Як і за всіх часів, вітчизняна економіка гостро потребує інвестиційних ресурсів. Через невисоку ощадну активність населення їх хочеш — не хочеш, а доводиться шукати на зовнішніх ринках. Цього року кон’юнктура там складається настільки непросто, що більшість позичальників змушені або переплачувати, або відкладати свої плани до кращих часів. На цьому тлі успішними виявилися хіба що зовнішні позики Мінфіну та Укрексімбанку. Проте вони, на жаль, поки що лише виняток.
Осінній сезон відкрило вдале, за оцінками зарубіжних експертів, розміщення єврооблігацій Укрексімбанку. А потім аж до середини листопада вітчизняні позичальники не могли похвалитися якимись серйозними успіхами. Хіба що в першій половині вересня Мінфін здійснив не зовсім логічний, на думку багатьох спостерігачів, випуск 12-річних єврооблігацій на 384 млн. швейцарських франків (близько 307 млн. дол.).
Наприкінці першої декади листопада завершили розміщення своїх європозик (по сто мільйонів кожний) ще два вітчизняні банки — «Форум» і «Фінанси та Кредит». Правда, обійшлися вони в обох випадках досить дорого, особливо як для трирічних паперів: інвестори одержали за ними дохідність у 10 і 10,375% відповідно. Під таку номінальну ставку деякі банки з іноземним капіталом видають зараз в Україні багаторічні іпотечні валютні кредити населенню.
Більшість же запланованих на нинішню осінь випусків євробондів українських банків переносяться на пізніший термін. І якщо банк «Хрещатик», котрий провів ще на початку вересня роад-шоу своєї позики на 250 млн. дол., був змушений відкласти цей намір через колізії, які виникли навколо викупу (або відмови від викупу) Київрадою акцій додаткової емісії банку, то три інші «відмовники», що публічно оголосили про коригування своїх емісійних планів — Укрсоцбанк, Кредитпромбанк і банк «Надра», — мотивували свій крок несприятливою кон’юнктурою зовнішніх ринків. Через яку залучення ресурсів обходиться зараз надто дорого. Зволікають із реалізацією подібних планів також інші потенційні позичальники — Приватбанк, який збирався одержати на міжнародних ринках до 500 млн. дол., а також ВАБанк (150 млн. дол.) і ПУМБ, котрі раніше оголошували про дебютні випуски облігацій.
На цьому, прямо скажемо, не надто райдужному тлі приємним сюрпризом стало вигідне розміщення євробондів Мінфіном, яке відбулося в середині листопада.
Як повідомила прес-служба Мінфіну, організатором розміщення виступили інвестиційні банки Credit Suisse, Deutsche Bank і UBS Investment Bank, а роад-шоу відбулося 10—14 листопада в Лос-Анджелесі, Нью-Йорку і Лондоні.
У запозиченні взяли участь 165 міжнародних інвесторів, у тому числі нові інвестори зі США, країн Азії та Європи. На запропоновані до випуску 10-річні облігації загальним обсягом 1 млрд. дол. надійшло заявок на суму, майже у два з половиною рази більшу. У результаті чого ставка їхнього розміщення становила 6,58% річних, ставши рекордно низькою порівняно з попередніми державними емісіями єврооблігацій, деномінованих у доларах США.
Нагадаємо, що 2000 року ставка розміщення єврооблігацій у доларах становила 11% річних, 2003-го — 7,65, 2004-го — 6,875% річних.
Крім цього, влітку 2004 року Україна здійснила позику у доларах із плаваючою ставкою на суму 500 млн. дол., і тоді ставка розміщення становила шестимісячний Libor плюс 3,375 процентного пункту, що відповідало на той час 5,33% річних. Нині ставка шестимісячного Libor становить 5,37% річних.
Цього тижня про успішне дорозміщення своїх єврооблігацій вересневого зразка оголосив Укрексімбанк.
Як повідомила прес-служба банку, було додатково залучено кредитних ресурсів на 150 млн. дол. США на п’ять років. З урахуванням початкового залучення в 350 млн. загальний обсяг емісії становив 500 млн. дол. — найбільший на сьогодні для вітчизняних банків випуск. Причому, якщо початкова дохідність облігацій становила 7,65% річних, то при дорозміщенні через високий попит інвесторів її вдалося знизити до 7,33%. Лід-менеджерами випуску виступили ті самі UBS Investment Bank, Deutsche Bank і Credit Suisse.
