ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ЗА ПОНЯТТЯМИ)

«<…> Державній податковій адміністрації вжити заходів до запобігання ухиленню від сплати до Державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємствами торгівлі, валовий дохід яких становить не менш як 100 млн. гривень, та забезпечити додатковий приріст сум надходжень до Державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) від цих підприємств не менш як 20 відсотків порівняно з показниками відповідних періодів 2003 року».

(З п. 4 розпорядження Кабінету міністрів України від 31.03.2004 р. №207-р)

Стаття 1

Оподаткуванням є сплата господарюючими і не господарюючими суб’єктами до бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів та інших фінансоакцептуючих систем/формувань сум, встановлених і не встановлених законодавством, підзаконними актами, листами, офіційними і неофіційними роз’ясненнями, публікаціями, думками і побажаннями уповноважених і не уповноважених органів чи їхніх представників в аналогічним чином визначені терміни з метою задоволення державних та інших потреб у міру їхнього виникнення.

Стаття 2

Податком є сума, що сплачується в процесі оподаткування як добровільно усвідомлена необхідність і визначена відповідно до статті 1 цього Кодексу, але в розмірах не менших, аніж аналогічні суми, сплачені раніше за порівнянний період у порівнянних з урахуванням інфляції одиницях за порівнянним найменуванням податку/збору/внеску/платежу, відкориговані на коефіцієнт бажаного обов’язкового приросту, якщо такий встановлено.

Стаття 3

Донарахуванням податку перевіряючими суб’єктами суб’єктам перевірки є приведення сплачуваних сум у відповідність із сумами, визначеними відповідно до статей 1 і 2 цього Кодексу або будь-яким іншим чином, що не суперечить законодавству, чи в інший спосіб, — з обов’язковим одночасним стягненням сум штрафів і пені, що відповідають або не відповідають такому донарахуванню.

Стаття 4

Основним джерелом добровільного некорумпованого фінансування фізичних осіб, які представляють перевіряючий суб’єкт, є об’єкти перевірки, що вносять фінансованому представникові визначену самостійно й узгоджену з таким представником частину різниці між можливою та фактично стягненою сумою донарахувань, штрафів і пені, визначених контролюючим представником за сукупністю всіх чинників, що мають відношення до оподаткування суб’єкта перевірки і не мають такого відношення.

Стаття 5

В особливо визначених випадках дію статті 4 цього Кодексу може бути призупинено щодо конкретного суб’єкта, який перевіряється, і замінена стягненням із нього сум відповідно до законодавства, але не менших, аніж суми, що зумовлюють неможливість подальшого функціонування суб’єкта перевірки, та/або не менших від порога кримінальної відповідальності посадових осіб цього суб’єкта.

Стаття 6

Закони, присвячені питанням оподаткування, не скасовуються, а діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Стаття 7

Кодекс набирає чинності з моменту офіційного опублікування і застосовується до правовідносин, що виникли як до, так і після набрання ним чинності.

P.S. від О.К. Правду сказати, «по життю» цей Кодекс діє вже давно. Тож тут запропоновано просто привести законодавство у відповідність із нашими реаліями, описавши в ньому неписані (поки що) закони, але працюючі (вже) на практиці, — тільки й усього...

Може, звісно, виникнути запитання, чому в Кодексі не порушено, наприклад, бюджетне відшкодування ПДВ. Та, по-перше, це дрібниця для подібного документа; по-друге ж, податки — це коли «туди», а не коли назад. Тому відшкодування ПДВ не регулюється нічим узагалі, навіть за поняттями. Там — правило інше, яке сформулюємо так, аби незаслужено не скривдити нашу Церкву: «У ксьондза здачі не бува».