ПІДВИЩЕННЯ ВНИЗ, АБО «ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ» НА УРЯДОВИЙ ЛАД

«Ніколи не обіцяй того, чого в принципі не збираєшся робити», — повчають турботливі батьки своїх дітей. Дітки швидко виростають із карнавальних костюмчиків сніжинок і зайчиків і, у міру своїх можливостей повгризавшись у граніт науки, розбрідаються дорослим світом у пошуках долі та кар’єри. Ну а далі все буденно: вчителю — вчителеве, слюсарю — слюсареве, небожителю — небожителеве. Навіть якщо останній не з грецького Олімпу, а з київської вулиці Грушевського.

Він, небожитель, — немовби три в одній склянці: сам собі закон, указ і постанова уряду. Слово дав — слово взяв назад. Лише нинішнього літа пообіцяв із 1 грудня 2003 року всіляким вчителям та слюсарям мінімальну зарплату (МЗП) у 237 гривень із відновленням міжпосадових співвідношень. Але на початку осені передумав: нехай буде 237 із січня, але вже без співвідношень. А наприкінці минулого тижня — черговий поворот: 205 із січня, але відновлення тарифної сітки лише з березня...

А що буде в березні — побачимо. До березня ще треба дожити. По можливості не перетворившись на відпрацьований матеріал, який складується в адміністрації Президента в так званому кадровому резерві. Із небожителя перетворитися на пронафталінену ляльку — це, либонь, сумно...

Опозиція дивується рідкісній удачі. Опозиціонери потихеньку потирають долоні: мовляв, уряд Януковича займається політичним самогубством і практикується в малюванні жирного хреста на президентських амбіціях Віктора Федоровича. У цих небезсторонніх оцінках велика частка правди, оскільки гасло «237 гривень — із грудня 2003-го!» нинішній Кабінет накреслив на своїх прапорах добровільно, і ніхто (крім Страху Дострокової Відставки) не тягнув його за язика давати наперед нездійсненні обіцянки.

Хоча — чому нездійсненні? На початку грудня з нагоди своєї першої річниці наш уряд заходиться нахвалювати себе й за перевиконання бюджету-03 за десять місяців, і за економічне зростання, яке, за прогнозами Мінекономіки, сягне за підсумками 2003-го 7,9%, і за рекордний приріст прямих іноземних інвестицій, і за супердешеві запозичення на зовнішньому ринку — під 7,65% річних! Словом, гроші є. І будуть у не менших кількостях, якщо не бігати по всіляких ЄЕПах, а впритул зайнятися актуальними проблемами казначейського обслуговування бюджету й тим самим запобігти кризі на грошово-кредитному ринку. Але в кожному разі, на підвищення мінімальної зарплати витрачати гроші не хочеться...

Найбільший конфуз у тому, що з’ясувалося це лише напередодні другого бюджетного читання: либонь, із вересня істотно підросли кошториси передвиборних штабів! Найбільша незручність — що за законом мінімальна зарплата в країні зобов’язана таки досягти з 1 грудня ц.р. позначки «237», перед тим, як у січні «підвищитися», за словами придворних засобів масової інформації, до 205 гривень. Чи розглядався м’якший варіант, що дозволяє уникнути такого одіозного «підвищення»? Про це ми поцікавилися на прес-конференції в четвер у першого віце-прем’єр-міністра, міністра фінансів Миколи Азарова.

Відповідь Миколи Яновича («Зараз МЗП в Україні 185 гривень, а ми підвищуємо її до 205») виявилася в дусі вередливої принцеси з казки «Дванадцять місяців». Тільки принцеса висловилася б значно чіткіше: «Після 30 листопада в нашому королівстві настане 1 січня, бо я так хочу!»

На жаль, на відміну від казкового, у нашому «королівстві» існує Конституція. І її ст.22, як відомо, забороняє приймати нові закони, які призводять до звуження прав громадян порівняно з нормами вже чинних законів. Але слабко віриться, щоб це стало бодай скільки-небудь реальною перешкодою для впровадження урядової ініціативи в життя.