У чому причина такого різного ставлення міжнародних інвесторів до боргових облігацій держави і держбанку і до облігацій інших вітчизняних позичальників, «ДТ» спробувало з’ясувати у заступника голови правління Укрексімбанку Миколи УДОВИЧЕНКА, який курирує в банку зовнішні запозичення.
— Наскільки спонтанним було рішення про нинішнє дорозміщення боргових зобов’язань? Воно було заплановане заздалегідь чи ви вирішили скористатися незадоволеним попитом на урядові облігації?
— Це було планове збільшення як доповнення до взятого у вересні кредиту. Питання полягало у тому, щоб вибрати найбільш вдалий момент. І в цьому сенсі, безсумнівно, відіграв свою позитивну роль проведений Мінфіном у середині листопада випуск єврооблігацій, який ми вважаємо дуже успішним. Слід звернути увагу хоча б на той факт, що держава виплачуватиме за цими зобов’язаннями мінімальну серед номінованих у доларах єврооблігацій дохідність. І це при тому, що зараз вартість доларових ресурсів на світових ринках через підвищення ставок ФРС США значно перевищує свої аналоги дво- або трирічної давнини. Премія до нинішньої дохідності десятирічних держоблігацій США становила усього близько 200 пунктів.
Таким чином, держава встановила непоганий базовий орієнтир за вартістю зовнішніх позик для інших вітчизняних позичальників.
Крім того, більш як дворазове перевищення попиту на урядові облігації над їхньою пропозицією розігріло своєрідний ажіотажний інтерес до вітчизняних боргових зобов’язань. Загалом на вторинному ринку попередній кредит Укрексімбанку вже торгувався у цей період із поліпшеними відносно моменту випуску котируваннями. Тобто на ринку була достатня ліквідність і інтерес до Укрексімбанку з точки зору якості кредиту. І ми справді вирішили цією обставиною скористатися, вибравши, на нашу думку, найкращий момент для виходу на зовнішні ринки.
Пізніше це було б значно важче зробити, бо інвестиційні книги в грудні закриваються. А наприкінці листопада у США відзначають національне свято — День подяки, і американські торгові майданчики цього дня не працюють. А на інших світових фінансових ринках активність знижується на порядок.
Хочу також зазначити, що розмір цієї трансакції дає можливість включення банку в індекс EMBI+, який є ключовим орієнтиром для інвесторів, котрі працюють із ринками, що розвиваються. Загалом цей факт дуже позитивний для Укрексімбанку та України, тому що відкриває доступ до ширшої інвестиційної бази.
— Чи готові ви розкрити інформацію про отримані організаторами позики комісійні?
— Традиційно ця інформація не підлягає розголошенню. Можу лише сказати, що в цьому разі було заплачено одну з мінімальних комісій, які колись виплачувалися в подібних угодах українськими емітентами. Йдеться лише про кілька базисних пунктів, тобто про соті частки процента в дохідності.
— Початкова позика на 350 млн. дол. самого Укрексімбанку теж мала величезний попит у інвесторів, який перевищив пропозицію майже втричі. Якщо ви планували позичити півмільярда, то чому не залучили всієї суми відразу?
— У кожного банку є свої планки з фондування, тобто залучення ресурсів. Йдеться як про депозити населення, так і про зовнішні позики. Який сенс залучати ресурси, за які треба платити більше, ніж потрібно для поточної роботи?
Коли банк виходить на ринок, він заздалегідь обумовлює з організаторами випуску орієнтовний обсяг емісії. Ми зазначили суму 300—350 млн. дол. Якби ми позичили більше, це, крім неузгодженості з нашими власними планами, неправильно сприйняли б інвестори. Адже коли банк планує взяти триста мільйонів, а бере мільярд, то в будь-якого нормального фінансиста виникнуть серйозні сумніви в якості його фінансового планування та управління грошовими потоками.
