#ПорошенкоВетуй1558

Тиждень небаченого популізму в парламенті, який розпочався зі скасування обов'язкового використання РРО для підприємців із річним доходом менш як 1 млн грн, вийшов на коду ухваленням Закону "Про реструктуризацію зобов'язань по кредитах в іноземній валюті" (№1558-1).

Закон передбачає реструктуризацію невиплаченої суми кредиту та нарахованих, але невиплачених відсотків шляхом заміни іноземної валюти національною за офіційним курсом НБУ на день підписання кредитного договору. Причому йдеться про всі без винятку позики, видані для купівлі будь-якого майна, без обмеження суми заборгованості.

За цю згубну норму для банківської системи, знівеченої користю, дурістю та війною, проголосували 229 народних депутатів. Щоправда, після того, як списки з прізвищами нардепів, котрі голосували, почали розлітатися соціальними мережами, багато народних обранців засумнівалися в правильності прийнятого рішення. Що, з одного боку, підтверджує критично низький рівень фінансової грамотності парламентаріїв, а з іншого - їхню критичну залежність від громадської думки: запалали шини біля НБУ - вони "за", набирає обертів хештег #ПорошенкоВетуй1558 - вони " проти". Може, насправді їм по барабану, аби тільки рейтинги зростали?

Виправдання депутатів комічні, якщо не враховувати всього трагізму ситуації, мовляв, не подумали, не зорієнтувалися, не почули, що голосують за закон у цілому, вважали, що просто за повернення до розгляду, а хтось узагалі думав, що голосує за закон про національну поліцію.

Це, вибачте, відносно законопроекту, який палко обговорюється місяцями, щодо якого лише німий не висловлював своєї думки та ухвалення якого обійдеться банківській системі в колосальну суму - майже 100 млрд грн.

Звичайно, людям, які взяли валютні кредити, не можна не поспівчувати. Але хоча б теоретично вони мали б усвідомлювати ризики, на які йдуть. За низький на той момент кредитний відсоток сьогодні доводиться платити високу ціну. Але чому решта українців мають розділити з валютними позичальниками цю форс-мажорну ношу?

Валютні кредити населенню, за даними НБУ, на початок травня становили приблизно 5,9 млрд у доларовому еквіваленті. Із цієї суми потрібно виключити кредити, видані фізособам на ведення бізнесу, які не підпадають під чинність закону. У результаті списання за валютними споживчими кредитами можуть становити близько 60% усієї заборгованості. За даними НБУ, якщо всі кредити, надані фізичним особам-резидентам в іноземній валюті, конвертувати в гривню за курсом 5,05 грн/долар США, то банківська система зазнає збитків у сумі близько 100 млрд грн - це понад 4,7 млрд дол. На 1 червня ц.р. капітал усієї банківської системи становив 139 млрд грн, або 6,6 млрд дол. Очевидно, що звалити на себе вантаж популізму та виконати норми прийнятого парламентом закону банки просто не в змозі.

У результаті фінсектор буде неспроможний виконувати обов'язкові нормативи капіталу, що потребуватиме негайної капіталізації банків, у тому числі державою. А це додаткові та чималі навантаження на державний бюджет, на кожного з нас. Такі нововведення, без сумнівів, призведуть до масового віднесення банків до категорії неплатоспроможних і збільшення витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Під загрозу буде поставлено не лише стабільність нашої, навряд чи стабільної, банківської системи, а й добробут усіх громадян.

Потрібно розуміти, що кредити розподілено між банками нерівномірно, і для деяких із них виконання норм прийнятого закону може стати останнім цвяхом у кришку труни. Серед банків, які лідирують за обсягами валютних кредитів, - Укрсоцбанк (15,2 млрд грн), Укрсиббанк (7,5 млрд), Банк "Фінанси та кредит" (4,8 млрд), Приватбанк (5,5 млрд), "Райффайзен Банк Аваль" (4,5 млрд), "ОТП Банк" (3,6 млрд грн). Для того, щоб виконати норми закону, банкам необхідно збільшувати капітал, це за вже існуючої потреби докапіталізації. Як вони зможуть це зробити, невідомо. А точніше, відомо, що не зможуть. Теоретично банки можуть докапіталізувати їхні власники, але чи захочуть вони вкладати мільярди в нестабільну фінансову систему, яка прямо залежить від популістських рішень, прийнятих безграмотними парламентаріями?

Усвідомлення неможливості такого кроку пояснює різку та безапеляційну реакцію НБУ на ухвалення закону. Регулятор як ніхто розуміє, чим може все, що відбувається, закінчитися. Навіть думати не хочеться про той обсяг коштів, які знадобляться Фонду гарантування вкладів, якщо розвалиться хоча б один із перелічених комбанків. Як не хочеться думати й про обсяги емісії, яка необхідна для забезпечення виплат вкладникам і спровокує нові витки девальвації та інфляції.

