Інвестиції переможуть суди?

Україна шукає гроші. Просить їх у Міжнародного валютного фонду, Євросоюзу, Китаю, та у будь-кого. Причому просить у кредит, а отже, їх доведеться повертати, з відсотками. Під такі позики Київ змушений приймати жорсткі умови, які можуть болісно вдарити по життю багатьох людей.

На цьому тлі особливо дивним виглядає садистське ставлення до інвесторів, тобто до людей, які вливають гроші в економіку України. Про те, що країна гостро потребує інвестицій, не говорить тільки ледачий. Але багаторічні розмови ніяк не впливають на практику їх стимулювання. Навпаки, інвестор постійно має справу з довгим списком проблем і ризиків, без вирішення яких вести бізнес просто неможливо.

Попередня влада взагалі вибудовувала систему, при якій чужим займатися бізнесом було майже неможливо. Більш того, вже налагоджений бізнес цілком могли "віджати" на користь більш "правильного" претендента. Та й поняття "рейдер" в Україні вже давно не потребує уточнення. Корумпованість української юридичної системи стала майже легендарною. Але навіть у цій порочній системі особливо вирізняється вертикаль господарських судів. З 2010 р. жоден рейд не проходив без підтримки "служителів Феміди".

Особливо вразливі позиції в іноземних компаній. Їм дуже складно спілкуватися з корумпованими суддями. У найкращому разі від них вимагають "правильних" місцевих партнерів.

Іноді бувають дуже дивні випадки ігнорування прав інвесторів. Договори застави скасовуються за надуманими приводами, з успішно працюючих проектів раптом зникає майно або вони стають банкрутами, щоб одразу виникнути під іншою вивіскою. Приміром, наприкінці минулого року Чеський експортний банк безуспішно намагався стягнути борг з модернізованого на його гроші Кузьминецького цегельного заводу. Незважаючи на наявність договорів застави, українські суди успішно покривали виведення майна на фірми, що належать керівництву підприємства. Іронія ситуації полягала в тому, що водночас Україна намагалася домовитися з чехами про фінансування інших проектів. І подібних прикладів десятки.

Система складалася роками, і платити за неї доводиться всій країні: це й підвищена вартість проектів, і закладення в дохідність ризиків. Багато проектів, спокійно реалізовані в тій-таки Чехії або Польщі, у нас просто не розглядаються. Не змінила ситуації й "революція". Чи то передвоєнний стан, чи то порожня скарбниця України цілком поглинули увагу парламентаріїв, але госпсуди продовжують "рейдерити" український бізнес.

Свіжий приклад - відкрите 5 березня провадження щодо ТРЦ RayON. Якийсь Микола розмістив оголошення про продаж торговельно-розважального центру за 80 млн дол. Було також вказано мобільний номер (причому телефон не функціонував). У принципі, в Інтернеті можна знайти й крутіші оголошення. Але для наших суддів практично анонімного оголошення виявилося достатньо для прийняття рішення про арешт майна торговельного центру, а заодно для спроби позбавити його власників права власності на нього.

Також було заборонено і відчужувати майно ТРЦ. Ринкова вартість майна, яке намагаються відібрати, становить десятки мільйонів доларів. Розмістити в Інтернеті відповідне оголошення значно дешевше…

Це не вигадка, а українські реалії вже постмайданного періоду. Цього разу під ударом опинилися естонські інвестори компанії Arricano. Марно естонці офіційно заявляли, що не мають до оголошення жодного стосунку і що їхня компанія цього оголошення не публікувала: "Подібне оголошення може розмістити будь-яка особа, ідентифікувати яку неможливо". Справу було прийнято до розгляду в суді.

Тим часом естонці за шість років на українському ринку реалізували проекти вартістю360 млн дол. Лише торік вони залучили довгострокову кредитну лінію на десятки мільйонів доларів у великого західного банку. І саме під рефінансування зазначеного вище торговельного центру. Кредитор провів юридичний і фінансовий аудит компанії, і ніяких сумнівів у законності права власності на ТРЦ у нього не виникло. Але для судді В.Ломаки думка безіменного Миколи про намір продати об'єкт, який йому не належить, схоже, значно переконливіша.

Заодно спливли й інші деталі. Це не перший наїзд на естонських бізнесменів в Україні. З торговельного комплексу SkyMall на Московському мосту їх банально видалили силовим шляхом, просто не пустивши на робочі місця. Не допомогла навіть наявність майже 50% акцій і права викупу решти. Потім з'ясувалося, що система автоматизованого розподілу справ в Україні чомусь зовсім не заважає тому, що справи в судах першої інстанції розглядаються тими самими суддями. Приміром, усі справи щодо об'єктів Arricano опиняються у одних і тих самих суддів Київського господарського суду - Т.Васильченка, В.Ломаки (тієї самої, яка заарештувала ТРЦ RayON на підставі анонімного повідомлення "Миколи"). Але ж саме для попередження подібних випадків таку систему й створювали.

Загалом, ласкаво просимо в Україну. Причому йдеться про групу з багатомільйонними оборотами і непоганим штатом юристів. Для дрібніших проектів ситуація з юридичною захищеністю значно гірша. Треба думати, такі приклади "зміцнять" рішучість решти охочих вкладати свої гроші в нашій країні.

Уряд і парламент нинішню ситуацію намагаються виправити. Тим більше режим змінився, і проблемою рейдерства затурбувалися на самій верхівці. В.о. президента Олександр Турчинов підписав указ про протидію рейдерству. Обіцяно створення робочої групи, яку очолить глава адміністрації президента. Він же повинен запропонувати Генеральній прокуратурі вжити "негайні заходи для посилення нагляду за дотриманням законів щодо протидії протиправному поглинанню і захопленню суб'єктів господарювання, позбавлення права власності". Згадали і про необхідність "аналізу й узагальнення інформації про факти порушення законодавства… використання судів для рейдерства і про заходи, вжиті уповноваженими органами для протидії таким порушенням".

У парламент було внесено аж три законопроекти про люстрацію. Назва кабмінівського варіанта говорить сама за себе: "Про відновлення довіри до судової системи України". Тобто з довірою очевидний дефіцит. Серед іншого там є такий пункт: "Підставою для звільнення суддів є прийняті ними рішення щодо порушення майнових прав фізичних і юридичних осіб, які мали місце в господарських судах після 30 липня 2010 року і призвели до істотних наслідків".

З цим формулюванням згодні і розробники двох інших документів. Вони пропонують навіть більш жорсткі визначення, оскільки включають норму про перевірку реальних витрат, фактичного матеріального становища суддів, їх родичів і близьких та його відповідності декларації про доходи.

Заявка непогана. Подивимося, що буде з практикою. Можна сміливо припустити, що спроб або вихолостити суть ідеї, або просто "домовитися" буде предостатньо.

Однак якщо Україна так і залишиться генератором юридичних курйозів і договірних рішень у системі господарських судів, то уряду й надалі доведеться клянчити гроші, а не одержувати податки від нових інвестпроектів. Щоправда, у першому варіанті буде менше хабарів. Що виявиться ціннішим для суддів і чиновників, побачимо.