Добровільно-примусове декларування для бідних

У лютому 2021 року президент вніс до Верховної Ради законопроєкт №5153, яким пропонує підвищити податкову культуру громадян і стимулювати детінізацію доходів шляхом добровільного декларування фізичними особами належних їм активів і сплати одноразового збору до бюджету. Документ дуже неоднозначний і викликає більше запитань, ніж дає відповідей, перш за все у законослухняних громадян.

Деякі депутати вже заявили, що критики цього законопроєкту — це ті, хто захищає тіньовий бізнес, вони «вороги народу», бо, бачте, громадяни накопичили багато грошей «під матрацами» і чомусь не хочуть ділитися з державою.

Інші наголошують, що мета проєкту закону — суто добровільне декларування, ніхто не примушує цього робити, навіть у зазначеному документі сказано, що декларування — це право, а не обов’язок. Звучить гарно, але…

Мабуть, депутати не читали висновку до цього проєкту від Головного науково-експертного управління Апарату ВР, а в ньому дуже чітко показано недоліки законопроєкту, які треба виправити, щоб досягнути оголошеної мети. Цей висновок навіть містить міжнародну практику й аналіз її ефективності та дуже слушні рекомендації.

Що ж пропонується

Громадянам України пропонується добровільно подати разову декларацію щодо складу своїх активів — валютних цінностей, нерухомого й рухомого майна, які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Причому це стосується майна, яке було придбане за доходи, з яких не було сплачено податків у будь-якому податковому періоді до 1 січня 2021 року.

Одразу хочеться спитати: а де були ті самі контролюючі органи, які несуть відповідальність за збір податків? Чому мовчали? Адже пред’явити претензії з несплати податків ці самі органи можуть тільки протягом останніх трьох років. То виходить, що законопроєкт подовжує цей період незрозуміло на яку глибину століть? Бо якщо доходи, з яких не сплачено податків, отримані 20 або 30 років тому або навіть за часи інших держав, то тепер їх заново оподатковують? А якщо йдеться про антикварні речі бабусь і дідусів, які перейшли в спадщину, то з них також треба платити сьогодні податі державі, навіть за ті часи, коли не було незалежної України?

Депутати, ви це серйозно? Добре подумали?

Ми повернемося до цього пункту нижче, бо саме він викликає багато запитань навіть у самих законослухняних громадян. Хоча це може бути дивним для депутатів, але таких в Україні також багато.

Що оподатковується

У законопроєкті зазначається, що декларація — справа добровільна. Втім, ця добровільність дещо сумнівна, оскільки в тому ж проєкті вказано, що активами, з яких, вважається, повністю сплачено податки, є такими:

— активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн, окрім зазначених нижче;

— квартира площею не більш як 120 кв. м;

— житловий будинок площею до 240 кв. м, у тому числі й незавершеного будівництва;

— нежитлове приміщення площею до 60 кв. м;

— земельні ділянки в межах норм безоплатного їх отримання;

— один автомобіль (яхти, гелікоптери, літаки і катери не враховуються, але то таке).

Ці активи не підлягають декларуванню, а у разі декларування з них не сплачується одноразовий збір до бюджету. Все, що більше, підлягає тому самому «добровільному» декларуванню й добровільній сплаті збору на задеклароване майно.

От тільки де тут законодавці побачили добровільність, не дуже зрозуміло, швидше, декларування добровільно-примусове, бо якщо в тебе є, наприклад, рухомого майна більше, ніж на 400 тис. грн, то держава тепер вважає, що це все придбано/отримано у спадщину без сплати податків? Автоматично? Тобто якщо в тебе більше, то ти повинен декларувати, так?

Цікаво лише, хто порахував, що з цих активів податки сплачено, а якщо у вас більше, то вже ні? Хтось опрацьовував статистику сплачених податків за всі роки існування України й навіть за останні пару століть? Чому за пару століть? А от читайте, далі буде.

Також дивує, що цих активів не розглядають сумарно за їхньою ринковою вартістю, тобто якщо в тебе дві квартири, то виходить, що друга оподатковується, навіть якщо сумарна площа менше 120 кв. м? А якщо в тебе дача й будинок, то ти вже доларовий мільйонер? Справді? Запитань багато.

Чому, наприклад, не встановити тієї сумарної вартості майна, яка не оподатковується, наприклад 1 млн дол. США або 1 млн євро? Чому ми знову маємо справу з квадратними метрами, як у середньовіччі, причому окремо по різних видах майна? У когось не оподатковується старенький опель, а у когось — майбах? І де тут справедливість?