Усі перелічені вище банки входять до групи найбільших і є лідерами із залучення депозитів населення. Їхні проблеми, викликані виконанням норм закону №1558-1, позначаться на всій банківській системі та, безумовно, на збереженні заощаджень їхніх вкладників. Тобто на догоду позичальникам валютних кредитів ми готові ризикнути заощадженнями решти громадян і стабільністю всього фінсектора. Чому за списання валютних кредитів мають заплатити вкладники збанкрутілих банків і платники податків, за чий рахунок, швидше за все, покриватиметься докапіталізація фінустанов?

Сама ідея прийняття цього закону така абсурдна, що варто задуматися про те, чи не ухвалений він спеціально для того, щоб одним махом завершити поточне очищення банківського сектора. От тільки в результаті такої "шокової терапії" банки України можна буде полічити по пальцях однієї руки. Але хто виживе після "зачищення", не візьметься нині сказати ніхто. Для цього потрібно аналізувати детальну звітність кожного конкретного банку, суми та строки кредитів у їхніх портфелях, курси, за якими вони видавалися, можливості докапіталізації фінустанов. У підсумку припущення, що залишаться тільки найбільші, себе може й не виправдати, адже саме найбільші є найактивнішими на ринку, а у разі проблем потребують великих фінансових уливань. І така "екстремальна санація" фінсектора в результаті його просто погубить.

Це не кажучи вже про те, що втручання держави в договірні відносини суб'єктів господарювання неприпустиме в правовому суспільстві, до якого, теоретично, ми прагнемо. Згідно з діючим законодавством питання про реструктуризацію заборгованостей за кредитними договорами і внесення до них змін вирішуються безпосередньо кредитним договором між кредитором і позичальником. Незалежність банків у прийнятті подібних рішень закріплено і статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", і нормами Закону України "Про банки та банківську діяльності". Ці документи закріплюють самостійність банків у проведенні ними кредитної політики, яку вони мають здійснювати, гарантуючи насамперед беззбиткову діяльність і враховуючи ризики неповернення кредитів. Тільки банки, і ніхто інший, визначають порядок залучення та розміщення коштів на власних умовах і на власний ризик, власноручно встановлюючи рівень відсоткових ставок і комісійних винагород.

Не слід забувати, що заборона втручання держави та НБУ в переговірний процес між позичальниками та банками про реструктуризацію кредитів в іноземній валюті закріплена і в Меморандумі про економічну та фінансову політику, укладеному в рамках співпраці України з МВФ. Так, згідно з меморандумом, "держава та Національна банк України не повинні втручатися у двосторонні переговори між позичальниками та банками, одночасно забезпечуючи справедливий процес". Виходить, що заради зростання передвиборних рейтингів депутати згодні порушити не тільки норми вітчизняного законодавства, а й міжнародні домовленості з нашим чи не єдиним кредитором.

Закон №1558-1 - це демонстрація кричущого непрофесіоналізму, з яким доводиться стикатися учасникам фінансового ринку. Працювати в умовах, коли будь-які договірні відносини може бути змінено заднім числом, неможливо. Але прецедент уже створено. І завтра до стін парламенту можуть потягнутися вже не власники валютних іпотек, а підприємці, які брали валютні кредити на розвиток бізнесу (такі пропозиції вже висловлювалися), а потім і компанії, що хочуть перерахувати виплачені їм відсотки. Як на це відреагують власники банків, особливо іноземні? Чи захочуть вони продовжувати діяльність у країні, де будь-який укладений договір вилами по воді писаний? Але ж банки з іноземним капіталом - це чи не єдині фінустанови, стабільність яких викликає мінімум сумнівів на сьогодні.

Проте депутати, які проголосували за закон №1558-1, ні про це, ні про інші наслідки не думають. Для них важлива популярність, причому як серед тих, хто позичив у валюті, так і серед тих, хто буде за ці позики платити. Нині вони щосили намагаються станцювати й вашим, і нашим, починаючи відкликати свої голоси, просячи голову ВР закону не підписувати, а президента, на випадок чого, його ветувати. Але ж Володимир Гройсман сам голосував за закон №1558-1, як і 72 з 106 присутніх на засіданні депутатів фракції "Блок Петра Порошенка". Тож і спікер, і президент можуть і повинні врятувати ситуацію, тільки героями вони вже не будуть. Можливість для демонстрації зваженої та осмисленої позиції фракцією безповоротно втрачено, партія влади вже продемонструвала свою цілковиту безтолковість, і неприємний осад залишиться навіть у разі президентського вето.