Розумний карантин

Карантин завдає нищівного удару по українській економіці, в результаті країна може постраждати не так від коронавірусу, як від боротьби з ним. Час оцінити ефективність і необхідність впроваджених обмежень та знайти менш болісний шлях приборкання вірусу.

До початку пандемії уряд України розраховував, що 2020-го вітчизняна економіка зросте на 3,7%. І це був би не найкращий результат. Утім, зараз ми зраділи б і йому, бо уточнений урядовий прогноз передбачає, що нинішнього року нас очікує спад ВВП майже на 4%. І це буде не найгірший результат, бо 3% із цих чотирьох ми втратили за перший місяць карантинних обмежень. Що довше триватиме карантин, то болючішими будуть його економічні наслідки. Вже зараз зрозуміло, що боротьба з COVID-19 - марафон, а не спринт. Обійти пік епідемії не вдасться, ми його обов'язково пройдемо, просто не 14 квітня. Якщо поточні темпи виявлення нових хворих зберігатимуться, то на 24 квітня в Україні буде 13 тисяч хворих на коронавірус, а на 1 травня - 25 тисяч, і до піку буде дуже далеко. Саме тому владі вже зараз необхідно думати над тим, як трансформувати обмежувальні заходи в такий спосіб, щоб країна могла жити в умовах епідемії не місяць, а місяці.

Нинішній жорсткий карантин - лише швидка відповідь на загрозу, він дає час на роздуми та пошук правильних і розумних кроків протидії поширенню вірусу. Зараз уряд повинен обирати між економікою та захистом населення. І, певно, ніхто не хотів би опинитися перед таким вибором, бо за кожним показником економічного спаду також стоять люди, що втратили роботу, доходи, бізнес і той-таки захист, тільки не антивірусний, а соціальний. Завдання уряду - знайти "серединний шлях" ефективної протидії епідемії за мінімуму негативних наслідків для країни: впроваджувати обмеження лише там, де вони дійсно потрібні, і гнучко змінювати їх залежно від того, як поширюватиметься коронавірус Україною. Одну з моделей такого розумного, або адаптивного, карантину розробив Центр економічної стратегії (ЦЕС). Вона дасть можливість державі, залишаючись у межах пропускної спроможності системи охорони здоров'я, втримати якомога вищий рівень економічної активності.

Сенс адаптивного карантину у тому, що обмежувальні заходи запроваджують і послаблюють залежно від поширення вірусу, тонко підлаштовуючись під конкретні цілі і в такий спосіб, щоб не завдавати шкоди економіці більше, ніж необхідно для збереження людських життів.

Суть доволі проста. Спалахи вірусу у більшості випадків все одно локалізовані на певних територіях. Відповідно, посилені карантинні обмеження мають впроваджуватися саме в цих осередках спалахів, решта ж країни при цьому може продовжувати нормальне життя за умови, що громадяни все ж таки дотримуються певних вимог, таких як дотримання дистанцій чи носіння захисних масок у закритих громадських приміщеннях. Враховуючи, що Україна територіально велика, такий кластерний підхід до карантинних обмежень дозволить не зупиняти роботи і транспорту в тих населених пунктах, де поширення вірусу незначне або його немає взагалі.

Експерти ЦЕС зазначають, що визначальною для впровадження того чи іншого карантинного режиму є оцінка рівня поширення інфікування, насамперед завдяки здатності відслідкувати ланцюжок зараження. Необхідність впровадження кожного режиму визначає комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ і НС) в області на основі висновків фахівців з громадського здоров'я та організації системи охорони здоров'я.

Режими можуть бути застосовані окремо для областей, міст або районів чи населених пунктів, а також для окремих великих підприємств чи організацій, якщо кластерне поширення вірусу відбувається серед їхніх працівників.

Автори моделі умовно поділили режими за суворістю на м'який "жовтий", помірний "червоний" і суворий "чорний" (див. рис. 1).

Нині рівень поширення у різних областях України є різним. Щонайменше у 12 областях випадки є поодинокими, - там люди можуть нормально працювати у "жовтому" режимі. В інших областях спостерігається кластерне поширення, там потрібні обмеження "червоного" режиму. При цьому, ймовірно, у Києві та Чернівецькій області (у зоні ризику Івано-Франківська та Тернопільська області) вже розпочалося локальне поширення, тобто жорсткість "чорного" карантину є виправданою.

Важливо розуміти, що сама по собі кількість випадків не є показником рівня поширення. Значно більшу вагу тут має спроможність відстежувати та контролювати ланцюги поширення вірусу.

