Податок на Google

У грудні 2019 року голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев зареєстрував проєкт закону №2634, що вносить зміни до Податкового кодексу стосовно оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) електронних послуг. Ідея викликала суспільний інтерес. Одразу варто зазначити, що в європейських країнах він називається "податок GAFA" і є окремим податком. В Росії та Білорусі - "податок на Google", однак за своєю суттю він розширює базу оподаткування ПДВ (із застосуванням ставки саме ПДВ).

За що й скільки платитимемо

Згідно із законопроєктом №2634 в Україні електронні послуги оподатковуються ПДВ. До складу платників ПДВ додано "особу-нерезидента, який постачає фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташовано на митній території України, або який є посередником в операціях з постачання таких послуг".

На нашу думку, необхідно розуміти не лише процес впровадження, а й майбутні наслідки положень щодо "податку на Google", зокрема й щодо вартості товарів і послуг. І якщо в Україні ми можемо лише спрогнозувати підвищення або зниження вартості електронних послуг, то в країнах, які його запровадили, - побачити на практиці, як це вплинуло на кінцевих споживачів.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить у ціну товарів і сплачується покупцем, але його облік і перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). З цього простого визначення зрозуміло, що ПДВ включається у вартість послуг, а відповідно, може бути включений і у вартість електронних послуг.

Перелік електронних послуг, згідно з нормами законопроєкту №2634, не є виключним. Однак серед тих, що визначені у Податковому кодексі України, слід виокремити:

- надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх і розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів;

- надання в користування хмарних технологій для розміщення даних тощо;

- надання рекламних послуг у мережі Інтернет, мобільних додатках та інших електронних ресурсах.

Тобто підписки на електронні ресурси, отримання простору для роботи (для зберігання інформації), рекламні послуги в мережі Інтернет, якщо їх постачальником є особа-нерезидент, досить ймовірно, можуть здорожчати на суму ПДВ, яку має бути сплачено до бюджету. А оскільки жодних пільгових ставок або перехідних періодів не передбачено, то можна говорити про підвищення вартості на 20%.

Утім, це прогноз з урахуванням специфіки ПДВ, однак він виключає суб'єктивний критерій особи-нерезидента, який може підвищити вартість наданих ним послуг не на 20%, а, наприклад, на 10%, взявши частину витрат на себе. Або взагалі не збільшувати вартості електронних послуг, турбуючись про ймовірне зменшення кількості користувачів його послугами.

Неєвропейська модель

Для розуміння наслідків запровадження "податку на Google" для користувачів електронних послуг необхідно звернутися до досвіду іноземних держав, в яких він функціонує, і оцінити вартість електронних послуг саме там.

Так, у Росії цей податок діє з січня 2017 року. Вже перед його запровадженням компанія Amazon повідомила користувачів, які користуються платформою Amazon Web Services (AWC), про підвищення вартості послуг на 18% після прийняття змін до законодавства РФ щодо оподаткування ПДВ електронних послуг. Аналогічне повідомлення отримали і користувачі Google Диск.

Водночас такі компанії, як Apple, Wargaming і Sony, сплачують податок самостійно, не підвищуючи вартості наданих ними електронних послуг.

Загалом 2017 року сума податку в Росії, що була сплачена до бюджету, дорівнювала 9,4 мільярда рублів, а 2018-го досягла 12 мільярдів. При цьому 2019 року на обліку в контролюючому органі РФ перебувало 1089 компаній.

З 2019 року ставка податку в РФ зросла з 18 до 20%. Наприклад, Facebook повідомив про подорожчання рекламних послуг на 20% після цих нововведень.

У Білорусі "податок на Google" діє з 2018 року, його ставка становить 20%. Бюджет Білорусі отримав майже 16 мільйонів білоруських рублів (понад 170 млн грн) за 2018 рік у вигляді доходів від цього податку. На обліку перебувають 59 іноземних компаній.

Наприклад, в App Store всі додатки одразу подорожчали на 20%, тоді як Google сплачуватиме податок за своїх користувачів самостійно.

Нагадаємо, що у Франції в липні 2019 року затвердили "податок GAFA". Ставка податку - лише 3%, і він поширюється на компанії з прибутком понад 750 мільйонів євро. Після підписання відповідного закону президент США Дональд Трамп зазначив, що у відповідь обкладе податком французькі вина. Наслідком подібних дій стало відкладення до кінця 2020 року запровадження цього податку у Франції.

Італія та Чехія лише з 2020 року планують запроваджувати податок на GAFA. Молдова 2020-го вводить 20-відсотковий податок для постачальників ІТ-послуг. Таким чином, поки що дослідити вплив на споживачів електронних послуг такого нововведення у цих країнах неможливо.

Проаналізувавши іноземний досвід, слід зауважити, що українська модель запровадження цього податку більше схожа на білоруську та російську, ніж на європейську.

Інтернет-послуги не є послугами першої необхідності, тож не можна на 100% бути впевненим у тому, що запровадження податку автоматично призведе до пропорційного збільшення вартості наданих послуг. Важливою також буде й ситуація на ринку, яка формує попит і пропозицію щодо інтернет-послуг.

Чого очікувати в майбутньому? На нашу думку, цілком вірогідним є прийняття цього законопроєкту, враховуючи, що він допоможе збільшити доходи до держбюджету. Його прийняття та запровадження податку призведуть до зростання вартості електронних послуг для споживачів. Частково чи повністю податковий тягар буде перекладено на споживача, це вже буде віддано на розсуд компанії.

Відповідно, пропонується запроваджувати подібний податок з урахуванням саме європейської моделі оподаткування, з поступовим підвищенням його ставки та пільговим періодом для адаптації іноземних компаній до вимог нового вітчизняного законодавства.