Пережити кризу

Невдовзі мають бути розроблені та затверджені Радою НБУ «Основні засади грошово-кредитної політики на 2021 рік та середньострокову перспективу». І цей рік є особливим порівняно із попередніми роками. З одного боку, траєкторія інфляції на початку року, нарешті, досягла визначеної цілі у 5% і зараз тимчасово перебуває навіть нижче визначеного коридору 4–6%. З іншого — спад у промисловості та потужна криза епідемії, що охопила Україну разом з усім світом, підвищили невизначеність у майбутньому та потребують нестандартних підходів для підтримання економіки й населення, у тому числі і з боку банківської системи. Падіння світової економіки та дії карантину всередині нашої країни призвели до зниження світового попиту і, відповідно, до зменшення темпів виробництва в експортних галузях, торгівлі, транспорті та сфері послуг в Україні (див. рис. 1, 2).

ZN.UA

ZN.UA

Для України основними ризиками залишаються падіння світових цін на основні товарні позиції українського експорту, можливий відплив капіталу із ринків, що розвиваються, негативний розвиток геополітичної ситуації на Сході країни та припинення реформ у рамках програми Stand-by з Міжнародним валютним фондом.

2021 року НБУ повинен продовжувати політику гнучкого інфляційного таргетування, що спирається на плаваючий обмінний курс, з акцентом на підтримання фінансової стабільності та економіки України загалом в умовах подолання наслідків кризи.

Ціль монетарної політики у 5% на рік із можливими відхиленнями плюс-мінус 1% має бути збережена. Незмінність інфляційної цілі та основних принципів монетарної політики і надалі стабілізуватиме очікування близько до цілі (див. рис. 3).

ZN.UA

А більша прогнозованість і невисокий рівень інфляції знизять її волатильність, зроблять доступними ставки за кредитними ресурсами та сприятимуть поглибленню фінансового ринку.

Для сприяння відновленню економічного зростання НБУ повинен використовувати гнучкість структури інфляційного таргетування, допускаючи тимчасове відхилення інфляції від цілі, якщо це не перешкоджатиме її поверненню до цільового діапазону. Зокрема, інфляція може відхилитися від цілі під дією цінових шоків, які не перебувають під безпосереднім впливом інструментів НБУ.

Національний банк в умовах кризи повинен приділяти більше уваги питанню активізації банківського кредитування реального сектору економіки, але без загрози для фінансової стабільності. Ця проблема має вирішуватися разом із урядом та іншими гілками влади також зниженням кредитних ризиків для банків шляхом структурних реформ.

Основним інструментом монетарної політики залишатиметься облікова ставка, яка визначає вартість грошей в економіці порівняно з іншими активами. У разі перевищення прогнозом інфляції цільового показника у 5% НБУ повинен підвищувати облікову ставку. І, навпаки, знижувати, якщо прогноз інфляції перебуває нижче цільового показника.

НБУ може також застосовувати за потреби весь комплекс інструментів монетарної політики, а саме: інтервенції на валютному ринку, операції РЕПО, операції СВОП та інші.

Національний банк у рамках режиму інфляційного таргетування має продовжувати застосовувати плаваючий курс. У межах цієї структури НБУ повинен накопичувати міжнародні резерви, які є буфером проти шоків платіжного балансу, як мінімум до рівня достатності за композитним критерієм МВФ. Але разом із цим НБУ має згладжувати значні коливання на валютному ринку, які не пов’язані із зміною фундаментальних факторів в економіці, а викликані, скоріше, спекулятивними чинниками або тимчасовими змінами у попиті та пропозиції на ринку.

Криза, викликана пандемією, сформувала суттєві виклики для фінансової стабільності в багатьох економіках світу. Разом із тим банківська система України, на відміну від попередніх криз, без збоїв пройшла найгострішу фазу кризи: капіталізація банків залишилася на прийнятному рівні, безперебійно працювала платіжна система, а відплив депозитів був тимчасовим і не становив загрози фінансовій стабільності в цілому.

Новим завданням НБУ починаючи з 2020 року стало регулювання ринку небанківських фінансових установ. Тому проведення оцінки якості балансів і подальше покращення регулювання цього фінансового сегмента буде новим викликом для Нацбанку як регулятора фінансової системи.

В умовах кризи НБУ задіяв широкий інструментарій для підтримки економіки. Зокрема, Національний банк запровадив:

• механізм довгострокового рефінансування терміном від 1 до 5 років, що сприятиме дотриманню стійких темпів зростання економіки та створить умови для пожвавлення кредитування реального сектору — як малого та середнього бізнесу, так і великих інфраструктурних проєктів;
• своп процентної ставки, що дасть змогу банкам управляти процентним ризиком, а отже, стимулюватиме банки до розгортання кредитних програм для бізнесу та населення, а також до інвестицій на фондовому ринку;
• низку регуляторних і наглядових послаблень.

