Казначейські граблі

Парламентські вибори минули, і уряд почав публічно визнавати те, що приховував раніше, ризикуючи втратити електоральні бали для провладної Партії регіонів. Кабмін погоджується: ситуація в системі державних фінансів складна. А днями голова Державної казначейської служби України Сергій Харченко спробував пригасити тривогу, заявивши: ця ситуація не складніша, ніж була 2008 року, і не гірша за поточний фінансовий стан Греції, Румунії чи Іспанії. Головний скарбник держави наголосив, що обсяг фінансів на рахунках держказначейства є достатнім.

Однак «достатність фінансових ресурсів» виконавці робіт і послуг практично в усіх регіонах України відчували неодноразово. Найбільша криза з оплатами їхніх рахунків держказначейством виникала в останні місяці 2009-го. Тоді розпочалася президентська виборча кампанія. І уряд під керівництвом Юлії Тимошенко, яка була кандидатом у президенти, використовував кошти з єдиного казначейського рахунку для потреб Пенсійного фонду. Використовував, щоб літні люди, які сумлінно приходять на виборчі дільниці, вчасно отримали пенсії. Наприкінці 2010-го і 2011-го затримки з оплатами повторювалися, але в менш відчутних масштабах.

Нині уряду справді бракує грошей. Згідно з даними Держказначейства, річний план надходжень до держбюджету України за десять місяців виконано на 73%: надійшло 273,4 млрд. грн. із запланованих на рік 373,96 млрд. Але зарплати бюджетникам і пенсії поки що виплачуються вчасно. Соціальні зобов’язання, які влада намагається виконати за будь-яку ціну, боляче аговкаються місцевому самоврядуванню в різних регіонах - з півночі на південь, із заходу на схід.

У Рівному неоплачена заборгованість органами Державної казначейської служби за незахищеними статтями видатків міського бюджету протягом двох останніх місяців невпинно зростала і на сьогодні перевищила 12 млн. грн., з яких заборгованість за незахищеними статтями загального фонду - 2,2 млн., спеціального фонду - 10,5 млн. грн. Борги відчули різні галузі. Затримка з оплатами стосується як соціально-культурної сфери, так і житлово-комунального господарства. І це при тому, що доходи загального фонду на 1 листопада виконано на 103%. Не меншими, ніж заплановані видатки, є надходження до спецфонду.

Майже половина неоплаченої заборгованості за загальним фондом бюджету - борги за виконані роботи з поточного утримання та ремонту об’єктів благоустрою, що їх виконують міські комунальні підприємства. Це, в свою чергу, створює живий ланцюг проблем - неспроможність сплатити податки та обов’язкові платежі до цільових фондів, своєчасно розрахуватися з постачальниками, виплатити заробітну плату працівникам. Дивно, але поки що вдається уникнути контрударів. З органами Держказначейства ніхто з розпорядників коштів не судиться, бо вважають цю справу безнадійною. Доки триватиме судова тяганина, кошти їм перерахують. Та й штрафних санкцій від отримувачів коштів поки що не вимагають.

Начальник управління бюджету і фінансів Рівненського міськвиконкому Віктор Шульга переконує: «Нагромаджені борги з капітального ремонту житлового фонду та об’єктів благоустрою, капітального ремонту комунальних доріг, об’єктів бюджету розвитку не дозволяють виконати заплановані міською радою бюджетні програми, псують репутацію міської влади як замовника робіт і підривають авторитет органів місцевого самоврядування загалом».

З чиновником важко не погодитися. Наприклад, у місті активно діє муніципальна програма сталого розвитку. Її мета - залучити громаду міста до розв’язання проблем соціального й економічного характеру з метою поліпшення власного добробуту та якості життя.

Щороку в програмі беруть участь понад 30 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які на умовах співфінансування (20% - власні кошти, 80% - кошти міського бюджету) виконують роботи з капітального ремонту покрівель, інженерних мереж, фасадів та іншого житлових будинків. Із передбачених на програму 3,7 млн. грн. нині профінансовано 2,5 млн. грн. Однак з останньої суми майже 1 млн. грн. неоплачено органами Державної казначейської служби. То як же виглядає міська рада перед жителями?

Такий стан оплат за виконані роботи викликає справедливі нарікання із боку ОСББ, які зібрали й витратили кошти мешканців і не можуть завершити розпочатих робіт.

Простежується чітка тенденція: органи Державної казначейської служби оплачують щомісяця лише невелику частку (10-15%) від зареєстрованих фінансових зобов’язань, що аж ніяк не вирішує проблеми розрахунків за виконані роботи та надані послуги.

Заступник начальника Головного управління Державної казначейської служби в Рівненській області Марія Дружиніна не вбачає
у цьому підстав для тривоги: «Бюджетний кодекс зобов’язує органи Держказначейства фінансувати першочергово захищені статті видатків. Але поступово, залежно від надходження коштів, фінансуємо незахищені статті. Ми не можемо оплачувати виконавцям робіт і послуг одразу всю суму».

У Тернополі органи казначейства уже майже не здійснюють розрахунків за різними розпорядниками коштів міського бюджету. Заборгованість сягнула 8 млн. грн. Та найбільший борг перед житлово-комунальною сферою, тобто виконавцями робіт і послуг для міста, - 5,1 млн. грн. Вони, в свою чергу, не можуть профінансувати нагальні поточні потреби - вчасно виплачувати своїм працівникам зарплати, закупити пальне, розрахуватися з постачальниками матеріалів, які відмовляються відпускати їх у тривалий борг, під чесне слово. Перетворилося на проблему забезпечення подальшої життєдіяльності комунальних підприємств. Наприклад, «Міськшляхрембуд» не отримав оплати за капітальний і поточний ремонти доріг, не може завершити ремонти заплановані, що дуже важливо перед настанням зими. Через затримку платежів «Тернопільміськсвітло» затримує виплату заробітної плати, йому складно продовжити обслуговувати світлофори та встановлювати нові...

Майже дві тисячі працівників комунальних підприємств міста не змирилися з тим, що не отримують коштів за виконану роботу, і двічі пікетували будівлю Головного управління Державної казначейської служби в області.

Держава забирає в органів місцевого самоврядування значну частину коштів, призначених для виконання їх власних повноважень, та користується ними для закриття бюджетних дір. Парадоксально, але уряд не додає при цьому коштів на виконання делегованих державою повноважень - у сфері освіти, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту. Місцеві ради роками несуть на своїх плечах величезний тягар проблем, які можна було б поступово розв’язати. Та кого це хвилює, крім отих робочих конячок?