А якщо хтось має нерухомість у Кончі-Заспі вартістю кілька мільйонів доларів, то з неї все вже сплачено, бо вона зареєстрована на офшорну панамську компанію й бенефіціара ніхто не знає?

А якщо у тебе один будинок площею 239 кв. м у тій самій Кончі-Заспі вартістю 2 млн дол., то ти вже відзвітував, бо він належить до майна, що визнається оподаткованим, і пара мільйонів баксів, що за нього сплачені, вже вважаються оподаткованими?

А от якщо в тебе одна квартира в Шостці, яку ти отримав від заводу, де пропрацював до того 20 років, а потім успадкував другу квартиру, бо мати померла, то за другу вже треба платити?

Україна — найбідніша країна в Європі з шаленими тарифами на комунальні послуги. Люди ледь виживають на мінімальні пенсії, які просто смішні. То невже президент хоче зібрати з цих людей ще якісь «збори»?

Період декларування

Законопроєкт встановлює період, протягом якого здійснюється декларування: з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022-го, тобто це той період, протягом якого можна подати декларацію. Якщо декларацію буде подано пізніше або якщо податкова виявить, що у вас більше майна, ніж те, що оподатковується «добровільно», то платити доведеться більше — 18%.

Дивує інше: законопроєкт проголосований у першому читанні, його немає в списку на наступну сесію, за вікном травень, тож майже не залишатиметься часу між його вступом у дію та строком початку декларування. Чи його буде прийнято заднім числом? До чого такий поспіх?

Звільнення від подання декларацій

Декларантами не можуть бути діти, які перебувають на утриманні батьків (а якщо ні?), і ті особи, які починаючи з 1 січня 2005 року подавали або повинні були подавати декларації відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції. Знову запитання: а якщо вони повинні були, а не подавали, то як?

І начебто зрозуміло, що ці особи вже звітували. От тільки запитання: вони також платили разовий збір до бюджету, якщо в них більше тих сум і/або майна, що зазначені як такі, з яких не треба платити податки? Чи їм усе ж таки надали можливість довести, що ці активи/майно набуті за рахунок коштів, з яких сплачено податки? Здається, що друге, але тоді чому всім іншим громадянам не дають такої можливості? А може, цей шлях виявився неефективним, і тут придумали щось новеньке?

Скільки треба сплатити від задекларованого?

Пропонується оподатковувати за ставками 2,5; 5 і 9% залежно від виду активу, а також 18% — у разі встановлення порушення декларантом вимог законопроєкту, наприклад, при невчасному поданні декларації. Зокрема, за ставкою 5% оподатковуються валютні цінності, нерухоме та рухоме майно, яке знаходиться в Україні; за ставкою 9% — майно, яке перебуває за кордоном; 2,5% — державні облігації України з терміном обігу більш як 365 днів.

При цьому валютні цінності, в тому числі грошові кошти в гривні та іншій валюті, потрібно розмістити на спеціальних рахунках у банках в Україні, а власники мають довести, що їх отримано законним шляхом.

Одразу виникає запитання: на який термін валютні цінності мають бути розміщені на рахунках у банках? До моменту чергової «чистки» банківської системи? Чи їх можна зняти наступного дня? Хтось думає, що громадяни мають довіру до банківської системи?

Щодо доведення легальності грошей, то це суперечить декларації про те, що законність задекларованих активів не треба доводити, тільки сплатити збір. Цитую: «В одноразовій (спеціальній) добровільній декларації не зазначається інформація про джерела одержання (набуття) декларантом об'єктів декларування».

Проте щодо грошей ситуація інша, бо банк розмістить кошти на рахунках тільки «після здійснення належної перевірки особи декларанта відповідно до вимог законодавства в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Зрозуміло, що це вимоги міжнародні, але хто схоче мати такий головний біль?

І повертаючись до питання добровільності, хочеться процитувати законопроєкт в частині добровільності декларування: «Особи, які мають право скористатися правом на одноразове (спеціальне) добровільне декларування та не скористалися таким правом, вважаються такими, що повідомили контролюючий орган про відсутність у власності станом на дату завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування  активів фізичної особи, одержаних (набутих) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до податкового законодавства на момент нарахування (отримання) таких доходів або склад та обсяг таких активів перебуває в межах, визначених пунктом 10 цього підрозділу».