Теоретично на шляху «підвищеної» МЗП може виникнути ще одна перепона — з галузі турботи про чистоту шат. Жодна серйозна політична сила не повинна забувати, що, організовано проголосувавши за 205-гривневий мінімум, вона погіршить стартові позиції власного кандидата в президенти — якщо, звісно, претендент на булаву є. Навесні, а тим паче на початку літа за прогнозами деяких учених із НАН України м’ясо може підскочити в ціні до 40—50 гривень за кілограм: худобу вирізують, нове поголів’я годувати нема чим. Отоді будь-які посилання на горезвісний бюджетний реалізм викликатимуть лише різь у порожньому електоратському шлунку та обурення: «А самі на 205 гривень не пробували?»

Бюджет (укупі з новою МЗП) буде ухвалений 27 листопада, а якщо не 27-го, то вже точно 4 грудня, заявив Микола Янович журналістам. Хоча в минулі місяці наш шановний перший віце-прем’єр не раз потрапляв пальцем у небо (приміром, торік у грудні стверджував, що, цитую за заміткою агентства «Інтерфакс-Україна», «найважливішим напрямком діяльності уряду буде... прийняття в першому півріччі Податкового кодексу»), ми не хочемо сказати, що нинішній бюджетний прогноз нереальний. Ще й як реальний! У разі оголошення «тотальної мобілізації», та ще й за солідного фінансового підживлення 2004 року окремих депутатських округів парламентська більшість 226 голосів напевно забезпечить.

Утім, навіть у проурядовому таборі Верховної Ради на сьогодні існують дві діаметрально протилежні точки зору на проблему МЗП.

Ярослав СУХИЙ, секретар комітету ВР з питань соціальної політики, фракція СДПУ(о):

— Я — автор законопроекту про мінімальну зарплату в 185 грн. з 1 січня 2003 року і 237 грн. — з 1 липня, торік доповідав його на парламентській трибуні. Розгляд закону супроводжувався криками, викручуванням рук. Я був на прийомі у Президента, просив його підписати закон, і він підписав.

Те, що ми робили, було певним порушенням. Перед поданням бюджету на 2003 рік уряд за законом мав внести пропозиції про встановлення нового розміру мінімальної зарплати. Однак пропозицій не вніс, залишивши зарплату на рівні 165 гривень в той час, коли інфляція все одно мала місце, а головне, змінювався індекс цін. Що з того, що дешевшає, наприклад, золото, коли дорожчає хліб, коли за житло та за воду доводиться платити більше?

А далі було так. Уряд показав нам науково обгрунтовані, фінансово-економічно опрацьовані викладки, чому підвищення з 1 липня неможливе. І просив нас, депутатів, відкласти впровадження 237-гривневого мінімуму до 1 грудня — тоді, мовляв, з 1 січня можна буде впровадити нову єдину тарифну сітку, де 237 гривень — перший, найнижчий, розряд. На засіданні комітету з соціальної політики ми довго сперечалися, але врешті-решт дійшли компромісу: аби зберегти міжпосадові співвідношення, погоджуємося на 237 з 1 грудня. До речі, Бюджетною резолюцією відновлення тарифної сітки в 2004 році було передбачене.

Вину за те, що згодом сталося, повністю покладаю на тих, хто блокував парламентську трибуну. Нам просто фізично не дали можливості під час першого читання серйозно поговорити з Кабміном про його політику в соціальній сфері. Уряд же наше поспішне голосування витлумачив по-своєму, як слабкість, а відтак вніс пропозицію про встановлення МЗП на рівні 205 гривень.

На сьогодні найслабша ланка нашого уряду, в цілому непоганого, — саме економічний блок. Немає ні аналітики, ні розрахунків. Чому, заперечуючи 237 гривень, ніхто не враховує бюджетний ефект? Та ці гроші повернуться в податках! Зменшиться потреба в усіляких соціальних пільгах, субсидіях, в усьому тому, що принижує людей. Зростуть надходження до Пенсійного фонду. У нас напівздохлий внутрішній ринок, тим часом відсотків 70 пенсіонерів не мають телевізора, а коли мають, то старенький, вони б і раді його замінити...

