Fake Forensic

Тяжба Приватбанку з колишніми акціонерами в Лондонському суді, що передбачає стягнення активів обвинувачуваних у шахрайстві екс-власників, мимоволі змушує задуматися, а що ж з іншими банками, власників яких звинувачують у шахрайстві?

Їх регулятор виводив із ринку масово, власників і топ-менеджерів цих банків теж підозрюють у виведенні активів, на виплати їхнім вкладникам держава витратила понад 88 млрд, невже ніхто не зацікавлений у тому, щоб піти второваною Приватбанком стежкою та компенсувати хоча б частину тих збитків, яких зазнала держава?

На настійну вимогу МВФ, з 2016 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), в обов'язки якого, крім іншого, входить повернення незаконно виведених із банків активів, впровадив у себе ту саму систему Forensic-аудиту, що допоміг Приватбанку дійти до Лондонського суду. Йдеться про перевірки та оцінки фінансової інформації для пошуку махінацій (шахрайства, розтрат) у банках і використання отриманих доказів у суді. DT.UA поцікавилося у ФГВФО про результати цієї роботи, все-таки часу минуло достатньо. Відповідь була багатослівною, але малоінформативною: "Фонд зіштовхнувся з певними труднощами... перші аудити проводилися у 2016 р. аудиторськими компаніями "КПМГ Аудит" та "Ернс енд Янг Аудиторські послуги" у КБ "Надра" та "Дельта Банк". Але у зв'язку із суттєвими відмінностями правоохоронних і судових систем України і країн Європи, США та ін., а також різними підходами таких комплексних аналізів неплатоспроможності виникли певні ускладнення з використанням висновків у подальшій судово-претензійній роботі".

Як же так, чому в Приватбанку, НБУ і Мінфіну вийшло, а Фонд стикнувся з труднощами? І труднощі ці наростають, як сніжна грудка, адже вже 2017-го було розпочато вісім таких аудитів ("Фінанси та кредит", Брокбізнесбанк, Імексбанк, УПБ, Євробанк, "Банк "Михайлівський", "Хрещатик", Фідобанк), а завершено на сьогодні лише два - "Хрещатика" і "Михайлівського". Проти власників і топ-менеджменту "Хрещатика" ФГВФО навіть подав 71 позов про здійснення кримінальних злочинів, але із застереженнями. Усі позови подано в Україні, а сума позовних вимог становить 3,3 млрд грн, хоча, за заявами того самого Фонду, перед банкрутством з банку з активами у 8 млрд грн вивели близько 6,9 млрд. Тобто або можливості Forensic-аудиту переоцінюються, або компетенції самих аудиторів.

ФГВФО стверджує, що залучає до роботи виключно спеціалізовані та кваліфіковані компанії на конкурсній основі, грамотно розділяючи їх на 64 юридичні фірми, спроможні відстоювати інтереси фонду в українських судах, і вісім компаній, які мають достатні компетенції для роботи в іноземних юрисдикціях. Щоправда, коли Фонд оголошує конкурси на проведення Forensic-аудитів, запрошення отримують і ті, й інші, а переможцем стає та фірма, яка попросить найменший гонорар за свої послуги й найбільш зручні для фонду умови оплати (саме за ці два критерії компанія одержує найбільшу кількість балів на конкурсі). При такій організації процесу не дивно, що Фонд "зіштовхнувся з труднощами", адже він свідомо вибирає тих, хто готовий зробити роботу дешевше, але при цьому гірше, у менших обсягах і тільки для українських судів.

"Далеко не всі юридичні компанії насправді мають необхідний набір компетенцій для проведення подібного роду аналізу й чітко розуміють, що являє собою Forensic-аудит, який поєднує в собі економічні та юридичні аспекти. Так, при ефективному проведенні Forensic-аудиту можна отримати докази неправомірного виведення активів банку його власниками та в судовому порядку домогтися повернення цих активів. Але ключовим у даному питанні буде одержання доказів незаконності дій колишніх власників банку, - пояснює DT.UA керуючий партнер адвокатського об'єднання Suprema Lex Віктор Мороз. - На жаль, ФГВФО у питанні повернення активів банків малоефективний. І причиною цього є низька кваліфікація більшості співробітників самого Фонду, які займаються цим питанням. Допускаються грубі помилки при оформленні процесуальних документів, пропускаються терміни позовної давності, вибираються неналежні способи захисту та правові стратегії. Із цієї причини позиції колишніх власників банків, виведених з ринку, виглядають сильнішими".

В ідеалі робота з повернення активів має бути вибудувана інакше. І Україна не першопрохідник, у світі є й напрацьовані практики, і готові механізми, які дають змогу запустити процеси, що гарантують набагато більшу, ніж у ФГВФО, ефективність. Зрештою, компанії, які наймає Фонд, роблять дешевше, але не задарма, і бажано, щоб ці інвестиції хоч якось окупилися.

Безумовно, повернення грошей, які перебувають за кордоном, - це завдання на кілька порядків складніше за ті звичні функції, що покладені на Фонд. Це дуже складні процеси, до яких потрібно підходити ґрунтовно, інакше жодних позитивних результатів не досягнути. Але ФГВФО ставиться до цих процесів так само, як і до звичайного стягнення активів в Україні. На жаль, досвід цивілізованого світу показує, що такі підходи результатів не дають. Припустимо, є хтось, колишній керівник або співвласник банку, який втік із України. Можливо, є підстави вважати, що кошти, якими він володіє, він украв. Можливо, в якихось юрисдикціях у нього є активи, що можна забрати. Можливо, існує легальний механізм стягнення цих активів. Для того, щоб ці численні "можливо" довести, необхідно провести титанічну роботу, причому ще до того, як втягуватися в судові процеси.