А пункт 10 — то це той перелік майна, що вважається оподаткованим, і про нього йшлося вище. Тобто нам кажуть, що оце вже оподатковане, а оте інше, яке поза переліком, воно не вважається ж оподаткованим? Так чи ні? І тоді що? За те, що поза межами, не треба платити? А навіщо тоді перелік того, що в межах того, що вважається оподаткованим? Хтось вважає, що до нього не прийдуть і не примусять оподатковувати? Не забувайте, що це зміни до Податкового кодексу. То збори на все інше майно будуть вважатися несплаченими, чи не так?

А тепер, нарешті, висновок Головного експертно-наукового управління Апарату Верховної Ради.

Перш за все Головне управління зазначає, що фактично можна говорити про запровадження так званого нульового декларування, тобто має місце невідповідність між задекларованими у пояснювальній записці до проєкту цілями, предметом проєкту та правовим механізмом його регулювання.

Якби метою проєкту було реальне добровільне декларування, то він мав би передбачати:

1) механізми визначення осіб, які ухилялися від сплати податків, і моніторинг участі таких осіб у процедурі спеціального декларування (що передбачає запровадження персоніфікованого підходу до оцінки майнового стану громадян на відміну від методу «зрівнялівки», як це пропонується у проєкті);

2) добровільність спеціального декларування для осіб, які порушили податкове та інше законодавство (контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) і бажають легалізувати активи, набуті з порушенням закону;

3) непоширення процедури спеціального декларування на сумлінних платників податків.

Окрім того, Головне експертно-наукове управління вважає, що проєкт містить суттєві ризики для сумлінних платників податків у частині:

1) кваліфікації легально набутих, а отже, оподаткованих у попередні періоди активів як таких, що набуті з порушенням податкового та іншого законодавства (це стосується як готівкових коштів, які чомусь за змістом проєкту усі апріорі вважаються такими, що набуті з порушенням законодавства і з них не сплачено податків, попри те, що в Україні не заборонено зберігати кошти у готівковій формі, як і будь-які інші активи, набуті у власність зі сплатою необхідних податків, зборів, обов’язкових платежів та офіційно зареєстровані, і з яких, до речі, сплачуються поточні майнові податки);

2) повторного оподаткування активів, які набуті за рахунок доходів, з яких уже сплачені податки, збори, інші обов’язкові платежі, або ж, власне, є такими доходами.

Також експерти вважають, що запропонований у законопроєкті підхід підтверджує інституційну неспроможність держави щодо здійснення належного контролю за дотриманням відповідного законодавства та притягнення винних до персоніфікованої відповідальності за його порушення, замінюючи її колективною відповідальністю. Це:

— по-перше, ставить у нерівне становище добросовісних платників податків порівняно із громадянами, що ухилялися від сплати податків і використовували неоподатковувані доходи для власного збагачення;

— по-друге, не відповідає конституційним засадам щодо зобов’язання кожного сплачувати податки й збори у порядку та розмірах, встановлених законом (ч. 1 ст. 67 Конституції України), та одному з основних принципів податкового законодавства, який передбачає «рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації» (п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу);

— по-третє, створює підґрунтя для соціальних конфліктів у суспільстві, підриває довіру громадян до держави, формує відповідну мотиваційну поведінку на майбутнє, що у результаті може мати значно більші негативні наслідки, аніж короткочасні фінансові вигоди у вигляді певних бюджетних надходжень.

Якщо ті, хто платив податки, тепер зрівнялися з тими, хто їх не платив, то навіщо сумлінні платники платили?

А якщо майно отримане в спадок і з нього сплачені всі податки, але воно більше, ніж зазначене в законопроєкті мінімальне, то воно також вважається оподаткованим частково, бо розмір того будинку не 240 кв. м, а 350? То будемо різницю у квадратних метрах оподатковувати знову?

Узагалі-то вся нерухомість оподатковувалася при купівлі/продажу, тільки дарування/наслідування не обкладалися податком за законом. То тепер нерухомість буде оподатковуватися знову, якщо вона виходить за межі норм, які вважаються оподаткованими? Разом із даруванням/наслідуванням?

Щодо готівки, то відповідальність за нарахування та сплату прибуткового податку і зборів до Пенсійного фонду несе роботодавець, тому вважати, що за отриману «в конверті» заробітну плату відповідає працівник, не лише некоректно, а й просто абсурдно.

Вишенькою на торті є анонімне декларування через нотаріуса. Для чого воно? Щоб отримати відмивання «брудних» грошей? Криптовалюти?

У законопроєкті є ще багато того, що потрібно змінити, але єдина надія на те, що депутати дослухаються до власного Головного експертно-наукового управління, де все дуже детально проаналізовано, і зроблять відповідні висновки та зміни.

Всі статті Людмили Сімонової читайте тут.