— Як ви вважаєте, чим пояснюється таке різне ставлення інвесторів до зобов’язань «Ексіму» та інших банків?
— По-перше, на ціну серйозно впливає різниця в міжнародних рейтингах. У нас вони вищі, ніж у більшості українських банків. По-друге, має значення наш державний статус, який дає більше комфорту кредиторам. По-третє, дебютні позики для банку або будь-якого іншого емітента завжди дуже складні. Ринок не знає цих позичальників, тому інвестори не можуть відчути всього обсягу ризику за його зобов’язаннями, а отже, ставляться до них обережніше. Що зрештою і позначається на ціні.
При наступних випусках, коли сформовано певну кредитну історію і створено для інвесторів своєрідний орієнтир більш ранніми борговими зобов’язаннями, що котируються на ринку, за умови нормальної ліквідності емітенти можуть розраховувати на значне поліпшення ціни своїх зобов’язань.
Також дуже важливо, як інвестори сприймають якість кредиту, тобто як вони оцінюють якість банку. Наш банк працює на ринку зовнішніх запозичень із 2004 року. Ми здійснили вже кілька позик, і нас добре знають. Банк цілком прозорий з точки зору звітності. Міжнародний аудит ми проходимо як мінімум двічі на рік. В Укрексімбанку не лише найвищі рейтинги, але й налагоджено багато прямих і безпосередніх контактів в інвестиційних банках і із самими інвесторами, що теж дуже важливо.
Зверніть увагу на той факт, що для додаткового розміщення нам не лише не довелося проводити нове роад-шоу позики — угода була організована по телефону і відбулася усього за дві-три години. При цьому попит на наші зобов’язання, знову ж таки, перевищив пропозицію, у цьому разі у півтора разу.
— Ну добре, а на що ці гроші буде витрачено? Це не пусте запитання, коли врахувати нещодавню заяву першого віце-прем’єра про намір перед поповненням капіталу держбанків проаналізувати ефективність розміщення їхніх активів.
— Як і у випадку з фондуванням, у нас заздалегідь сплановано і напрями діяльності з розміщення залучених грошей. На відміну від спеціальних цільових програм, ці ресурси ми намагаємося максимально диверсифікувати, щоб уникнути великої концентрації ризиків. Ми спрямовуємо їх насамперед на фінансування тих галузей, які вважаємо пріоритетними і які демонструють найбільше зростання доданої вартості, що зрештою позитивно позначається на прирості ВВП.
Це не порожні фрази. Йдеться про те, що ми постійно аналізуємо, які сектори економіки найперспективніші, оцінюємо нинішнє і потенційне зростання доданої вартості в цих галузях. Оскільки вони дають найсприятливіші очікування з точки зору повернення грошей і зниження ризикованості цих активів.
Судячи з порівнянних даних за останні три роки, дуже хороше зростання показують такі зовсім різні галузі, як машинобудування, транспорт, енергетика, поліграфія і в майбутньому, можливо, суднобудування. Крім того, це і переробка різних видів продукції, і сільське господарство. Але насамперед ми орієнтуємося на компанії, котрі мають розвинену інфраструктуру, починаючи від вирощування своєї продукції до її зберігання, транспортування і реалізації, у тому числі і на експорт.
Також ми націлені на розвиток співробітництва з малим і середнім бізнесом, бо сподіваємося, що надалі цей сектор стане одним із найважливіших для розвитку економіки.
Щодо другої частини запитання скажу, що ми вважаємо цілком природним намір уряду проаналізувати ефективність розміщення наших активів. Абсолютно нормальним є бажання будь-якого власника знати, що відбувається із структурами, які йому належать. І у випадку, коли цей власник — держава, не має і не може бути винятків. Понад те, ми навіть вітаємо цей процес, оскільки результат такої перевірки має підвищити довіру до банку.
Укрексімбанк досить відкритий і прозорий. У нас доволі легко проаналізувати баланс. Практично усе викладено в аудиторських звітах і інвестиційних меморандумах.
— Чому ваші єврооблігації (ноти участі в кредиті) було випущено на п’ять років, а не на триваліший період? Адже Укрексімбанк, здається, уже випускав подібні зобов’язання терміном і на сім, і на десять років.
