ТЯЖКО ВІДДАВАТИ МІЛЬЙОНИ...«ОДНОКАНАЛЬНИЙ» КРИМСЬКИЙ БЮДЖЕТ: СПРОБА ВІДЧАЮ?

Як відомо, при розгляді Бюджетного кодексу на 2002 рік у Верховній Раді України поправка депутата Віктора Мироненка від Керчі, у якій говориться, що бюджет Криму формується відповідно до конституції автономії (тобто, якщо дослівно — «усі податки, зібрані на її території, зараховуються до бюджету автономії»), одержала більшість голосів. Але... була виключена з тексту закону при його підписанні, як така, що суперечить загальнодержавному законодавству й інтересам країни. Проте це відбувалося кілька місяців тому, ще при попередньому главі уряду. Крим тоді був настільки близький до перемоги в багаторічній боротьбі за одноканальний бюджет, що тепер, ледь оговтавшись від несподіваного удару, знову починає масовано бомбардувати Київ, наполягаючи на праві покласти всі гроші до своєї «кишені»...

Навряд чи треба повторювати, що проект бюджету країни на 2002 рік, який мав би розроблятися на базі законів та бюджетної резолюції, розроблено Мінфіном України без урахування кримських претензій. Природно, що керівники автономії вважають це порушенням законів, ігноруванням повноважень автономії та її конституції. Тиждень тому спеціально для з’ясування питання до Києва приїздив глава уряду Валерій Горбатов, котрий, повернувшись, у розмові з журналістами сказав, що «для нормального розвитку нам треба на 2002 рік 1 мільярд 600 мільйонів гривень, а в проекті бюджету виділяють лише 900 мільйонів, що не може нас задовольнити». На думку кримського прем’єра, Київ намагається «вести пошук універсальних механізмів для всіх і на всі часи», тоді як, на його переконання, «Севастополь, Київ і Кримська автономія повинні мати індивідуальний підхід раз і назавжди». Він сказав, що Мінфін України, застосовуючи нормативний підхід, не може врахувати особливості всіх регіонів, без чого сьогодні якісний бюджет країни неможливий.

У зв’язку з цим президія Верховної Ради Криму на своєму засіданні цього тижня, у вівторок, прийняла звернення на адресу Президента України, Верховної Ради, прем’єр-міністра, у яких говориться, що кримський парламент і уряд «серйозно стурбовані тим, що в розробленому Кабінетом міністрів проекті закону «Про Державний бюджет України на 2002 рік» не враховано особливості формування бюджету Криму, визначені в законі України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» і статті 67 Бюджетного кодексу України». Кримчани вважають, що таке нешанобливе ставлення до конституційних прав і повноважень автономії в бюджетній сфері, продемонстроване Кабінетом міністрів України, є не просто економічним, а й серйозним політичним рішенням, спроможним найнегативнішим чином вплинути на все політичне й соціальне життя в республіці.

З одного боку, було б дивно, якби Крим не спробував 2002 року ще раз «урвати» бюджет якнайбагатший, тим паче, що різниця між тим, чого хочеться, і тим, що пропонують із центру, досить істотна. З іншого — настільки ж дивно, що Київ у такому важливому питанні намагається діяти «тихою сапою», хоча мусив би раз і назавжди прояснити питання й поставити на ньому крапку — чи то в Конституційному суді, чи то в сесійній залі Верховної Ради. Час уже показати, хто в країні господар, або ж раз і назавжди визнати за Кримом (тому що автономія) право на окремий бюджет і дотримуватися цього щороку.

Однак, із третього боку, кримський бюджет і в попередні роки не був звичайним, хоча, можливо, і не таким, як хотілося депутатам та міністрам. Хоч там як, а Криму, як жодному іншому регіону, навіть Києву, і раніше, крім законно належних податків, повністю залишали ще три загальнодержавні. Але автономія, користуючись нерішучістю Києва, боролася спочатку за весь ПДВ, а тепер уже й за весь бюджет. Можна з упевненістю сказати: якщо крапки над «і» не поставити зараз, то ми ще не раз станемо свідками аналогічного скандалу.

Виходить, що обидві сторони по черзі перегинають палицю: спочатку Сімферополь планував перераховувати Києву лише 4,3 відсотка річних доходів (а тоді це було якихось 50—60 млн. грн.). Київ вирішив, що цього мало, і знайшов золоту середину — віддав три податки. Але на 2002 рік зміцнілий Мінфін вирішив не залишати Криму навіть цих трьох податків, до яких автономія вже звикла як до своїх власних, але Сімферополь у відповідь знову вимагає залишити на півострові всі податки без вилучень.

Звичайно, тяжко віддавати мільйони! Обидві сторони висувають реальні аргументи, оскільки грошей завжди й усім здається мало, тим паче, що й направити їх є куди. Проте фінансова суперечка центру й автономії, що триває вже, коли бути точним, із 1994 року (!), стає смішною: невже дорослі фінансисти стільки років не можуть знайти оптимальний бюджетний варіант, а просто сперечаються, наче діти, хто головніший і в кого татко більший начальник?

Глава кримського уряду Валерій Горбатов упевнений, що «уряду, Верховній Раді автономії, народним депутатам від Криму в парламенті країни ще доведеться поборотися за проект бюджету 2002 року з тим, щоб автономія не тупцювала на місці, як зараз, а почала рух до сталого розвитку як економіки, так і соціальної сфери». Але зі свого боку і Мінфін України, і ДПАУ, і столичні міністерства теж готові обстоювати свої інтереси. Певне, усе знову зведеться до «золотої середини»?