Для цього вибираються аудитори, оцінювачі та юристи, які мають вивчити архіви банку, тобто сотні тисяч сторінок інформації. Вибираються детективи, що шукають активи колишнього власника як в Україні, так і за кордоном. Пишеться стратегія того, як стягнути активи в Україні. Залучаються міжнародні юристи, які допомагають виробити стратегію стягнення активів в інших юрисдикціях. Чи під силу одній юридичній компанії такий обсяг робіт? Особливо тій, яка готова його виконати за мінімальну оплату та в стислий термін?

"Основною проблемою, яка перешкоджає більш ефективному поверненню активів, є відсутність у Фонду можливості запропонувати ринкові умови для співробітництва з великими гравцями юридичного ринку. Як наслідок, у своїй більшості великі юридичні компанії беруть подібні кейси лише як "статусні", а не комерційні. Одночасно з цим можливості та ресурси осіб, які виступають опонентами Фонду, як правило, дозволяють забезпечувати грамотну та якісну протидію задоволенню вимог Фонду, що, у свою чергу, і призводить до істотного зменшення пулу тих активів, які можуть бути повернуті, - розповів DT.UA керівник практики вирішення спорів ЮФ Evris Ігор Кравцов. - При цьому небагато українських юридичних компаній можуть похвалитися значним досвідом проведення комплексних Forensic-аудитів великих комерційних структур. А здійснення подібних аудитів нерідко потребує залучення великого штату фахівців, які володіють необхідним рівнем компетенції в різних юридичних напрямах, як правило, відразу з кількох компаній, які професійно займаються аудиторською та правовою роботою".

Звичайно, ми розуміємо, що кошти, які має ФГВФО, м'яко кажучи, обмежені. І припускаємо, що, вибираючи найдешевше із запропонованого, Фонд намагається заощаджувати наші з вами гроші. Але якщо ФГВФО нічого в результаті цієї економії не зможе стягнути з колишніх власників і топ-менеджерів, який у ній сенс? Послуги такого роду дорогі не лише в Україні, і у світі є й успішно працюють механізми, що дозволяють знайти фінансові ресурси для проведення подібної роботи. Наприклад, для фінансування таких процесів залучаються спеціалізовані структури, так звані litigation-фандери, які фінансують ці розгляди й беруть на себе ризики програшу, їхня винагорода прямо залежить від успішності судового процесу, що є потужним стимулом зробити все на найвищому рівні.

В Україні, на жаль, litigation-фандерів немає. Причина в складності прогнозування результатів судових процесів і великій кількості судових рішень, прийнятих "за внутрішнім переконанням" судді, яке найчастіше не збігається з нормами матеріального та процесуального права. З цієї самої причини іноземні litigation-фандери не готові фінансувати судові процеси в нашій країні. Але, на думку юристів, якщо судовий розгляд із повернення виведених із неплатоспроможних банків активів відбуватиметься в іншій юрисдикції, залучення litigation-фандерів можливе. Охочих немає.

"Ми приводили litigation-фандера у ФГВФО. Чиновники лише розвели руками: "Сьогоднішні процедури просто не дозволяють залучати такі компанії до процесу". Адже фактично йдеться про купівлю фінансових послуг, тоді як фонд заточений на залучення юристів, згодних працювати на відсоток від результату. І при стягненні застави в Україні це справді можливо. Але при поверненні активів, захованих за кордоном, будь-якій команді доведеться витратити на подібний проект мінімум кілька мільйонів доларів. Жодна юридична фірма у світі собі цього дозволити не може. По-перше, адвокатам рік-два потрібно працювати без гонорару, по-друге, ще треба оплачувати послуги місцевих юристів по усьому світу, аудиторів, оцінювачів, детективів, координувати роботу в десятках юрисдикцій. Це величезні витрати, - розповів DT.UA старший партнер відомої міжнародної юрфірми "Ілляшев і Партнери" Роман Марченко. - Ми ходили з проектом правильного підходу у високі кабінети, де реально знаходили розуміння. Але всі спроби впровадити цю єдину систему повернення активів, що працює у світі, поки що розбилися об бюрократію. На жаль, модель, яку пропонує ФГВФО, неефективна для стягнення майна та коштів, захованих за кордоном. І що швидше влада зрозуміє це, то швидше розпочнуться реальні повернення вкраденого з країни".

Складно гадати, чому в тих найвищих кабінетах не знайшлося тих, хто спроможний вплинути на рішення ФГВФО. Ще складніше зрозуміти, чим керується сам ФГВФО, підтримуючи ту профанацію, яку вони називають поверненням активів. Можливо, Фонд не хоче підпускати до документації банків грамотних аудиторів і юристів, тому що вони виявлять, що й у самого Фонду рильце в пушку. Можливо, Фонд може бути в змові з колишніми власниками та свідомо залучає "ручних" юристів, які або нічого не виявлять у результаті аудиту, або зроблять свою роботу неякісно й суди програють. Можливо, чиновники Фонду справді не до кінця розуміють суть процесу, в який уплуталися. Так чи інакше, організувати комплексну та системну роботу з повернення виведених коштів в Україну вони не можуть. Зате якщо вони дійдуть до судів і програють їх через недостатню підготовку до процесів, то тим самим здорово підіграють колишнім власникам банків, з якими нині нібито воюють. Обвинувачувані в шахрайстві та виведенні активів екс-власники та менеджери одержать судові рішення, які підтверджують їхню невинуватість і непричетність до банкрутства банків, а кошти, виведені з активів, цими самими рішеннями судів буде легалізовано. По суті, ФГВФО докладає всіх зусиль для того, щоб домогтися результату прямо протилежного заявленим цілям, свідомо або неусвідомлено підігруючи людям, яких сам же звинувачує в шахрайстві.