Місія поїхала — проблеми залишилися

Після десятиденного візиту до Києва місія МВФ на чолі з Роном ван Роденом оприлюднила офіційну заяву про результати оцінки стану української економіки та фінансів і про просування реформ у рамках програми розширеного кредитування. Заяву традиційно було витримано в дипломатично-підбадьорливих тонах.

Проте насправді між рядками в кожній фразі прозирає стурбованість фахівців Фонду щодо повільного темпу просування реформ майже за всіма напрямами програми. Зокрема, хоча в заяві говориться про продовження відновлення економічного зростання, але констатуються дуже повільні його темпи - прогнозна оцінка зростання реального ВВП становить лише близько 2% у 2017 р. Нагадаємо, що ВВП України скоротився протягом 2014–2015 рр. на 17%, і ситуація, зокрема із боргом України, потребує набагато вищого зростання. Також МВФ засвідчив, що фіскальна політика українського уряду та монетарна політика НБУ на нинішньому етапі здійснюються відповідно до параметрів програми для досягнення цілей на кінець 2017-го по інфляції та дефіциту бюджету. Інфляція має досягнути однозначних рівнів, а міжнародні резерви НБУ вже перетнули межу у 17,6 млрд дол. США.

Однак разом із такими помірно-оптимістичними оцінками МВФ однозначно констатує, що, незважаючи на певний прогрес у реформах і стабілізації стану економіки зараз, кардинальне прискорення структурних реформ є вирішальним для досягнення більшого та стабільного зростання економіки у середньостроковому періоді.

Основні структурні маяки щодо виконання реформ, що узгоджені з Фондом в останньому Меморандумі, вже прострочені або їхній термін закінчується саме зараз. Ключовими з цих маяків для наступного четвертого перегляду програми є:

- затвердження Радою нового пенсійного законодавства;

- затвердження Радою більших повноважень НАБУ у досудових слідчих діях;

- скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та затвердження Радою закону щодо ринку землі;

- створення та законодавче затвердження антикорупційного суду;

- приватизація збиткових державних підприємств із відповідним покращенням їхнього менеджменту.

За попередньою інформацією, МВФ оцінює певний прогрес лише у просуванні пенсійної реформи, однак висловлює занепокоєність гальмуванням решти структурних реформ.

Очевидно, що прогрес лише на одному напрямі не дасть можливості здійснити комплексні структурні реформи у стислий термін і використати синергетичний ефект від проведення всіх реформ для прискорення зростання ВВП і послаблення боргового тиску на бюджет. Тому слід очікувати більш жорсткої позиції з боку керівництва Фонду щодо надання наступного траншу. Як казав відомий літературний герой: "Гроші - вранці, стільці - ввечері". Тут буде з точністю до навпаки; спочатку просування всіх основних реформ, потім наступний транш.

Крім цих необхідних для отримання четвертого траншу реформ і, відповідно, чергової фінансової допомоги міжнародних донорів, не слід випускати також з уваги і нерозв'язані проблеми державних банків і, зокрема, націоналізованого Приватбанку, реформу фінансового сектору та подальше вдосконалення монетарної політики.

Що стосується державних банків, то тут представники Фонду та міжнародні експерти наголошують на необхідності зробити дієвими наглядові ради державних банків, які формально хоча й існують, але ефективність їхньої роботи, м'яко кажучи, незадовільна. Зокрема, наглядові ради окремих держбанків не проводили засідань і не приймали ніяких рішень протягом двох років. Оновлені ради мають розробляти стратегію цих фінансових установ, здійснювати моніторинг їхньої діяльності та мати право звільняти та приймати на посаду вищий менеджмент банків. До складу таких рад мають залучатися найкращі іноземні та українські фахівці банківської справи, а не представники політичних партій і блоків за квотним принципом.

Земельна реформа має дати поштовх до залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор і ряд суміжних галузей економіки. Ринок землі, на думку експертів, дасть змогу використовувати землю як заставу і запустить кредитування економіки і, зокрема, аграрного сектору.

Якщо відкинути дипломатичні звороти та використати шахову термінологію, то Україна вже перебуває у жорсткому цейтноті, і якщо влада не проведе всіх основних реформ за рік, то потім ситуація погіршиться як фінансово, так і політично. Нагадаємо, що 2019-й є роком виборів і також водночас піковим щодо виплати зовнішнього боргу. За розміром ці виплати протягом року становитимуть більш як 6 млрд дол. Як відомо, політики у будь-якій країні не дуже схильні приймати жорсткі, але необхідні заходи щодо проведення реформ напередодні виборів. І український політикум не є винятком. Тому, якщо не додати імпульсу для зростання економіки цього року, то існує великий ризик, що вона забуксує у наступні два роки, і локомотив реформ може зійти з рейок програми співробітництва з Міжнародним валютним фондом, тобто ризик припинення програми. На жаль, така загроза сьогодні вже постала дуже серйозно, і виправлення ситуації потребує серйозних зусиль і політичної волі лідерів держави. Та чи така воля ще є, виникають дедалі більші сумніви.