"Платиновий" унікум

Так званий кейс "Платинум Банку" у вітчизняних фінансових колах уже давно сприймається як чи не найяскравіший приклад бездіяльності та вибіркового ставлення регулятора до установи, яка, й близько не маючи ознак системності, систематично не виконує програми докапіталізації.

При цьому, користуючись досить відвертим як мінімум потуранням з боку Національного банку України, продовжує спокійно "пилососити" вклади населення, зібравши їх уже на 6 млрд грн. Залучені депозити, як свідчать результати діагностики самого ж НБУ, виводяться на пов'язані з акціонерами компанії. А от виплачувати їх практично напевне доведеться Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Тобто фактично платникам податків.

"Платинум Банк" - одна з найпримітніших фінансових структур на українському ринку. Перебуваючи на 23-му місці по активах за класифікацією НБУ й замикаючи першу наглядову групу за обсягами вкладів, цей банк залишається єдиним, у якого досі, згідно з даними веб-сайту Нацбанку, немає затвердженої прозорої структури власності. Хоча якраз ця прозорість неодноразово декларувалася головою НБУ Валерією Гонтаревою як наріжний камінь стабільності фінансової системи. А за домовленостями з МВФ, банки повинні були розкрити власників ще до 1 квітня ц.р., інакше - позбавляються права на залучення вкладів, а потім - виводяться з ринку. Адже після прийняття (також на настійну вимогу експертів МВФ і Світового банку) закону про відповідальність пов'язаних із банком осіб НБУ повинен був розпочати будівництво так званих юридичних моделей для Фонду гарантування вкладів, через затверджену структуру власності вказуючи, хто відповідає за виплату вкладів.

Отже, у "Платинум Банку" - єдиного з великих - немає ні прозорої структури, ні достеменно встановленого реального власника. І, як наслідок, немає надійних легальних джерел коштів для виконання програми капіталізації. На сайті НБУ акціонерами банку значиться класична "футбольна команда": 11 нерезидентів, за кожним із яких значиться менш як 10% його акцій.

Ці нерезиденти видали доручення на управління банком Григорію Гуртовому, якого НБУ від самого початку визнавав формальним власником банку. Але є проблема - пан Гуртовий перебуває в Ізраїлі під підпискою про невиїзд у зв'язку з обвинуваченнями у відмиванні коштів. Тож не може ні впливати на управління банком, ні фінансувати його капіталізацію.

"Банк глибоко проблемний за результатами стрес-тесту (копія його результатів є в DT.UA). Гроші з нього "вимиваються" на пов'язаних осіб. Коефіцієнт покриття заставами кредитів пов'язаних осіб, згідно з уже публічно озвученими даними, становить незначну частину норми, - говорить екс-директор департаменту НБУ з ліцензування банків Олександр Завадецький. - Норматив кредитування пов'язаних осіб (Н9) має бути 25% від регулятивного капіталу. У Platinum Bank він кардинально вищий за норму (за даними DT.UA, перевищує 2000% з урахуванням від'ємного значення капіталу). Капітал банку від'ємний, відповідно, таке перевищення досить небезпечне для його стійкості".

На цьому тлі НБУ начебто не може не визнати "Платинум" проблемним, обмеживши залучення ним депозитів. Однак, як стверджує О.Завадецький, обмеження прописано так, щоб банк міг і далі залучати вклади. Таке рішення, на думку колишнього працівника НБУ, лобіювала куратор департаменту банківського нагляду член правління Катерина Рожкова, яка до приходу в НБУ була тісно пов'язана з одеськими бізнесменами Борисом Кауфманом і Олександром Грановським. А саме: працювала у Фінбанку, що належав їм, а потім - в.о. голови правління "Платинум Банку".

Важливо зазначити, що період роботи Рожкової в "Платинумі" є предметом розслідування правоохоронних органів. Згідно з фабулою відразу кількох кримінальних розглядів Національної поліції, посадові особи банку вивели на низку пов'язаних з акціонерами структур 1,1 млрд грн безповоротних кредитів. Ці ж структури зазначено в даних діагностики НБУ, що проводилася в "Платинум Банку" у червні цього року, як украй ризикові й дефолтні позичальники.

"Я звернувся до правління НБУ з листом, у якому вказував на необхідність або домогтися від банку приведення у відповідність із законом структури власності, або вивести його з ринку", - говорить пан Завадецький (лист є в розпорядженні редакції). За його словами, після цього звернення Катерина Рожкова домоглася його звільнення - через реструктуризацію департаменту ліцензування. При цьому Нацбанк усе-таки був змушений зробити кроки з визначення власника банку, яким було визнано бізнесмена Бориса Кауфмана.

"Це дало змогу відстрочити розгляд структури власності, але слід наголосити, що НБУ визнав Кауфмана контролером банку примусово", - говорить Завадецький. При цьому невідомо, чи визнає себе власником банку сам бізнесмен. DT.UA звернулося за відповідними коментарями в "Платинум Банк", але в отриманій звідти буквально перед здачею матеріалу до друку відповіді було вказано, що треба адресувати це запитання в прес-службу Vertex United. У самому ж банку розраховують, що оскільки поданий Кауфманом у НБУ потрібний пакет документів "у цей момент перебуває на фінальному етапі погодження", капітал установи буде збільшено на суму не менш як 120 млн грн до кінця грудня.

Своєю чергою в Нацбанку DT.UA повідомили, що "Бориса Кауфмана визнано власником суттєвої участі в ПАТ "Платинум Банк", незалежно від формального володіння", а пакет документів пана Кауфмана як ключового власника зазначеного банку справді перебуває на розгляді в НБУ. Однак, за даними DT.UA, у цьому пакеті немає ключової інформації. А саме: про джерела коштів на капіталізацію банку, яку Борис Кауфман має виконати до кінця поточного року. За даними регулятора, від'ємний капітал "Платинум Банку" становить 163 млн грн.

