Авральні заходи як втеча від реформи?

Недофінансування бюджетних галузей в останні місяці року в Україні традиційно повторюється. Педагоги, медики, працівники культури уже звикли, що в листопаді-грудні і навіть у жовтні виникає напруженість у виплаті їм зарплат, а газ та електроенергію бюджетні установи змушені отримувати в борг. Цього року ситуація із незабезпеченням коштами бюджетних галузей, які фінансуються з місцевих бюджетів, не така критична, як торік. Однак коштів на виконання делегованих державою повноважень на грудень, а в деяких районах - ще й на листопад, бракує.

За оцінками Асоціації міст України, для повного забезпечення видатків місцевих бюджетів на оплату праці, розрахунки за енергоносії та комунальні послуги бюджетних установ не вистачає щонайменше 10 млрд грн. У жовтні в регіони було спрямовано додаткову дотацію з держбюджету - 2 млрд грн. "Дірку" обчислити неважко. Вона зяє, гостро нагадуючи про себе.

Наприклад, у жовтні Тернопільська область отримала додаткову дотацію в розмірі 50,8 млн грн. Проте не вистачає ще понад 70 млн грн. І приголомшує те, що бюджетні крихти розподілялися на місцях вельми нерівномірно. У середньому районні бюджети отримали лише 46% коштів від потреби. Та найбільші райони виявилися явно обділеними: потреби Тернопільського району в коштах врахували лише на 28%, Теребовлянського - менш як на 20...

Як це далося взнаки у "глибинці", ми вирішили простежити на прикладі двох районів - Тернопільського та Монастириського.

У Тернопільському районі місцева влада вже не перший рік проводить часткову оптимізацію бюджетної мережі і, зокрема, закладів освіти, які поглинають левову частку коштів. Торік у трьох селах було об'єднано школи з дитячим садком в одній будівлі, 2013-го створено ще два такі навчально-виховні комплекси. Економія коштів від згаданих заходів на сьогодні вимірюється сотнями тисяч гривень.

"Ця робота триватиме, - переконує голова Тернопільської районної ради Василь Дідух. - Адже ми досягаємо оптимального варіанта, коли не потрібно призупиняти роботу всієї загальноосвітньої школи. Учні молодших класів залишаються навчатися на місці. А звільнення шкільних приміщень дає змогу вселяти туди дитсадки, яких у селах бракує. Спільні котельня, кухня, обслуговуючий персонал забезпечують значну економію коштів"...

Глибші кроки з оптимізації (читай - скорочення) освітньої мережі виконати набагато складніше, адже законодавство не зобов'язує всі зацікавлені сторони їх робити. Для закриття чи призупинення діяльності шкіл потрібна згода місцевих територіальних громад. Та мало яка з них погодиться, щоб їхні діти жертвували часом, дістаючись шкіл, в яких могли б отримати більш якісні знання. У двох селах Тернопільського району, де в школах навчаються 20–30 учнів, а ще в одному - аж шість(!), батьки рішуче запротестували проти того, щоб їхні чада йшли за знаннями "в чужу місцевість". Та коли уточнювали додаткову потребу в коштах на 2013 р., фінансові органи виходили з того, що ряд загальноосвітніх шкіл у районі буде закрито і вдасться зекономити коштів на суму понад 2 млн грн. Але ж цього не відбулося! Навчання учнів у згаданих навчальних закладах стало надто дорогим - по 26–27 тис. грн на школяра, тоді як розрахунковий показник видатків на одного учня на 2013-й становить 8,1 тис. грн.

Тому й не дивно, що в Тернопільському районі для виплати зарплат в освіті та дошкільній освіті на грудень коштів бракує. І сума при цьому чимала - понад 9 млн грн. З цього приводу депутати районної ради направили звернення до прем'єр-міністра Миколи Азарова, міністра фінансів Юрія Колобова.

Монастириський район - один із найменших за кількістю населення і найбільш депресивний у області: середня і велика промисловість тут загинули давно. Десятки тисяч гектарів землі орендують чотири агрохолдинги, які не створюють достатньої кількості робочих місць. Тож звідки візьмуться значні надходження до місцевих бюджетів? Але навіть за такої стагнації районна скарбниця більш-менш наповнюється. За дев'ять місяців цього року її план доходів виконано майже на 104%.

Задля економії бюджетних коштів районна влада борсається самотужки, як уміє. Наприклад, впроваджує у закладах освіти енергоощадні технології. І вже отримано перші позитивні результати. Встановлене у двох школах електричне опалення дозволяє користуватися нічним тарифом на електроенергію, який у кілька разів нижчий за денний. Це дало змогу заощадити минулого опалювального сезону понад 100 тис. грн. Економія коштів буде і у 2013–2014 рр.

Та із впровадженням інших заходів економії бюджетних ресурсів у районних можновладців мало що виходить. Місцеві громади, як і в Тернопільському районі, не дали згоди хоча б на призупинення роботи двох сільських шкіл, в яких навчається від 17 до 30 учнів. А це допомогло б зекономити понад 1 млн грн на рік.

У сфері культури теж важко обійтися без оптимізації мережі. Проте важливих заходів, як, наприклад, об'єднання клубів і бібліотек у селах з однією штатною одиницею районна влада поки що не планує. Ці заклади фінансуються з різних джерел - сільського і районного бюджетів. Та й економія коштів від такого об'єднання не надто велика. В галузі культури економлять в інший спосіб - чимало працівників трудяться не на повну тарифну ставку, що суперечить Закону "Про культуру" (ст.29). І все ж у районі все одно бракує коштів на утримання закладів культури - 0,5 млн грн.

Підсумок нереалізованих оптимізаційних заходів для району такий: у сфері освіти та культури частково не вистачає коштів на зарплати на листопад і повністю на грудень, сумарно - 5 млн грн.

Голова Монастириської райради Володимир Данилюк розглядає проблему недофінансування бюджетної сфери ширше - крізь призму знаходження резервів наповнення бюджету. "Сьогодні можновладці роблять великий бізнес на імпорті товарів за різними схемами. А ще велику частину продукції виробляють підпільно, у підвалах. Уряд повинен захищати внутрішній ринок і національного товаровиробника. Отоді будуть створені робочі місця, люди отримуватимуть гідну зарплату, і буде платоспроможний попит. А до місцевих бюджетів надходитиме достатньо коштів на необхідні видатки...".

Поза сумнівом, заходи з "упорядкування" бюджетних галузей, які проводять місцеві органи влади, є половинчастими і непослідовними. Тому вони й не можуть забезпечити відчутного результату. Та це додатковий доказ того, що в Україні запізнилася адміністративно-територіальна реформа, яка чітко визначила б, унормувала б мережу загальноосвітніх шкіл, закладів медицини і культури на певну кількість населення. Тоді й буде вистачати коштів на фінансування бюджетних галузей, і напружена ситуація наприкінці року виглядатиме як відгомін минулого.