Компроміс на півтора місяця. Епопея з прийняттям Державного бюджету України на 2005 рік завершилася. 339 депутатів проголосували «за», щоб... уже в лютому почати вносити в документ зміни

Усе змішалося в законодавчому процесі. Зазвичай бюджет до другого читання готує уряд, а депутати або ухвалюють, або відхиляють запропоновані Кабміном цифри. Нині урядовий проект, зареєстрований у Верховній Раді 13 грудня, аж ніяк не сподобався депутатському корпусу. І хоча в.о. прем’єра наполягав на розгляді в залі вже 16 грудня, терміни постійно переносили: спочатку на 21-ше, потім — на 22-ге... У результаті друге читання держбюджету розпочалося пополудні 23-го.

Усі дні, що передували цій події, бюджетний комітет правив і змінював запропонований текст, хоча насправді багато народних обранців поділяли точку зору Віктора Пинзеника, що документ такої якості, котрий грунтується на хибних макроекономічних посилках, виправити неможливо. Нарешті обговорення відбулося і було отримано довгоочікуваний результат — бюджет-05 ухвалено.

На порушення Бюджетного кодексу в ньому містяться нові податкові норми, що вступають у дію вже з 1 січня. Як і раніше, не вистачає ресурсів для фінансування доплат до пенсій до 284 грн. (бракує приблизно половини коштів у розрахунку на рік, тобто майже 6 млрд. грн.). Скорочено порівняно з вереснем (хоча й збільшено до рівня 2004-го) чимало аграрних і соціальних програм. Схвалено гігантський взаємозалік з погашення знецінених вкладів, проти якого в нинішній четвер виступали представники як мінімум чотирьох депутатських груп і фракцій, і не лише з опозиції...

Єдиним справді серйозним аргументом на користь такого найкомпроміснішого з компромісів було те, що, не ухваливши бюджету до Нового року, неможливо з 1 січня розпочати фінансувати новий зарплатний мінімум, установлений на рівні в 262 грн., а також дотувати з держскарбниці доплати до пенсій. Оскільки, як з’ясувалося, Бюджетний кодекс у країні все-таки не скасовано, й окремі його статті уряд порушувати категорично не хоче.

Відповідно до прописаної в Кодексі процедури, у разі неприйняття держбюджету в строк, витрати в новому році слід фінансувати на рівні минулого, тобто щомісяця — у розмірі 1/12 витрат торішнього бюджету. М.Азаров навів цифри: якщо 2004-го середньомісячні витрати загального фонду держбюджету становили 4,6 млрд., то 2005-го вони мають збільшитися до 6,2 млрд. Не ухвалять закон — січневе фінансування не перевищить 4,6 млрд., що не дасть змоги у повному обсязі профінансувати нові зарплати й доплати до пенсій.

«Уся відповідальність за це ляже на Верховну Раду», — безперестанку нагадувати депутатам і спікер. Побоювання якихось нових соціальних катаклізмів у результаті переважило всі інші страхи, а також лобістські сумніви й галузеві невдоволення.

Треба сказати, що голосували документ все ж у дещо поліпшеному вигляді. Пропозиції уряду з найекзотичніших (цим словом я заміняю сильніші епітети) бюджетний комітет намагався прибрати. Чи пом’якшити.

Із безвідповідальних і вкрай ризикованих 7 млрд. грн. до більш помірних 4,9 млрд. скорочено суму надходжень від приватизації. І це — маленька перемога здорового глузду. Бо важко собі уявити, що в перший післявиборний рік уряд зважиться на продаж відразу двох дуже політично гострих об’єктів — «Укртелекому» та Одеського припортового заводу. Плюс деяких вугільних холдингів, того ж таки «Ровенькиантрациту», на захист від роздержавлення якого депутати готові йти прямо з бюджетної наради за участю спікера.

Не можна сказати, що завдання з «добування» у бюджет 7 млрд. технічно нерозв’язне — проблема в тому, чи дадуть (і коли) нові керівники країни відповідний сигнал. На жаль, на сьогодні ми не знаємо ні імен самих керівників, ні реальних — не передвиборних! — планів у приватизаційній сфері, ні нової конфігурації політичних сил. Набагато реальнішим виглядав приватизаційний показник у вересневій версії бюджетного проекту на 2005 рік — «не менш як 3,9 млрд. гривень»...

