Євро-2012: хапай в обидві жмені!

Хай там що, а я скажу відверто: не пощастило нам із партнером по Євро-2012, дуже не пощастило. Поляки і самі вірять, і всіх довкола переконують, що їхня країна небагата, а тому слід рахувати кожен злотий. На них падає такий золотий дощ, що в грошах купатися можна, а вони сушать голову, на чому б заощадити, кажуть — світова криза навіть сприяє економії. Самі б подумали, який приклад вони нам подають! Наші народні депутати мало в долоні не плескали, коли затвердили новий транш на підготовку до Євро-2012. А не дай Боже пани урядовці разом із панами депутатами взялися б аналізувати, куди підуть ці кошти, де й що можна урва... в сенсі — заощадити, а від чого взагалі відмовитися, то до самого чемпіонату сперечалися б за якісь нещасні 10 мільярдів гривень. І хоча цих грошей «в натурі» ще немає, будьте певні, зацікавлені особи проконтролюють, щоб вони матеріалізувалися і розійшлися по тих кишен... перепрошую, по тих об’єктах, на які заплановані. Врешті-решт, Україна — не Польща. Прибіднятися не будемо. Та й економити не привчені — витратили торік мільйони бюджетних гривень, але ніхто навіть жартома не запитав: куди вони поділися? Хто і як розпоряджався казенними мільйонами?..

Горе-Гореничі

Цю мертву тишу «за умовчан­ням сторін» раптом порушило головне управління МВС Київської області, яке виявило, що Євро-2012 слугує прикриттям для розкрадання державних коштів.

«У Київській області служба автомобільних доріг «збиткувала» (дослівно. — Авт.) держбюджет майже на п’ять мільйонів гривень, — ідеться в офіційному повідомленні. — Відремонтована ділянка автодороги державного значення «Київ—Чоп» не витримала навіть гарантійного терміну експлуатації.

За кілька місяців після проведення робіт верхній шар асфальтобетонного покриття почав інтенсивно руйнуватися. Цим службовці, які працювали без про­веден­ня тендеру, з порушенням положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, а також за відсутності нау­ково-технічного супроводу щодо впровадження новітніх технологій, завдали збитків державі на загальну суму майже 1,5 млн. грн. Аварій­ний ремонт пошкоджених ділянок обійшовся в 700 тис. грн. Та­кож незаконно було перераховано 3 млн. грн. на рахунок одного з приватних підприємств. По­садові особи, які відповідали за капітальний ремонт ділянок автошляхів Київ — Одеса та Київ — Харків на території Київської області, внесли недостовірні відомості в акти виконаних робіт».

Відомо також, що прокуратура порушила кримінальні справи, слідство триває. Напевно, ця ін­формація зіпсувала настрій багатьом чиновникам, які торік горіли на роботі, освоюючи кошти, виділені на підготовку до Євро-2012. Будівництво доріг у нас уже давно прирівнюється до клондайку, згадайте хоча б автобан Київ—Одеса. Якщо вдалося спіймати на гарячому умільців, які роками «закопують» мільйони в шляхове покриття і гріють на цьому руки, то можуть і до інших дістатися. Хто ж на черзі у пра­воохоронних органів? Прокуратура, посилаючись на таємницю слідства, загадково мовчить, однак радить уважно прочитати список тих відомств, які причетні до виконання програми підготовки до Євро-2012. Хто ж відважиться знехтувати порадою прокурора?!

Державну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу (програму Єв­ро-2012) було затверджено поста­новою Кабміну 22 лютого 2008 року. У цьому дійстві Міністерству у справах сім’ї, молоді і спорту випало грати головну роль. Саме це відомство відповідає за підготовку та подання до штаб-квартири УЄФА досьє-заявки для участі в тендері на право проведення в Україні і Республіці Польща фінальної частини чемпіонату.

Згідно із досьє-заявкою, в Ук­раїні передбачено підготувати шість стадіонів і 27 тренувальних баз. Певна річ, усе це перебуває на контролі Мінсім’їмолодьспорту.

