Мажоритарії vs міноритарії в процесі squeeze-out

Більш як півтора роки тому в Україні набуло чинності законодавство про squeeze-out.

Ця процедура дає можливість мажоритарному акціонеру (або групі мажоритарних акціонерів), який володіє 95 і більше відсотками акцій акціонерного товариства, витіснити міноритаріїв (решту акціонерів, що володіють 5 і менше відсотками акцій) і стати одноосібним власником бізнесу. За цей час своїм правом провести squeeze-out скористалися мажоритарні акціонери у більш як 200 товариствах: "Креді Агріколь Банку", Львівській кондитерській фабриці "Світоч", Фармацевтичній фірмі "Дарниця", Київському заводі шампанських вин "Столичний", ряді компаній, що входять до групи ДТЕК, і багатьох інших. Проаналізуємо перші висновки українських судів у спорах про squeeze-out, та чи варто мажоритарним акціонерам остерігатися позовів від міноритаріїв?

Насправді досі є чимало підприємств, де мажоритарні акціонери й досі вагаються, чи варто проводити squeeze-out. Такі вагання не в останню чергу можуть виникати через перспективу судового процесу з міноритарними акціонерами в українських судах, які хоч і перебувають у процесі реформування, але все ще часто приймають непередбачувані або упереджені рішення.

Дійсно, для деяких мажоритаріїв squeeze-out не обмежився лише процедурами щодо викупу акцій, а отримав продовження - спори з міноритарними акціонерами в українських судах. Міноритарії просили українські суди заблокувати squeeze-out, поки процедура ще не завершена та акції не переказані на рахунок мажоритарія, а також скасувати або змінити результати squeeze-out шляхом повернення акцій на рахунок міноритарія або сплати справедливої, на думку міноритарія, компенсації за викуплені акції.

Чому мажоритарним акціонерам не варто відмовлятися від проведення squeeze-out через імовірність судового спору, та як мінімізувати ризик того, що міноритарій піде оскаржувати squeeze-out до суду?

Блокування процедури squeeze-out

Уявімо, ви - мажоритарний акціонер, володієте 95% акцій і розпочали процедуру squeeze-out. Але ряд міноритаріїв намагаються не просто оскаржувати squeeze-out, а хочуть заблокувати викуп акцій ще на початкових стадіях. У вас, напевно, виникнуть запитання: чий бік займе суд? Чи можна було передбачити такий розвиток подій? Чи можна було запобігти спору, принаймні поки squeeze-out не буде завершено?

Першу в Україні спробу заблокувати squeeze-out зробив міноритарний акціонер ПАТ "Миколаївцемент" (одного з найбільших підприємств цементної промисловості України, входить до групи CRH). Міноритарій просив суд заблокувати squeeze-out через заборону ПАТ "Миколаївцемент" і Національному депозитарію публікувати публічну безвідкличну вимогу до міноритарних акціонерів продати акції, затверджувати ціну продажу акцій і складати перелік акціонерів. Хоча перша й апеляційна інстанції підтримали міноритарія і заблокували потенційний squeeze-out, "новий" Верховний суд скасував ці рішення. Верховний суд вказав на недоліки заяви про забезпечення позову: заява була покликана заблокувати squeeze-out, який формально ще не розпочався. Крім того, блокування процедури squeeze-out судом порушило б права мажоритарного акціонера (CRH Mykolaiv Holding), який не був стороною існуючого спору.

Невдалою була спроба заблокувати процедуру squeeze-out і у ПрАТ "ММК ім. Ілліча" шляхом накладення арешту на акції міноритарія. Відмовляючи у забезпеченні вимог міноритарія, суд, серед іншого, наголосив, що за законами України публічна безвідклична вимога мажоритарія до міноритарних акціонерів продати міноритарні акції має вищий пріоритет перед усіма обтяженнями (в тому числі арештами).

Як бачимо, в аналізованих справах заяви міноритаріїв про забезпечення позову мали суттєві недоліки. Щоправда, правильно побудовані забезпечувальні вимоги мають хороші шанси на задоволення. Ризики блокування процедури squeeze-out особливо зростають, якщо серед міноритарних акціонерів є, наприклад, особи з репутацією "корпоративного рейдера".

