БОРОТЬБА З «КОНВЕРТАМИ» ТРИВАЄ. ЗАКОННИМИ МЕТОДАМИ?

У «Дзеркалі тижня» від 7 квітня 2001 року Вадим Епштейн у статті «Наполовину більший бюджет — наполовину менші податки» виступив на підтримку законопроекту народного депутата М.Песоцького «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість», розписавши необхідність прийняття такого документа та його практичне застосування в яскравих тонах. Ми б хотіли застерегти депутатів від вельми необдуманих кроків з реформування податкової системи країни й поділитися нашими сумнівами щодо доцільності такого радикального інструментарію.

У принципі, в закон про ПДВ депутати внесли вже не один десяток змін, і підприємці встигли призвичаїтися до всякого роду законодавчих новацій в галузі податкового права. Але цей проект законодавчого акта істотно відрізняється від попередніх «змін», тому що змінює порядок сплати податку на додану вартість.

Автор статті підтримує проект закону, яким пропонується запровадити в чинне законодавство нове поняття — спеціальний податковий рахунок. Коротко нагадаємо передісторію чергового варіанта податкової «еврики». Спеціальний податковий рахунок, згідно з трактуванням розробника проекту закону, — це рахунок, що його відкриває кожен платник податку в банківській установі, де відкрито його основний рахунок, з метою розрахунків з податку на додану вартість. За власним рішенням платника податку за рахунок коштів, що знаходяться на спеціальному податковому рахунку, можуть здійснюватися розрахунки й за іншими податками та зборами.

Відповідно до законопроекту, на спеціальний податковий рахунок зараховуються кошти:

– з інших рахунків платника податку;

– із спеціального податкового рахунку іншого платника податку;

– з відповідного рахунку територіального органа Держказначейства в порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

А з цього рахунку здійснюються операції з перерахування коштів на спеціальний податковий рахунок іншого платника податку, а також сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів до державного та місцевого бюджетів. Якщо ж за спеціальними рахунками будуть здійснені інші операції, до банківських установ, за пропозицією автора законопроекту, слід вжити фінансових санкцій у розмірі 100% від загальної суми таких незаконно здійснених операцій.

Як зазначає автор статті, метою розробки цього проекту закону є боротьба з конвертаційними центрами: усі податкові платежі перебуватимуть тільки на спеціальних рахунках, тому інших призначень, окрім податкових, мати не можуть. Контролерами виступатимуть банки, з яких у випадку проведення неналежних платежів будуть стягувати значні штрафи. А у випадку ухвалення законопроекту, на думку автора, бюджет буде просто завалений мільярдними надходженнями.

Аналіз законопроекту дає змогу зробити кілька висновків, які свідчать, що прийняття цього документа в результаті призведе до вкрай небажаних наслідків для економіки країни в цілому й окремо взятого підприємства зокрема.

По-перше, це невиправдане й істотне збільшення документообігу суб’єкта підприємницької діяльності та збільшення загального обсягу роботи бухгалтерів підприємств. І що б не говорив автор статті, а практично кожний платіж необхідно буде розділяти, що супроводжуватиметься й відповідним документуванням та обліком.

По-друге, збільшаться витрати підприємств, пов’язані з банківським обслуговуванням. Ухвалення законопроекту призведе до збільшення трансакцій підприємств майже вдвічі (внаслідок того, що кожна трансакція матиме два платіжних доручення: на основний (розрахунковий) рахунок і спеціальний податковий рахунок), що спричинить практично подвійне зростання витрат на банківське обслуговування. Внаслідок цього, в свою чергу, збільшаться валові витрати підприємства і зменшаться прибутки, а відтак і податкові платежі.

По-третє, відбудеться фактичне зменшення обігових коштів підприємств. Підприємства не зможуть використовувати грошові ресурси на спеціальному податковому рахунку на інші, крім податкових, цілі, що призведе до зниження керованості, ліквідності й оперативності використання вільних коштів підприємств.

По-четверте, збільшаться невластиві банкам контролюючі функції з неадекватною відповідальністю за їхнє невиконання. Варто, мабуть, нагадати, що, згідно з чинним законодавством України, відповідальність за сплату податків несе платник податку, але цим проектом така норма ігнорується. Крім того, істотно збільшаться витрати банківської системи (на переналагодження операційних систем банків), наслідком чого стане зниження ліквідності банків і, природно, платежів у бюджет.

Ми вже не говоримо про те, що впровадження закону потребує зміни норм чинного законодавства, що так чи інакше стосується проблем реформування сплати ПДВ. Зокрема, законопроект суперечить законам України «Про систему оподатковування» (у розділі щодо відповідальності за несплату податків), «Про банки та банківську діяльність» (банки не є установами, що контролюють податкові платежі). Зрештою, законопроект суперечить Конституції України та Закону України «Про власність» у частині використання власних коштів підприємств.

Крім того, у проекті закону не прописано процедуру вилучення коштів зі спеціального податкового рахунку у разі ліквідації підприємства.

А у випадку його ухвалення цілком замороженими стануть розрахунки за допомогою вексельних схем (в оплату товару за допомогою векселя включається ПДВ), що призведе до зростання взаємної заборгованості в країні, погіршення умов здійснення господарської діяльності і як наслідок — зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів.

Цей законопроект просто шкідливий для підприємств, які очікують на відшкодування ПДВ із бюджету: ці кошти (які надійдуть, природно, на «податковий рахунок») можна використовувати не на поповнення обігових коштів підприємств, а знову ж таки на податкові платежі, збільшення яких можливе (ну скільки треба пояснювати?) тільки за випадку ефективної господарської діяльності.

Неважко спрогнозувати, що наслідком ухвалення цього закону стане збільшення кількості збиткових підприємств і зменшення надходжень до бюджету від суб’єктів підприємницької діяльності, що працюють без використання «тіньових» схем.

А з конвертаційними центрами й фіктивними фірмами («прапор», під яким автори законопроекту і статті закликають прийняти цей проект закону) боротися справді треба. Але економічними, а не адміністративними методами. «Конверти» не зникнуть доти, доки суб’єктам підприємницької діяльності буде економічно вигідно переводити кошти в готівку через фіктивні фірми. Зменшення податкового навантаження — найбільш дійовий механізм у боротьбі з конвертцентрами, і ні НБУ, ні податкова міліція й адміністрація разом узяті не зможуть подолати опір підприємців, які намагаються вижити.