Лише на підготовку тренувальних баз у Києві та Київській області з держбюджету повинні видати 578,2 млн. гривень. У досьє значилося всього шість об’єк­тів, та коли дійшло до грошей, у списку матеріалізувалися ще вісім. Звідки взялися, як туди потрапили — хто його знає. Ще й донині коридорами міністерства бродять привиди, що поселилися тут за попередніх урядів. У сто­лиці на проспекті Глушкова заплановано звести стадіон на 50 тисяч місць, скерувавши на це 1500 млн. грн. від інвесторів. А в селі Гореничі під Києвом мають побудувати Національний олімпійський центр підготовки з ігро­вих видів спорту з центром спортивної медицини та антидопінговим центром, витративши на це 448,2 мільйона бюджетних гривень.

З достовірних джерел відомо, що документів, які обгрунтовують включення саме цих об’єк­тів до програми Євро-2012, у міністерстві ніхто не бачив: кажуть, сьогодні їх не існує у природі. Однак це не завадило затвердити торік виділення 38,6 млн. грн. на будівництво центру в с. Горени­чі. Певна річ, цих коштів замало, аби спорудити заплановані 16 футбольних полів, два готелі, блок харчування та комплекси господарських і адміністративних споруд. Добре, хоч збереглися інші документи, які засвідчують, що Мінсім’їмолодьспорту ще у 2006—2007 роках порушувало питання про розширення проекту і створення Центру олімпійської підготовки для ігрових видів спорту із залученням коштів державного бюджету та передачею земельної ділянки в Гореничах під це будівницт­во. На офіційних документах, датованих січнем 2006-го і січнем 2007 року, як годиться, стоять підписи і першого заступника міністра, і самого тодішнього міністра. Все було б по-спортивному чесно, якби не одна деталь: майновий комплекс із ділянкою землі 35 га перейшов у власність приватної фірми ще 29 березня 2006 року, про що укладено відповідний договір. Її назву добре знають не лише зацікавлені особи, а й правоохоронні органи, до того ж рішення Господарчого суду АР Крим від 10 липня 2008 року підтвердило майнові права зазначеної фірми. А взагалі, на цій земельній ділянці будівництво за недержавні кошти ведеться ще з 2004 року!

Що стосується столичного стадіону поблизу Одеської площі, то про його долю може сказати хіба що дуже досвідчена ворожка. Досі невідомо, буде він чи ні, — адже не визначено не лише інвестора, а й точної адреси, бо не відведено земельну ділянку. Та й чи потрібен цей стадіон, коли до нього ні гравці, ні вболівальники добратися не зможуть? Кияни майже п’ять років терплять скажені затори на Московсь­кій площі, де ведеться будівницт­во транспортної розв’язки, а заодно — й гілки метро, яку планували ввести в дію ще 2007 року. (За цей час грошей закопали — страш­но сказати, скільки. Цікаво, чому прокуратура тут «не копає»?!) Той факт, що ці об’єкти транспортної інфраструктури потрапили в список Євро-2012, на їхню долю аж ніяк не впливає: їх будують як мокре горить. У Євро­пі такі транспортні розв’язки зводять за три-чотири місяці. Зважаючи на наші темпи, молода коман­да мера явно не впорається до 2012 року. Хоча б спільно із Мінсім’їмолодьспортом НСК «Олімпійський» до ладу довели, — стадіон уже влетів державі в чималу копієчку, але й досі не врегульовано організаційні питання щодо його реконструкції.

Медичний пасьянс

Наші попередники, готуючись до чемпіонату Європи з футболу, дбали не лише про стадіони, а й про безпеку всіх, хто приїде подивитися на спортивне свято. Відповідно до вимог УЄФА, у кожному місті, яке приймає чемпіонат, обов’язково має бути спеціально призначена лікарня поблизу стадіону, яка на пріоритетних засадах надаватиме всі (!) комплексні медичні послуги, включно з цілодобовою невідкладною допомогою. Медична база міста повинна бути готовою до того, щоб одночасно надати швидку медичну допомогу великій кількості вболівальників, якщо трапиться якась надзвичайна ситуація. Якщо глянути на карту столиці, то найближчий до стадіону об’єкт — це Олександ­рівсь­ка лікарня, яка колись мала статус центральної міської клінічної багатопрофільної лікарні. Однак за останні роки вона усохла, наче шагренева шкіра, деякі від­ділення в ній просто закрили, деякі — довели до рівня сільської амбулаторії. У центральній час­тині міста неподалік НСК «Олімпійський» є тільки пологові будинки. Багатопрофільного медичного закладу, який би відпо­відав міжнародним вимогам, боюся, поблизу не знайдеш. Хіба що спробувати переконати тих, хто приїде інспектувати Україну, що лівий берег столиці — це теж центр, і шукати потрібний об’єкт слід десь у Дарниці або на Троєщині.