Тоді ж, у вересні, набагато меншим був і показник бюджетного дефіциту — 4,9 млрд. грн. Однак на тлі економічного зростання, що вимірюється двозначним числом, і він виглядав нелогічно. Коли в найкращі часи ми житимемо не по кишені, нагромаджуючи борги для своїх нащадків, то що робити в період рецесії чи спаду — класти зуби на полицю? У вересні ми не знали, що в грудні буде вже не Кабінет Януковича, а Кабінет Азарова, і він анітрохи не вагаючись запропонує вдвічі погіршений варіант — дефіцит на рівні 11 млрд. грн., або 2,8% від ВВП. А також слабку розраду, що формально ми наразі вписуємося в маастрихтські вимоги…

Навіть нині, після приватизаційних скорочень, дефіцит держбюджету надто великий — 8,9 млрд. грн. І цілий ряд експертів стверджує, що це більше, ніж помилка.

«Я в принципі проти будь-якого дефіциту за нинішніх супервисоких темпів економічного розвитку, — каже екс-віце-міністр фінансів Борис Соболєв. — Та коли вже виникли такі серйозні пенсійні зобов’язання, то правильніше було б рішенням Верховної Ради відновити баланс Пенсійного фонду, ніж переносити його проблеми на держбюджет і потім пояснювати зарубіжним інвесторам причини, чого це в нас дефіцит перевищує 2% ВВП».

Дискусія на цю тему, найвірогідніше, затягнеться на весь рік — аж до прийняття бюджету-06.

Зате в окремих не надто глобальних питаннях сьогодні поставлено крапку. Ще у вівторок депутати відстрочили до 1 січня 2010 року впровадження норми закону про податок на доходи фізосіб, яка передбачає обкладення доходів по банківських депозитах на рівні 5%. Отже, коригувати цю норму держбюджетним законом уже не довелося.

«Великогабаритний» (дві статті, дев’ять рядків тексту!) законопроект про норматив відрахувань до Пенсійного фонду для підприємців, які працюють на єдиному податку, також було внесено у зал у вівторок. Після річної тяганини й нагадування в попередньому номері «Дзеркала тижня». Проте документ зібрав усього 192 голоси, чого, як відомо, недостатньо. І колізія щодо участі платників єдиного податку в обов’язковій пенсійній системі вирішилася лише завдяки бюджетному закону. Під час останнього доопрацювання в нього включили пункт про те, що внески до ПФ платники єдиного податку роблять із розрахунку мінімальної зарплати. Отже, із січня майже півмільйонові платників єдиного податку по країні на додаток до належної суми податку (у Києві, наприклад, 200 грн.) доведеться розщедритися ще на 89 грн. на фінансування своєї майбутньої пенсії (34% від нового зарплатного мінімуму в 262 грн.).

Та це ще не все! Багато бюджетних нововведень ухвалювали прямо-таки з голосу. У заключному слові в.о. прем’єра назвав аж сім позицій, котрі буде змінено при «остаточному редагуванні закону». Так, зміниться норматив розподілу між бюджетами коштів від продажу земель несільгосппризначення, збільшиться фінансування потреб депортованих народів, оздоровлення дітей. Додаткові мільйони підуть на добудову будівлі Господарського суду та підтримку Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд...

Отже, в останній момент депутати зі своїми проханнями встигли стрибнути на підніжку бюджетного потяга, що рушає. Прохання явно порушували баланс записаних у проекті доходів та витрат і, їх взагалі-то не мали права отак похапцем ураховувати в основному фінансовому кошторисі країни. Втім, чи був він хоч колись, цей баланс?..

Радіти країні від ухвалення нового бюджету чи сумувати, ми довідаємося, як-то кажуть, у процесі. Та вже нині очевидно: до документа № 6000 потрібно буде внести величезну кількість змін і доповнень. І найближчі, як неодноразово наголошував голова бюджетного комітету Петро Порошенко, — вже в лютому.

Чи не для того в Україні приймають бюджет, щоб коригувати?