Межа бідності, яка щороку розраховується згідно з Національною стратегією подолання бідності, становить 206 гривень. А мінімальна зарплата, виходить, буде 205. Я не розумію логіки...

Можливо, це прозвучить грубо, але уряд нас кинув. Нас — це профільний комітет з питань соціальної політики. Дуже блідо на засіданні комітету 19 листопада виглядав заступник міністра фінансів, адже зауважень до Мінфіну набралося аж вісім сторінок. При першому читанні бюджетні призначення на соціальний захист становили 21,8% від загальної суми бюджетних видатків, а в підготовленому на друге читання документі — вже 19,7%. У розвинутих країнах вони сягають 40 відсотків... Індексацію доходів населення, що має відбутися в 2004 році, та компенсацію за порушення строків виплати зарплати не забезпечено коштами... Не враховано пропозицію комітету щодо збільшення розміру допомоги по догляду за дитиною до трьох років для незастрахованих жінок до 60% від рівня забезпечення прожиткового мінімуму, тобто 60% від 85 гривень! Це вже щось страшне. Про яку соціальну спрямованість бюджету йдеться?

Я не уповноважений говорити від імені фракції, але комітет, до складу якого входять і соціал-демократи(об’єднані), одноголосно висловився проти підтримки такого бюджету і сформулював низку пропозицій, які слід врахувати при підготовці до третього читання.

Володимир МАЙСТРИШИН, комітет з питань бюджету, фракція «Регіони України»:

— Давайте одразу скажемо, що економіка ніколи не розвивалася стрибкоподібно. На сьогодні, маючи зростання ВВП на рівні 8%, ми не можемо допустити, аби зарплата зростала на 40%, оскільки виникнуть певні проблеми. І найголовніше, на що майже ніхто не звертає уваги, — що буде з позабюджетною сферою? У мене є інформація, що по Вінницькій області сума заборгованої зарплатні у небюджетній сфері за рівня мінімальної зарплати в 165 гривень (ще за 2002 рік!) сягає понад 20 млн. гривень. Що буде при 237 гривнях?

Я нещодавно зустрічався з фермерами, й вони заявили мені буквально таке: тільки-но запровадять мінімальну зарплату на рівні 237 гривень, доведеться скорочувати працівників. На селі 237 грн. ми просто не виплатимо, доведеться наймати людей на умовах неповної зайнятості. Або повертатися до практики невиплати зарплати.

От ми весь час говоримо про бюджетну сферу, але ж бюджет — це лише третина ВВП. На жаль, тут не спрацювало Міністерство економіки — воно мало подати цифри в розрізі галузей та областей і сказати, як складеться ситуація за того й іншого рівня мінімальної зарплати. Ви ж знаєте, що пропонує уряд: з 1 січня 2004 року — 205 гривень, з 1 березня — відновлення тарифної сітки, з 1 листопада — доплатний механізм до 237 гривень.

Щодо грудня 2003-го, коли МЗП мала становити 237 гривень, рішення поки що немає. Справді, це болюче місце. Однак візьміть інтерв’ю в когось із представників місцевих фінансових органів — не знайдете жодного, хто б сказав, що 237 гривень — це радість. Ми сьогодні в школах ледь виплачуємо зарплату, на крейду вже не вистачає...

Погляньмо на великі цифри. За розрахунками Міністерства фінансів, якщо МЗП в 237 гривень запроваджувати з 1 грудня цього року, до кінця наступного видатки на зарплату мають збільшитися на 5 млрд. грн. Невже є бажання знову нарощувати борги?

Давайте краще розвиватися поступово — така моя позиція.

P.S. На багатогодинному засіданні бюджетного комітету Верховної Ради в четвер жорсткий вододіл установився між депутатами від більшості й опозицією. Однак, як повідомила пізно ввечері прес-служба Мінфіну, за підсумками проведеного голосування більшість членів профільного комітету підтримала проект бюджету-04, допрацьованого урядом до другого читання.

Шлях до прийняття документа в цілому відкритий, залишаються формальності.