Також Національний банк рекомендував банкам утриматися від виплати дивідендів щонайменше до жовтня 2020 року, щоб мати змогу використати всі вивільнені кошти для підтримання економіки. Окрім того, пом’якшено вимоги до оцінки кредитного ризику: кредити, що були реструктуризовані через карантин, не матимуть негативного впливу на капітал банків.

Іншим ключовим аспектом продовження ефективної монетарної політики та належного виконання інших функцій Національного банку, визначених законом, є забезпечення незалежності регулятора.

Світовий досвід говорить, що саме незалежність центрального банку є гарантією того, що забезпечуватиметься цінова стабільність, тобто інфляція перебуватиме під контролем. І водночас залежний від примх уряду або політичної влади центральний банк є генератором високої інфляції, девальвації місцевої валюти, зростання волатильності та втрати зрештою макроекономічної рівноваги в економіці.

Сучасна концепція незалежності центробанку визначається як закріплена законодавчо інституціональна спроможність здійснювати монетарну політику для досягнення визначених цілей незалежно від директив або будь-яких інших форм втручання з боку політиків, уряду або інших груп інтересів. Тобто центральний банк тільки на основі економічних чинників і забезпечення цінової стабільності повинен приймати рішення щодо рівня облікової ставки (операційна незалежність). Водночас це має бути гарантований законом захист від політичного тиску стосовно не лише монетарної політики, а й усіх без винятку функцій центрального банку як регулятора у сфері пруденційного нагляду і регулювання, платіжних систем тощо (політична незалежність). Також прибуток Національного банку має бути підпорядкований основним цілям — ціновій і фінансовій стабільності та не залежати від потреб урядового бюджету (фінансова незалежність).

Аргументи на користь незалежності центрального банку здебільшого базуються на схильності політиків вирішувати проблеми соціального характеру, зайнятості та економічного зростання не за рахунок структурних реформ, що потребує довшого часу, ніж тривалість політичного циклу. А швидше, за рахунок надлишкової незабезпеченої грошової емісії, яка може створити видимість покращення у короткому періоді, але має наслідком втрату цінової стабільності у перспективі. У довгостроковому періоді такі дії, як правило, призводять до стійкої інфляції, не забезпечуючи при цьому додаткової зайнятості, а також до зниження реальних доходів населення.

Іншим аспектом незалежності є прозорість і підзвітність центрального банку. Прозора монетарна політика — це політика, яка є чітко визначеною (за правилами), зрозумілою та простою, а також базується на регулярній комунікації центробанку із суспільством. Фактично прозорість має розв’язувати проблему асиметричної інформації між ним і суспільством. Це зменшує невизначеність у прийнятті рішень суб'єктами економіки та підвищує репутацію центрального банку. Прозорість фокусується на достовірності економічної інформації, описує процес прийняття рішень і надає аргументацію стосовно цих рішень, робить їх оголошення оперативним і для всього суспільства.

Елементи підзвітності включають оприлюднення та публікацію регулярних звітів щодо монетарної політики, обговорення та слухання в органах влади, засобах масової інформації, а також конференції, семінари та інші канали комунікації із суспільством. Тому незалежність обов'язково має супроводжуватися посиленням прозорості та підзвітності у діяльності центрального банку.

А комунікації Національного банку мають вибудовуватися на принципах ефективності, прозорості, зрозумілості для широкого загалу, регулярності та рівного доступу до інформації. З метою доступності для цільових аудиторій із різним рівнем обізнаності в сфері монетарної політики та фінансів має бути застосований диференційований підхід викладання інформації для кращого сприйняття чинників щодо рішень і результатів монетарної політики.

На одному із останніх засідань Рада НБУ разом із його Правлінням офіційно затвердила спільну заяву щодо незмінності монетарної політики та необхідності забезпечити незалежність Національного банку України. В заяві чітко наголошується, що пріоритетом монетарної політики залишаються забезпечення цінової та фінансової стабільності, сприяння економічному зростанню, політика інфляційного таргетування, гнучкого курсоутворення, продовження реформування фінансового сектору та продовження співпраці з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями та країнами — партнерами України. Це дасть можливість забезпечити макроекономічну стабільність та швидше відновлення української економіки після поточної кризи.

Всі статті автора читайте тут.