Рахункова палата — від законодавчої. Щоправда, об’єкт контролю один — бюджетна і позабюджетна сфера. А тепер уявіть, що в країні дві ДПАУ й обидві хочуть поставити на контроль усіх платників податків. Картина, погодьтеся, не дуже приємна, принаймні платникам податків не позаздриш.

Безумовно, існування пліч-о-пліч таких великих контролюючих органів має свій позитив і негатив. Позитивний момент — посилення фінансового контролю над державними коштами. А ось негативу значно більше. Це і різночитання в позиціях з одного й того самого питання, що може статися або через недостатній професіоналізм, або через політичну заангажованість одного з органів. І кому тоді, даруйте, вірити?

Крім того, скільки коштує утримання двох контролюючих органів, платник податків може й не знати, але навряд чи це є свідченням вдалої адміністративної реформи і прикладом ефективного використання бюджетних коштів. Відповідно до закону про держбюджет на 2001 рік, на фінансування Рахункової палати планується виділити 11,47 млн. грн., ГоловКРУ — 5,99 млн. грн. Разом — 17,46 млн. грн. Це лише центральний апарат (інакше порівняння буде некоректним через велику регіональну мережу ГоловКРУ), але й він у Рахунковій палаті за останній рік збільшився майже вдвічі (до 400 чоловік), а в ГоловКРУ залишився майже незмінним (230 чоловік). А якщо врахувати амбіції Рахункової палати щодо організації регіональних представництв, яких у неї поки що немає, й отримання додаткових повноважень, то незабаром країна фінансуватиме практично два однакових за масштабами і повноваженнями органи.

Тому створення єдиного державного агентства аудиту одразу могло б розв’язати кілька проблем. По-перше, проведення єдиної політики контролю в державі, по-друге, заощадження бюджетних коштів, по-третє, новий орган може синтезувати кращі особливості двох. КРУ має регіональні відділення у всіх областях, містах і районах, тому налагоджувати координацію немає потреби, вона вже є. Новий орган отримав би всі повноваження КРУ, у тому числі право припиняти, відповідно до законодавства, операції на розрахункових й інших рахунках у банках та інших фінансових установах.

Крім того, КРУ додало б репутації серйозного, акуратного, досвідченого і скрупульозного контролера, чого бракує Рахунковій палаті. Адже цей порівняно молодий орган лише формується професійно. Рахункова палата могла б додати контролю публічності, а цього бракує ГоловКРУ, яке, відповідно до законодавства, мало б постійно інформувати громадськість про свою діяльність, але робить це вкрай рідко. При цьому Рахункова палата часто впадає в другу крайність, стаючи заручником власних гучних заяв, використовувати які знаходиться багато охочих, особливо в періоди політичної боротьби.

Тому створення єдиного органу контролю має багато шансів стати вдалим симбіозом особливостей двох організацій. Однак при цьому залишається одне, але вкрай важливе питання: кому має підпорядковуватися такий орган — Кабміну, Верховній Раді чи все ж таки Президенту, але бути підзвітним Верховній Раді?

Все вищесказане — лише оцінка можливої перспективи, виходячи з прав та функцій КРУ і Рахункової палати. Тема залишається відкритою. Хотілося б почути тих, хто має власний погляд на роль контролюючих органів, і запросити їх до участі в обговоренні.