ДІАГНОЗ: ГОСТРА БЮДЖЕТНА НЕДОСТАТНІСТЬ

Держава, як і кожен індивідуум, витрачає гроші з однієї з трьох причин: бо їй це потрібно, бо їй цього хочеться, і просто тому, що має що витрачати.

Мудрий народ — письменники. Це ж треба, в одній фразі — вся економіка. Правда, це там, за «горбом». В Україні такі формули не діють. Бо і для області, і для держави актуальна тільки перша причина витрачання грошей, та й то з великою натяжкою. Про «є», тим паче, про «хочеться», годі й говорити.

Зате в нас є така чудова річ, як статистика: щось до чогось додали, одне на інше поділили — одержали результати господарювання. На Херсонщині, приміром, про ці результати досить довго повідомляли вельми туманно: «Намічається зростання зниження темпів падіння». Що в перекладі, мабуть, означало: область продовжує скочуватись у прірву.

Уже в січні цього року та сама статистика констатувала не «зростання зниження», а просто зростання. Обсяг виробництва промислової продукції за перший квартал відносно аналогічного періоду минулого року становив 126,1%, а за півріччя — понад 130%. Збільшилося виробництво товарів народного споживання, зріс роздрібний товарообіг. Зі звичного вже останнього місця в державі область перемістилася в серединку.

Приємно, звісно. Та от суттєвого поліпшення життя на Херсонщині поки що не помітно. Та й звідки взятися цьому поліпшенню? У бюджети всіх рівнів удалося мобілізувати лише 95% від прогнозованого. Підприємства не виплатили своїм працівникам майже 190 млн. грн. (на початок року було на 17 млн. менше). Заборгованість по соціальних виплатах із місцевих бюджетів теж підвищилася з початку року: на 1 червня вона становила понад 41 млн. грн. Не вдалося розрахуватись і з працівниками бюджетної сфери, пенсіонерами.

Як же так? За такого зростання обсягів виробництва — такий фінансовий результат? Скринька відкривається просто: близько 72% оцих обсягів припадає на ...п’ять підприємств. А загалом 68% промислових підприємств — збиткові. Та що там промисловість! Збиткові практично всі галузі: транспорт, будівництво, житлово-комунальне господарство. Дивовижно, але в цій компанії опинилось і понад 56% підприємств торгівлі. Так і торгують собі «на збиток», сердешні. Але при цьому спостерігається бурхливе будівництво та облаштування нових торговельних точок. (Вміємо жити, нічого не скажеш.)

Ясна річ, такі «успіхи» прямо позначилися на виконанні дохідної частини бюджету. А його, бідолашного, цього року зліпили з того, що було, і, як заведено, довелося любити те, що зліпили. А щоб любов була палкішою, гучно обізвали «бездефіцитним». І правда, тут уже не про дефіцит мова — у зведений бюджет області нашкребли якихось 314 млн. грн. при мінімальній потребі 627. При цьому добряче обскубана законодавцями база оподаткування дозволяє навіть такий куций бюджет наповнити не більше, ніж на третину. Решта припадає на дотації. А дотація — вона і є дотація: правила гри можуть змінитися будь-якої миті — і плакали наші грошики.

Повторюся, у бюджети всіх рівнів надійшло 95% від прогнозованих сум, або 148,5 млн. грн. При цьому базу оподаткування загалом по області використано на 90%. Інакше кажучи, навіть якби всі зібрані гроші залишалися в області, то й тоді ледь набралося б на бюджет цього року. Область сільськогосподарська, а за нинішнього стану галузі вона ні за яких умов не може бути самодостатньою. Отже, дотація — неминуча складова економіки Херсонщини. Яка, втім, і за колишніх часів була дотаційною. Але та, «радянська», дотація виконувала призначену їй роль — компенсувала брак коштів. Нинішня, ясна річ, на це й не претендує. Їй випала інша роль — щось на кшталт вікопомної премії з фонду зарплати.