Тому, щоб зменшити вірогідність блокування процесу squeeze-out, потрібно завчасно готуватися до цієї процедури:

- проаналізувати, чи є серед міноритарних акціонерів ті, хто з високою ймовірністю може ініціювати судовий спір (наприклад, міноритарним акціонером є компанія, що має на ринку репутацію "корпоративного рейдера"; або міноритарний акціонер наполегливо пропонував акціонерному товариству/мажоритарію викупити його міноритарні акції чи відкрито демонстрував своє незадоволення рішеннями мажоритарія на зборах акціонерів);

- попередньо розробити детальний план проведення squeeze-out;

- підготувати основні документи;

- відкрити спеціальний рахунок у банку, з якого будуть здійснюватися виплати міноритарним акціонерам;

- попередньо обговорити строки та умови проведення оцінки акцій із кількома незалежними оцінювачами.

Добре підготовлений і спланований squeeze-out можна провести швидко (у строк до місяця), якщо мажоритарний акціонер та акціонерне товариство виконують усі дії у максимально стислі строки (наприклад, протягом одного робочого дня замість допустимих за законом максимальних строків у 5 чи 25 робочих днів). За прискореного проведення squeeze-out вірогідність того, що надміру завантажені українські суди встигнуть розглянути заяву міноритарія про забезпечення позову, стає низькою.

Вимоги "по суті"

Однак основною метою міноритаріїв у спорах про squeeze-out є не тимчасове блокування процедури, а задоволення вимог міноритарія "по суті" та, як наслідок, збереження права власності на акції або отримання більшої компенсації за викуплені акції, ніж та, яку сплатив мажоритарний акціонер.

Оскільки процедура squeeze-out нова для України, міноритарні акціонери ще не визначились, у який спосіб краще оскаржувати squeeze-out "по суті", а тому експериментують із способами захисту. Також через новизну процедури справи про оскарження squeeze-out "по суті" ще не розглядалися у Верховному суді. Але вектор розвитку судової практики вже можна простежити. І цей вектор на користь мажоритаріїв.

Так, у справі про squeeze-out у ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" (міноритарні акціонери проти "ДТЕК Пауер Трейд") кілька міноритарних акціонерів просили суд визнати недійсним продаж акцій на вимогу мажоритарія, заявляючи, що процедура squeeze-out сама по собі порушує їхнє право власності на акції. Суди стали на бік мажоритарія, зазначивши, що процедура squeeze-out передбачає сплату справедливої компенсації за викуплені акції, а міноритарний акціонер набуває право власності на інше майно ідентичної вартості, тому відсутнє порушення права власності міноритарних акціонерів. Суд також вказав, що squeeze-out може порушити право міноритаріїв лише тоді, коли ціна викупу акцій є несправедливою. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (Bramelid v. Sweden, Freitag v. Germany).

В іншій справі про squeeze-out у ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" ("Синергія-7" проти "ДТЕК Пауер Трейд") суд звернув увагу на ще один аспект, який стосується проведення squeeze-out. Суд дуже ретельно досліджував дотримання процедури викупу акцій з боку мажоритарного акціонера. Така ретельна перевірка пов'язана з тим, що squeeze-out у ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" проходив за більш складною процедурою, ніж та спрощена процедура, якою може скористатися мажоритарний акціонер протягом дворічного перехідного періоду з моменту запровадження процедури squeeze-out в Україні. У цій справі суд також став на бік мажоритарія.

У справі, в якій оскаржувався squeeze-out у ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", суд відмовився повернути на рахунок міноритарного акціонера акції, які, на думку міноритарія, були викуплені за несправедливою ціною. Серед іншого суд зазначив, що наглядова рада та мажоритарний акціонер не мають спеціальних знань, щоб оцінити, чи правильно було визначено ринкову вартість акцій незалежним оцінювачем. Навпаки, наглядова рада та мажоритарний акціонер повинні викуповувати акції за тією ринковою вартістю, яку визначив незалежний оцінювач.

Як бачимо, сьогодні суди одностайно стають на бік мажоритарія, коли приймають рішення "по суті" у справах про squeeze-out.

Висновки для мажоритаріїв

Імовірність судового оскарження процедури міноритаріями не має бути ключовим фактором, що зупиняє мажоритарного акціонера від проведення squeeze-out.

Якщо ви потурбувалися про якісну оцінку акцій від оцінювача зі світовим іменем, ретельно спланували squeeze-out та дотрималися усіх процедур і формальностей, то все має відбутися гладко, а ризики виникнення судового спору чи вирішення такого спору на користь міноритарія будуть мінімальними.

Тим же мажоритарним акціонерам, які можуть провести squeeze-out за спрощеною процедурою (які прямо чи опосередковано володіли 95 і більше відсотками акцій станом на 4 червня 2017 р.), варто поспішити, - дворічний перехідний період закінчується уже через три місяці.