Хто «скинеться» на бюджет розвитку?

Програма реприватизації, яка фактично коштувала посади Юлії Тимошенко, очевидно, не буде згорнута Юрієм Єхануровим, але зазнає серйозних змін. Оскільки погіршення кон’юнктури і невизначеність статусу вилучених підприємств не дозволяють розраховувати на їхній вигідний продаж, уряд може зайнятися стягненням із них додаткових бюджетних коштів безпосередньо — через механізм доплат.

Останнім «подвигом», наміченим до виконання відставленим Кабміном, мало стати завчасне затвердження у Верховній Раді державного бюджету на наступний рік. Юлія Тимошенко мала намір завершити бюджетну кампанію до жовтня. Чи буде це зроблено зараз — спрогнозувати неважко. Своїх намірів трохи підкоригувати документ, розроблений попереднім Кабінетом, в.о. прем’єра Юрій Єхануров особливо не приховує. Щоправда, на радикальні зміни вже просто не було часу: проект мав надійти в парламент до четверга, а Єхануров відомий своєю бюрократичною акуратністю.

Щоб не вибиватися з графіка, «технічний» уряд бюджетний проект затвердив — про це повідомив Віктор Пинзеник, який усе ще залишається міністром фінансів. Щоправда, як було заявлено на засіданні Кабміну в понеділок, із умовою: документ доопрацьовуватиметься і коригуватиметься протягом кількох днів з урахуванням пропозицій міністрів і, що дуже важливо, губернаторів.

Річ не в тім, що Юрій Єхануров іще не встиг звільнитися від обов’язків глави Дніпропетровської обладміністрації, і не в тім, що відчуває солідарність із депутатами, котрі вимагають перерозподілу фінансових потоків на користь органів «на місцях». Новий Кабмін керуватиметься давно висловленими президентом побажаннями (які, втім, не завжди враховувалися колишнім урядом) щодо «бюджету розвитку», який полягає, зокрема, й у цілеспрямованому фінансуванні регіональних потреб (тут оглядачі мали б уїдливо нагадати про провал адміністративної реформи). А оскільки у проекту Тимошенко—Пинзеника явно інша ідеологічна підкладка, то, можливо, з урахуванням депутатських побажань його у процесі між першим і другим читаннями буде суттєво перероблено. Окрім того, за негласною традицією, що склалася, новий уряд нечасто керується бюджетним документом, підготовленим колишнім Кабінетом.

Хоча за основними показниками бюджет особливого коригування не потребує: прибутки на рівні 118,7 млрд. грн., витрати — 127,4 млрд. грн. Тобто зростання порівняно з параметрами цього року дуже помірне. Це вже прогрес — порівняно з бюджетними змінами, продавленими через Верховну Раду 25 березня, які відразу збільшили бюджетні витрати на 18,6 млрд. грн.

Заходи, запропоновані Кабміном для вирішення проблеми додаткових мільярдів, передбачали скасування податкових пільг, вільних економічних зон і використання давальницької сировини. Результатом цих «заходів» став скандал із іноземними інвесторами, які були позбавлені обіцяних преференцій.

Як інше джерело бачилися гроші, виручені від повторного продажу підприємств, «незаконно» приватизованих останніми роками. Проте цим намірам теж не судилося справдитися. Якщо судовий процес у справі «Криворіжсталі», нехай і з гучними скандалами навколо порушень законодавства, пройшов (хоча виручка від продажу цього року реально не очікувалася), то вже з наступним об’єктом — Нікопольським феросплавним — уряд Тимошенко не просто провозився до осені, а й, зрештою, «надірвався» на ньому. Хоч би як вирішилася доля цього підприємства, зрозуміло одне: без мирової угоди користі від нього найближчим часом для бюджету буде обмаль.

Але ж іще на початку року перший віце-прем’єр Анатолій Кінах попереджав реформаторів: «Слово, сказане в революційному запалі, має відрізнятися від слова державного менеджера, міністра, віце-прем’єра, бо занадто великий тягар відповідальності лежить на новому уряді. І необдумані, невивірені кроки можуть спричинити втрату кредиту народної довіри, виданого новій владі». Навряд чи Кінах тоді бажав нинішньої урядової кризи — навпаки, він намагався їй запобігти. Просто він, на відміну від Тимошенко, досить добре уявляв собі всі наслідки горезвісної «реприватизаційної» програми.

Тепер ця програма, очевидно, зазнає серйозної ревізії. Юрій Єхануров ніколи не був її прихильником, більше того — він був одним із небагатьох, хто активно заперечував прем’єру під час її здійснення.