Основна мета адаптивного карантину шляхом санітарних заходів, широкого тестування та відстеження контактів - не допустити переходу території з "жовтої" до "червоної" та "чорної" зон, бо такий перехід боляче б'є по економічній і соціальній активності, знижує добробут людей і фінансові можливості уряду.

На загальнонаціональному рівні, на думку фахівців ЦЕС, варто фокусуватися на заходах, що не дають проникнути в країну імпортованим випадкам, а більш чи менш жорсткі умови загальнонаціонального карантину базувати на поширенні "чорних" зон чи територій за принципом охоплення географічної площі країни (див. рис. 2).

Що не менш важливо, застосування кожного заходу має передбачати винятки, що дозволяють якомога чіткіше реагувати на потреби у конкретній місцевості, при цьому якнайменше обмежувати людей. Наприклад, у "чорній" зоні обмежено користування громадським транспортом, але працівники окремих підприємств мають право користуватися транспортом за спеціальними перепустками. Або у "червоній" зоні обмежено спілкування людей, закрито спортивні та дитячі майданчики, але дозволено гуляти вулицями чи парками за умови дотримання дистанції. Саме такі тонкі налаштування карантинних обмежень дадуть змогу суттєво зменшити негатив від їх впровадження.

Однак усе це спрацює лише за низки умов. Перша і основна з них - широкомасштабне тестування та ізоляція випадків. Без цього зберегти нормальну роботу в інших регіонах буде неможливо, бо досить швидко контроль над епідемією втрачатиметься, і область за областю опинятимуться у "чорному" режимі. Тобто потрібно радикально, в десятки разів, збільшити спроможності системи із виявлення та тестування. Крім того, тестування важливі для того, щоб виявити людей, які вже перехворіли і можуть без остраху повертатися до нормального життя. Наразі найтонше місце у цій системі - лабораторії. Тих, які можуть робити тести на COVID-19, катастрофічно мало. Решта не мають ані тестів, ані навичок. Але якщо уряд забезпечить їх тестами у достатній кількості, реактивами та направить людей, які можуть навчити лаборантів не помилятися, ми досить швидко можемо перейти до масових тестувань. Так, це дорого. Але точно не дорожче за 3% ВВП.

Друга не менш важлива умова, необхідна для впровадження розумного карантину, - спроможна система медичного забезпечення і готовність цієї системи гнучко реагувати на будь-які зміни ситуації. Буквально: якщо у вас в лікарні "А" заповнюються усі ліжко-місця, куди везтимуть пацієнтів? Якщо анестезіолог лікарні "Б" раптом захворіє, хто прийде йому на заміну? А якщо усе інфекційне відділення? Це має бути чіткий і зрозумілий протокол дій, що допоможе приборкати нинішній хаос у системі. І, звісно, починатися цей протокол має із 100-відсоткового забезпечення медиків засобами індивідуального захисту, а медзакладів - дезінфекторами.

Третя умова - співпраця населення. З одного боку, людям потрібно постійно доносити інформацію про небезпеку вірусу та шляхи уникнення зараження, з іншого - люди самі мають усвідомити важливість дотримання впроваджених обмежень, заради них самих. Буквально: хочеш працювати та отримувати зарплату - дотримуйся дистанції, мий руки, дезінфікуй поверхні, уникай скупчення людей. Хочеш сидіти без грошей до вересня - їдь на шашлички з друзями, сходи в церкву, промовчи, коли до тебе підійшли впритул у черзі. Доносити ці азбучні істини до людей не менш ефективно, ніж штрафувати їх за порушення обмежень, бо за чотири тижні карантину тих, хто дійсно хоче його подовження, не лишилося навіть серед дошкільнят.

І хоча досі жодної з цих трьох умов у нас наразі не виконано, в уряду є час до 24 квітня, аби підготувати надійний базис для переходу до адаптивного карантину. Гірше з іншим - з проблемою у владі.

Нинішні масові, всеукраїнські, директивно спущені згори обмеження - наслідок глибокої кризи у даній системі. Адекватної взаємодії центру із регіонами немає, а розумний карантин передбачає саме таку взаємодію, делегування повноважень і прийняття швидких, під власну відповідальність, рішень на місцях. А от до цього ані в уряді, ані в ОП не готові, і цієї проблеми, на відміну від інших, до 24 квітня не вирішити.

Ознайомитися із повним аналітичним бріфом ЦЕС можна за посиланням.