Херсонщина борсається в клубку нерозв’язаних проблем. Скажімо, відновлення виробництва, на яке немає грошей. А необхідність, мало сказати, назріла. Міркуйте самі. За півроку випустили продукції на 450 млн. грн., реалізували — на 398 млн. Тобто десята частина залишилася непотрібною. Не будемо думати про погане — приписки. Залишається одне — низька конкурентоспроможність виготовленого. А це либонь сировина й матеріали, які тепер годяться хіба що в брухт, і зарплата — ті самі невиплачені 190 млн. грн.

Тривожить і значна кількість підприємств, що простоюють. Особливо це стосується переробних. Стоїть колишня гордість Херсонщини — консервний комбінат. Тут примудрилися заборгувати постачальникам сировини понад півтора мільйона гривень. Хто захоче з ним мати справу? Ніяк не увій- де в нормальний ритм й інше унікальне переробне підприємство — завод ім. 8 Березня. Розкрадається помаленьку напівпровідниковий завод, а целюлозно-паперовий комбінат розікрали остаточно і, мабуть, безповоротно.

Сумний список незатребуваних і занедбаних підприємств можна продовжити. Усі вони приватизовані, стали акціонерними товариствами з відповідальністю різного ступеня обмеженості. Держава, за законом, не має права втручатись у їхню господарську діяльність. І цим правилом вона успішно користується навіть тоді, коли державний пакет акцій досить вагомий. Ясна річ, якщо це не енерго- чи нафтокомплекс. Тут ідуть свої розбірки. У решті випадків до Києва — майже як до Бога. Чи не розумніше віддати ці пакети в управління регіонам: вони либонь кревно зацікавлені в роботі всіх цих АТ, ЗАТ, ВАТ і, треба думати, хоча б спробують довести їх до пуття.

Усе це складові економічної кризи при економічному зростанні. Є, безперечно, й інші причини, як об’єктивні, так і суб’єктивні. Приміром, недобір у місцеві бюджети плати за землю. Мало того, що оцінка земель на місцях ведеться, м’яко кажучи, незадовільно, так органи місцевого самоврядування ще й надають підприємцям не передбачені законодавством пільги. Тільки через це втрати бюджету сягають мільйона гривень. До речі, такою щедрістю грішать, переважно, в обласному центрі. Ну нехай би розпирало херсонську скарбницю від надлишку грошових знаків. Та ба...

Однак хіба втрати лише тут! Їх під зав’язку й від законодавчих зигзагів. Візьмімо, приміром, списання податкової заборгованості з сільськогосподарських підприємств. Безперечно, селянам це допоможе звестися на ноги. Але ж такі списання перетворилися на систему. І програє тут, як не сумно це констатувати, саме законослухняний сільгоспвиробник. А для бюджету області списання обертається десятком мільйонів неотриманих податків... Або, скажімо, безладдя з платою за землю, яку слід сплачувати з моменту одержання державного акта на володіння земельною ділянкою. Але ж часто землю на повну котушку обробляють, не чекаючи ніяких актів. А податки, певна річ, не сплачують.

Чи, скажімо, такий маленький нюанс. Заборгованість по зарплаті бюджетникам в області перевищує 34 млн. грн. З них майже 22 млн. — борг безпосередньо працівникам, решта — нарахування. Іншими словами, платежі в бюджет і Пенсійний фонд. Ну, а коли не платять зарплату, то й відрахувань, звісно, немає. Зате є пеня. Парадокс: і без того в бюджеті дірка, а її ще й пенею збільшують. Авжеж, закони виконувати треба, але має бути якась логіка.

Вистачає в області проблем і з ліквідацією податкової недоїмки. Навіть скоротившись на 52 млн. грн., вона залишається величезною. І тут також майже половина суми — 124 мільйони — припадає на штрафні санкції та пеню. От і виходить, що варто якомусь підприємству почати працювати, а тут пильні податківці з податковими заставами, припиненням операцій на всіх рахунках й іншими «чудовими» речами. І хто може сказати, чи викрутяться коли-небудь ці підприємства з податкової кабали? Дуже сумніваюся. А це знову стагнація або, що реальніше, тінь.

І все-таки... У херсонських газетах знову з’явилася добре забута рубрика — «Потрібні на роботу». А це, що не кажіть, ознака того, що Херсонщина починає вибиратися з провалу. Дуже хочеться в це вірити.