— П’ятирічний період, знову-таки, відповідає нашим планам за структурою балансу. Щоб максимально уникнути розривів між строками активів і пасивів, будь-який банк має підбирати строки ресурсів, які він залучає, під структуру активів, у які вони розміщуватимуться.
Крім того, зараз ми бачимо велику потребу з боку клієнтів у фінансуванні саме на такі терміни. П’ятирічний період непогано співвідноситься із середнім строком окупності, який закладається в більшості проектів з модернізації різних галузей промисловості.
— Якщо ми вже заговорили про структуру активів і пасивів, то як бути з проблемою їхньої незбалансованості за валютами залучення, яке зараз переважно здійснюється в іноземній валюті, і розміщення, яке має відбуватися в гривні. Чи бачите ви в цьому проблему і як її можна розв’язати? Адже Укрексімбанк, навіть без урахування інших зовнішніх позик, лише єврооблігацій уже випустив більш як на мільярд доларів. А це — близько третини ваших пасивів.
— Якщо говорити про структурні проблеми банківських балансів, то на перше місце я б усе-таки поставив проблему їхньої розбалансованості за термінами. Адже переважна більшість ресурсів у національній валюті мають короткостроковий характер, бо більшість депозитів залучається на строк до одного року. Тоді як економіка потребує довших грошей. Нинішнє співвідношення банківських активів до ВВП становить 60%, тоді як у багатьох розвинених країнах цей показник перевищує 200%. Це свідчить про те, що економіка серйозно недофінансована, і її потреба в ресурсах величезна.
Оскільки наша економіка поки що не може генерувати достатньо інвестиційних ресурсів усередині країни, компенсувати цей дефіцит можна тільки за рахунок зовнішніх ринків.
Тому приплив грошей у вигляді запозичень від іноземних банків доводиться сьогодні вітати, адже це об’єктивний і потрібний для країни процес. Більшу частину цих ресурсів банки намагаються видавати теж у валюті.
— Для банків така ситуація нормальна, бо вони таким чином перекладають курсові ризики на плечі позичальників. Але з цим не погоджується Національний банк, який вбачає у нагромадженні валютних позик населення міну уповільненої дії під стабільністю фінансової системи.
— Природно, у цьому є ризик. Але він не критичний, поки валюта в країні стабільна. І це ще раз підкреслює важливість стабільності курсу гривні відносно долара на цьому етапі і правильність нинішньої політики НБУ, яка цю стабільність забезпечує, а також небезпеку спроб штучної девальвації. Вона лише посилить проблеми, які виникають у результаті подорожчання газу, що поставляється в Україну. Крім того, стабільність курсу важлива і як елемент зміцнення довіри населення до національної валюти і банківської системи. А отже, є серйозним стимулом для зростання заощаджень, причому саме в національній валюті.
— Так, але ж не можна цілком виключати, що колись виникне необхідність і вимушеної девальвації. Наскільки серйозна, на вашу думку, така загроза зараз, зважаючи на погіршення зовнішньоторговельного балансу?
— Останнім часом надходження від експорту демонструють хорошу тенденцію до зростання. Звичайно, ця тенденція може бути тимчасовою, тому що вона зумовлена сприятливою кон’юнктурою основних ринків експорту України — сталі і хімічної продукції. Але, крім цього, нині ми спостерігаємо значне зростання не лише зовнішніх позик, які теж, до речі, забезпечують надходження валюти в країну, а й прямих інвестицій.
Усім добре відомо, що цей процес потребує максимальної підтримки, і не лише тому, що приплив інвестицій компенсує від’ємне торговельне сальдо. Важливіше, що ці інвестиції витрачаються на технічне переозброєння, що сприяє поліпшенню конкурентних позицій вітчизняних виробників, а отже — і підвищенню ефективності всієї економіки.
Вважаю, якщо держава здійснюватиме зважену політику стосовно іноземних інвестицій, передумов для девальвації курсу в досяжному для огляду майбутньому не виникне. Швидше навпаки. Зважаючи на всі перелічені вище чинники, на мою думку, у Національного банку немає серйозних резонів змінювати зараз свою валютно-курсову політику.