Так, іще 29 квітня, виступаючи на круглому столі, присвяченому підбиттю підсумків перших ста днів роботи уряду, він назвав «реприватизаційний проект уряду» «головною помилкою, якої припустилася влада за ці сто днів». Причиною цієї помилки дніпропетровський губернатор Єхануров назвав «дії людей, які звикли працювати радше на зовнішній ефект, ніж на якусь конкретну мету». Втім, будучи дисциплінованим членом президентської команди, він не обмежувався критикою, а висував зустрічні пропозиції, спрямовані на залагодження неминучих конфліктів.

«Ви знаєте, я непогано розбираюся у питаннях приватизації, і я особисто вважаю, що нам потрібно встановити мораторій на всі проблеми з певної дати», — заявляв Єхануров за півмісяця до зазначеного круглого столу, коли можливості компромісного вирішення «реприватизаційної» проблеми обговорювалися на виїзному засіданні профільного комітету Верховної Ради у Кривому Розі. Йшлося переважно про «Укррудпром». На той момент уже було зрозуміло, що прискіпатися до власників більшості тамтешніх підприємств, власне, нема за що, і домагатися конфіскації ГЗК — справа для уряду безперспективна.

Проте гроші уряду все одно були потрібні, й тому парламентський комітет промислової політики (на той момент ним іще керував Єхануров) запропонував розв’язати цю суперечність шляхом доплати. При цьому депутати з комітету посилалися на те, що у ВР уже було зареєстровано законопроект нашоукраїнця Олександра Морозова «Про гарантії власникам приватизованого майна», яким також передбачалася можливість розв’язання післяприватизаційних конфліктів через доплату.

Цікаво, що ці пропозиції тоді знайшли відгук і в Юлії Тимошенко. Екс-прем’єр, відповідаючи на запитання журналістів «Дзеркала тижня», навіть конкретизувала процедуру, за якою можна здійснити доплату: «Оголошується експертний аукціон на цей об’єкт. Він проходить абсолютно так само, як відкритий аукціон із приватизації. Оформляються документи, оголошується конкурс, не обмежується участь претендентів, які мають досвід роботи в цій галузі, не обмежується залучення коштів світової банківської системи... Єдина відмінність від відкритого аукціону — власник має переважне право заплатити за підприємство встановлену за результатами аукціону ціну, незалежно від того, він виграв аукціон чи не він. Йому дається право розстрочки або інші преференції. Якщо він платить, йому видається державний сертифікат про амністію».

Це було сказано у квітні. Однак уже у травні розпочалися судові скандали навколо справи НЗФ, і питання вилучення власності в «незаконних» власників перетворилося з ділового на принципове. Ні про яку доплату Тимошенко вже не могла і згадувати, оскільки її згода на такі пропозиції означала б «поразку» заявленої нею політики. Зате сьогодні саме ці пропозиції можуть виявитися рятівними для нового уряду, змушеного виконувати «підвищені» зобов’язання попереднього. Юрію Єханурову (та й Віктору Ющенку) сьогодні потрібні не «показові шмагання», а гроші у скарбниці. Вказівкою на готовність «олігархів» сприяти вирішенню цієї проблеми може слугувати недавнє зауваження Єханурова про те, що «Інтерпайп» і «Приват» готові піти на мирову.

Згадування «Привата» у цьому контексті цікаве ще й тим, що новий керівник уряду подав знак: зміна Кабміну й неминуче коригування курсу не означають простої зміни «вектора переслідування». Тобто розпочинати репресії щодо «Привата», який «засвітився» у сприянні політичним амбіціям колишнього прем’єра, ніхто не збирається. Проте взяти участь в «урядовому починанні» — кампанії доплати за дешево придбані колись підприємства — йому, очевидно, доведеться. Нарівні з «Інтерпайпом». Тим більше що розгляд стосовно Запорізького феросплавного заводу був ініційований іще кабінетом Тимошенко, а на цьому тижні підхоплений в.о. міністра юстиції Зваричем. Хоча справи проти «Привата» й було ініційовано про людське око і як відповідь на звинувачення Тимошенко в корупції, тепер дорікнути Єханурову щодо його упередженості буде дуже важко.

Можливо, виникне певна напруженість у відносинах із тим-таки «Приватом» і щодо іншого питання — переходу на «білу» бухгалтерію і сплати, нарешті, дивідендів акціонерам і податків державі. Ситуація, наприклад, в «Укрнафті» все ще далека від вирішення. І якщо Тимошенко конфліктувати з «Приватом» у цьому питанні було невигідно, то в Єханурова руки виявляються розв’язаними. Тим більше, що згідно з нинішнім проектом бюджету, уряд мав одержати дивідендів усього на 736 млн. грн., а от плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна — 188 млн. грн.

Цифри в масштабах української економіки — дуже скромні. Не виключено, що їх буде переглянуто, оскільки уряд має намір займатися «пошуком внутрішніх резервів» і на цьому напрямку. Реанімація інтересу до доплат — зайве підтвердження цього.