Міністерство охорони здоро­в’я, яке жодним чином не реагува­ло на гострі проблеми столичної медицини, незважаючи на численні скарги, заяви та пікети, яке іг­норувало висновки парламентської тимчасової слідчої комісії, нарешті буде змушене задуматися: куди, власне, госпіталізувати гостей та учасників, якщо виникне така потреба? Кабмін давно доручав МОЗ розробити концепцію медичного забезпечення чемпіона­ту, однак шести місяців для цього виявилося замало. Торік лише встигли створити відділ медичного забезпечення ЄВРО-2012, однак протягом восьми місяців з п’яти посад була зайнята лише одна. Правильно — начальника. За рік, що минув від часу появи розпорядження Кабміну, міністерство так і не розробило, не затвердило планів підготовки конкретних об’єктів і, відповідно, не деталізувало планів виконання завдань програми Євро-2012.

У МОЗ, певно, сприйняли під­готовку до чемпіонату як унікальний шанс, котрий дозволить реалізувати давно задумане. За рахунок «футбольних» кош­тів передбачили створення п’яти універ­ситетських клінік — у Дніпро­петровську, Києві, Льво­ві, Одесі та Харкові, хоча обгрунтування доцільності включення цих об’єк­тів до програми Євро-2012 так і не подали. Оскільки затрималися з поданням бюджетного запиту, стало зрозуміло, що плани тре­ба скоригувати у бік зменшення кількості об’єктів: залишили всього дві університетські клініки. А на місце скорочених внесли ряд лікувально-профілактичних закладів, які мають бути задіяні під час проведення чемпіо­нату, тому потребують додаткового обладнання. Ревізори стверджують, що МОЗ ініціював спрямувати 6,5 млн. грн., які не пішли на університетські клініки, на капітальний ремонт гуртожитків медичних закладів освіти та післядипломної освіти. Ще 20 млн. грн. вирішили передати «Реабілітаційно-діагностичному центру», що у Краматорську Донецької області. І це попри те, що зазначені об’єкти не входять до переліку медичних закладів, які повинні обслуговувати чемпіонат.

Експерти дуже занепокоєні медичною компонентою програми Євро-2012, вони вважають, що управлінські рішення МОЗ — малодійові, не забезпечують ефективного й прозорого використання бюджетних коштів. Оцінюючи роботу відомства, вони не виключають, що встановлені терміни підготовки закладів охорони здоров’я будуть зірвані. Звісно, можна легко відмахнутися від критичних зауважень, сподіваючись, що масових екстремальних ситуацій під час чемпіонату не станеться, а з локальними якось упораємось. Однак численні повідомлення про отруєння їжею у санаторіях мусять нагадати, що в нас екстремальним може стати навіть обід у їдальні, не кажучи вже про швидкі перекуси на вулиці. Нагадаю: інфекційної лікарні для дорослих у столиці немає, а дитяча вже багато років в аварійному стані. Однак ці об’єкти чомусь не потрапили до програми Євро-2012.

Інтелектуальні ігри за бюджетний рахунок

Серед тих, кому доручено наближати Євро-2012 (і на кого так прозоро натякають правоохоронці), — Міністерство освіти і науки. Згідно з програмою Євро-2012, МОН зобов’язане забезпечи­ти будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт 57 гуртожитків навчальних закладів, які розміщені у містах, що прийматимуть чемпіонат, а також забезпечити захист прав інтелектуальної власності УЄФА та її комерційних партнерів. Міністерство за рахунок держбюджету мало вже витратити на гуртожитки
20 млн. грн. і на заходи, пов’язані з правами інтелектуальної власності УЄФА, — 2,6 млн. грн. Як повідомляють наші джерела, за рік міністерство так і не спромоглося розробити й затвердити деталізований план. Очевидно, це й дозволило витрачати бюджетні кошти на власний розсуд — 4,75 млн. грн. було спрямовано не на будівництво шести нових гуртожитків, як передбачено програмою Євро-2012, а на реконструкцію і ремонт старих, котрі не прийматимуть гостей чемпіонату. Якщо так поспішати, то можна й не встигнути: торги щодо закупівлі робіт з виготовлення проектної документації та будівництва столичні університети провели у грудні, тож закласти наріжний камінь у підмурок хоч одного гуртожитку торік так і не встигли. Майданчик, що в Шевчен­ківському районі Києва, взагалі потрапив у зону турбулентності: місцеві жителі тут влаштовують пікети, справа зависла в суді, є великі сумніви, що гуртожиток Київського національного економічного університету ім.В.Геть­мана на цьому майданчику з’явиться. За підрахунками експертів, всього на підготовку «спальних місць» для гостей було використано лише 34% коштів, виділених у рамках програми Євро-2012.

