Доброго ранку, країно!

Ще раз повернімося до підприємницької теми. Життя змушує, хоча спочатку все було тихо, і вибух обурення стався не відразу. Адже постанову Кабміну №1118, яка заборонила ПриПЄПам (приватним підприємцям на єдиному податку) платити ПДВ, було прийнято 20-го, а опубліковано 30 грудня, всенародна ж буча протесту здійнялася лише 13 січня. Святкові два тижні(!), на які в нас легко перетворилися два додаткові вихідні дні, країна (крім влади) спокійно собі святкувала, в односторонньому порядку призупинивши будь-яку активність, як давні греки на час олімпіад. І лише вдосталь насвяткувавшись, напившись і проспавшись, за понеділок, 12-те, зметикувавши, що до чого, з 13-го всі заворушилися.

Тож усілякі союзи, ради та ради союзів, прокинувшись, одностайні протести почали демонструвати з однаковим запізненням. «Рятуйте! — почали писати вони у своїх колективних листах. — Місяць тому уряд прийняв...»

Нагадаємо історію: свого часу (в березні 2000 року) Кабмін (тоді ще — Кабмін Ющенка!) дозволив ПриПЄПам за бажання ставати платниками ПДВ. Так от, тепер — майже через дев’ять років! — він свій дозвіл дезавуював. Коли цей дозвіл вже увійшов у плоть і кров ПриПЄПського бізнесу.

Хтось після цього почав говорити про колишню, як тепер з’ясувалося, провокацію, хтось (з урахуванням того, хто саме кого саме скасував) — про те, що все простіше. Це, мовляв, із серії «Першому — Друга».

Так чи інакше, Кабмін трішки знехтував очікуваннями (що стали вже нібито законними), пов’язаними з існуванням усталеної багаторічної практики реєстрації ПриПЄПів платниками ПДВ. Вийшло, що й «єдиноподатковий» указ, і закон про ПДВ живуть самі по собі (у цій частині не змінюючись), а уряд живе окремим від них обох життям, змінюючи практику їх застосування!

Цікаво, заради чого? Адже через ПриПЄПів «вирішували питання» податку на прибуток, але не ПДВ, який усе одно платили: просто не самі замовники, а замість них — ПриПЄПи.

Однак виникла загроза того, що податкова оголосить тепер всі видані підприємцями з 30.12.2008 р. податкові накладні недійсними.

Ну а особливо скрутно буде тим під­приємцям, у яких і постачальниками, і покупцями є юрособи. Раніше такі ПриПЄПи свій вхідний ПДВ (який сплачується постачальникам при купів­лі) гасили із загального (отриманого від покупців при продажу), і вже на загальний видавали податкові накладні. А тепер вхідний ПДВ їм компенсувати нічим: збільшувати ціни, які й без того зросли через прив’язку до ВКВ, уже нікуди, та й колишній ПДВ через відсутність права видавати податкову накладну доведеться від ціни просто відняти. У такому разі вхідний ПДВ увесь їхній навар з’їсть і перетворить на збиток.

Додатковий податок за свій рахунок виходить у них, таким чином, на рівні 16,7% від вхідної вартості, тобто близько 12—14% від вартості кінцевої! Це — не 10%, які платять навіть єдиноподатники-юрособи! Це набагато більше...

Встигли вже вийти й податкові роз’яснення ДПАУ — від 08.01.2009 р. №40/7/17-0417 і від 12.01.2009 р. №288/7/17-0417 — щодо умовного (для цілей ПДВ) продажу всіх залишків ТМЦ із неумовним їх оподаткуванням! Відтак, на прощання (прощання з ПДВ) підприємці на єдиному податку — колишні ПДВшники повинні були оподаткувати цим податком практично все своє майно!

На загальнонародне щастя й завдяки зусиллям нового — добре забутого старого — керівництва Держ­під­приємництва України на урядовому засіданні 22 січня було вирішено відкласти запровадження ПриПЄПської безПДВшності до 1 квіт­ня (якраз дуже весела дата), а доти — все владнати і, зокрема, зробити неможливим горезвісний умовний продаж.

Чомусь здається, що й 1 квітня почесного права платити ПДВ підприємців на єдиному податку все одно не позбавлять. Просто поетапно «з’їжджати з базару» солідніше, ніж за одну мить.

Однак поки загроза ще залишається, як і на інших антипідприємницьких напрямках. Нагадаємо, що паралельно з розПДВшуванням ПриПЄПів атака йде на різних фронтах. Приміром, у Мінфіні й ДПАУ намагаються:

— заборонити валові витрати ПриПЄПським покупцям (цей законопроект коаліція вже намагалася позачергово включити до порядку ден­ного ВР);

— пропхнути нереальне зростання ринкового збору (за 20 м² вийде близько 9 тис. грн. на місяць!), що підкосить уже тих, хто продає не підприємствам, а людям на базарах;

— завадити звичайним підприємцям — тобто не ПриПЄПам, а іншим — зменшувати свій податок на величину амортизації (абсолютно незаконні листи й консультації ДПАУ);

— збільшити в 10 разів (!) податок на рекламу.

З одного боку, не віриться, що хоч щось із цього таки запровадять — особливо за умов жорсткого опору. З іншого — досвід показує, що ініціатори таких новацій просто не відають, що творять, а тому прорахувати їхні дії наперед так само складно, як поведінку випадкового злочинця-непрофесіонала.

У будь-якому разі можна говорити про чергову спробу широкомасштабного наступу на малий бізнес. Так, коли Азаров відпочиває і на його місці трудиться й творить Пинзеник&Со, Азаров справді відпочиває. Такої глобальної атаки на дрібне підприємницт­во відразу по всіх фронтах за нього не було.

А нам пояснюють, що все це — для боротьби із кризою, що криза — всьому причина.

Авжеж! Удар по ПриПЄПському ПДВ, який дрібні підприємці, до речі, й так платили (у середньому за місяць — до 7 тис. грн. на особу) — це захід суперантикризовий. Криза вже злякалася і втекла.