У розпорядженні редакції є лист департаменту ліцензування НБУ, в якому зазначено, що в Кауфмана немає легальних джерел доходів: його володіння в ключовому активі, тютюновому дистриб'юторі "Тедіс-Україна", оформлене через збиткові компанії, які не мають власних коштів (статутний капітал становить тисячі гривень).

При цьому, як повідомили DT.UA у Нацбанку, постановою регулятора №59 внесено зміни в кінцевий термін узгодження НБУ програм докапіталізації банківських установ - до 23 грудня 2016 р. І "в цей час НБУ здійснює верифікацію наданих банками, які потребують докапіталізації, планів капіталізації/реструктуризації".

Банки, які програми не виконують, нібито виводять з ринку. Що й відбулося з двома іншими установами, що мають разом із "Платинумом" від'ємний капітал, - "Артемом" і "Трастом".

Однак важливо розуміти, що всі заяви посадових осіб НБУ, зокрема Валерії Гонтаревої та Катерини Рожкової, про незастосування до банків санкцій за порушення економічних нормативів за умови подання ними програми капіталізації та вимог до цієї програми - у випадку з "Платинумом" не релевантні. Адже умови незастосування санкцій детально визначено постановою правління НБУ №129 від 24 лютого 2015 р., згідно з пунктом 10 якої на банки з непрозорою структурою власності послаблення не поширюються.

Тим часом поки ця гра ведеться на тлі широко відомої інформації про проблеми банку, він продовжує "пилососити" депозитний ринок: на сьогодні портфель вкладів фізосіб у банку становить майже 6 млрд грн. При цьому фінустанова є глибоко збитковою - від'ємна різниця між чистими процентними доходами й витратами становитиме, за даними діагностики НБУ, 414 млн грн за підсумками 2016 р., у 2017-му - 350 млн, у 2018-му - 325 млн. Як зазначається в результатах стрес-тесту, "суттєвою причиною від'ємного процентного доходу є неринкові ставки ЮО великих позичальників станом на кінець 2015 р.: 3,4% у нацвалюті, 1,6% в інвалюті".

Крім того, потреба в капіталізації банку, за розрахунками НБУ, значно перевищує 120 млн грн, які в капітал "Платинума" пан Кауфман збирався внести ще влітку: за підсумками нинішнього року збиток банку становитиме колосальні 2,1 млрд грн, які мають бути перекриті капіталом.

Ці дані свідчать, що бізнес-модель банку неспроможна, і він не буде прибутковим як мінімум у найближчі два роки. При цьому акціонери, в яких, нагадаємо, навряд чи є легальні джерела коштів для докапіталізації банку навіть на 120 млн грн, мають внести в його капітал 4,4 млрд грн лише в найближчі два роки.

Здається очевидним, що на тлі колосальних вкладень у пов'язані з акціонерами компанії (фактично виводу коштів вкладників) банк слід було вивести з ринку якомога швидше, щоб попередити подальше збільшення навантаження на Фонд гарантування вкладів. Однак цього не відбувається, і через як мінімум потурання НБУ акціонери "Платинуму" мають можливість залучати депозити, видаючи кредити пов'язаним структурам.

Олександр Завадецький вважає, що банк тримається на плаву лише завдяки зусиллям Катерини Рожкової, яка застосовує до нього практику вибіркового нагляду. "Очевидно, що Рожкова знає про стан Platinum Bank дуже добре. Я вважаю, вона приховувала реальний стан речей у банку до результатів діагностики", - стверджує Завадецький.

На цьому тлі в Нацбанку у відповіді для DT.UA запевняють, що такі підходи повністю апробовано МВФ. "НБУ надає МВФ докладну інформацію про всі банки, що пройшли діагностику. Крім того, представники МВФ і СБ присутні на засіданнях координаційного комітету, який розглядає результати діагностики та обговорює проекти програм капіталізації кожного банку. Таким чином, вони здійснюють наглядову функцію на всіх етапах. Зауважень до результатів діагностики й самого процесу не надходило", - заявили в прес-службі регулятора.

DT.UA направило запит і у МВФ, де підтвердили його одержання, вибачившись за неможливість надати відповідь у потрібний термін і запропонували поспілкуватися "через певний час", "можливо, після свят". Таким чином, ми все-таки розраховуємо одержати відповідь на наше звернення, в якому, серед іншого, нас цікавило таке:

- Чим НБУ в переговорах із МВФ аргументував потребу відстрочити дату виходу на нульовий капітал для українських банків? Чи була ця відстрочка системною, або ж її застосовували лише для кількох банків?

- Чи був ознайомлений МВФ із публікаціями в українських ЗМІ, що вказують на можливі викривлення поданої НБУ у Фонд інформації (зокрема, про можливість некоректного відображення потреби банків у докапіталізації), і якою була його реакція?

- Чи аналізував МВФ практику застосування НБУ політики вимог до прозорості структури власності, виконання нормативів і програм капіталізації відносно банків і чи вважає цю політику адекватною вимогам системності й прозорості, або ж є підстави вважати її вибірковою?

- Чи можна вважати вибірковим ставлення НБУ до "Платинум Банку", відносно якого Нацбанк говорить про незастосування санкцій за порушення нормативів за умови подачі програми капіталізації, хоча на банки з непрозорою структурою власності, до яких зараховано цю установу, послаблення не повинні поширюватися?