Що стосується захисту інтелектуальної власності УЄФА, тут робота йде набагато жвавіше. Ініціатива так фонтанує, що навіть впадає у вічі правоохоронним органам. Вони нагадують: стаття 11 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та стаття 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачають, що за виконання заходів із захисту прав інтелектуальної власності сплачуються відповідні збори, які мають цільове призначення. Програма Євро-2012, всупереч законодавству, виділила МОН 700 тисяч бюджетних гривень на проведення експертизи заявок щодо реєстрації прав на інтелектуальну власність УЄФА. Голова Держдепартаменту інтелектуальної власності встиг відзвітувати, що його підлеглі провели моніторинг 21 тисячі заявок, витративши на це понад 270 тисяч із запланованих 330 тисяч бюджетних гривень. Очевидно, ніхто не пояснив голові держдепартаменту, що зазначені роботи, згідно з українським законодавством, мають виконуватися за рахунок зборів, сплачених заявниками, і аж ніяк не за гроші українських платників податку.

Зважаючи на наш рейтинг у списку країн із піратськими традиціями, як ви гадаєте, де проходить передній край боротьби за дотримання інтелектуальних прав? Думаєте, там, де їх порушують? А держдепартамент — іншої думки, тому й відрядив за рахунок бюджетних коштів цілу делегацію до... Швейцарії, вручивши адресу штаб-квартири УЄФА. Як стало відомо з дуже достовірних джерел, на перед­різдв’яних ярмарках і розпродажах у грудні 2008 року змогли погуляти… ні, не чиновники департаменту МОН, а працівники Вищого господарського суду України, Господарського суду м.Києва, Державної митної служби України та Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України. За бюджетні кошти разом із ними мандрував і представник Феде­рації футболу України. А чим він гірший?!

З погляду фінансового, на це пішло зовсім небагато бюджетних коштів — близько 50 тисяч гривень. Але ж не все міряється куцими бюджетними гривнями! Погодьтеся, це надзвичайно вдале вкладення капіталу, яке може стати рятівним колом у будь-якій екстремальній ситуації для того, хто підписував відповідні документи. Ви ж список «облагодіяних» бачили! А те, що ощасливлюють за казенний рахунок, — то хіба тільки Департамент інтелектуальної власності цим грішить?!

Звісно, поляки, які шукають на чому б заощадити, таких широких жестів за казенний рахунок просто не зрозуміють. І не можуть так чинити, бо вважають, що підготовка до Євро-2012 — це, окрім усього іншого, справа престижу країни, поваги і довіри до неї. Наш президент любить повторювати, що чиновники — це не пани, а лакеї, які повинні виконувати те, чого вимагають громадяни. А в лакеїв і логіка відповідна, і ставлення до казенних грошей, що градом посипалися на відомства: «Не зівай, Хомко, на те й ярмарок!» Коли з держбюджету поспіхом дають мільйони гривень, не питаючи, куди й на що вони витрачаються, тут про мораль і ощадливість годі думати: не встигнеш озирнутись, як усе пролетить повз твоє відомство, повз твій інтерес, повз твої кишені. Ревізори виявили десятки фактів, коли кошти програми ЄВРО-2012 чиновники витрачали виключно на свій комфорт — купували не лише суперсучасні комп’ютери, а й холодильники, крісла, дорогі авто та інші милі серцю лакея дрібниці, на які зазвичай бюджет грошей не виділяє. Вони щиро обурюються, коли їх звинувачують у зловживанні службовим становищем та в неефективному використанні бюджетних коштів, адже переконані, що неможливо поділити масло, не замастивши рук. Навіть якщо ці руки нічого не крали.