Німеччина представила Стратегію національної безпеки: що до неї увійшло і чого бракує

Китай становить зростаючу загрозу глобальній безпеці, йдеться у першій стратегії національної безпеки Німеччини, що була представлена в середу, повідомляє Reuters.

Стратегічний документ описує Пекін —  головного торговельного партнера Берліна — як гравця, що агресивно претендує на панування в Азії та прагне використати свою економічну міць для досягнення політичних цілей.

У документі висвітлюються основні загрози, з якими, на думку Німеччини, вона стикається: від зміни клімату до збоїв у ланцюжках поставок, а також містить кілька політичних особливостей, зокрема зобов’язання збільшити витрати на оборону та створити агентство для боротьби з кібератаками.

Аналітики відзначили, що у Стратегії не визначено пріоритети щодо загроз, з якими потрібно боротися. Крім того, в ньому відсутні  деякі важливі питання, такі як Тайвань, і, як очікується, не передбачене створення Ради національної безпеки, яка б допомогла його реалізації.

«Це серйозна зміна, яку ми впроваджуємо в Німеччині в тому, як ми маємо справу з політикою безпеки: перехід від військової стратегії до інтегрованої концепції безпеки», — сказав канцлер Олаф Шольц під час презентації документа.

За словами політика, Стратегія має бути готова найближчим часом.

Мінстерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок наголосила, що в майбутньому її країна при ухваленні рішень щодо економічної політики зосереджуватиметься переважно на безпеці, нагадавши, що  залежність Німеччини від Росії щодо приблизно половини імпорту газу не дала їй можливості негайно припинити торгівлю енергоносіями з Москвою після того, як вона вторглася в Україну в лютому 2022 року.

У документі наголошується на необхідності для Німеччини зменшити залежність від інших країн щодо товарів і стимулювати компанії зберігати стратегічні резерви.

Зараз ці заходи є особливо актуальними для Німеччини, а залежність Європи від Китаю щодо найважливіших корисних копалин є ключем до переходу до вуглецевої нейтральної економіки.

У Німеччині визнають, що Китай навмисно використовує свою економічну силу для досягнення політичних цілей, проте залишається партнером, який потрібен світу для вирішення глобальних викликів і криз.

Чимало керівників німецьких компаній попереджали про ризики розриву або скорочення зв'язків із другою за величиною економікою світу.

У квітні генеральний директор Mercedes-Benz Ола Каелленіус заявляв, що відокремлення від Китаю «немислиме майже для всієї німецької промисловості».

Однак багато німецьких компаній погоджуються з тим, що залежності від Китаю щодо критично важливої сировини необхідно позбутися.

За словами Бербок,  урядовці провели «інтенсивні переговори» з компаніями, що працюють у Китаї. Позитивним моментом, за її словами, є те, що німецькі компанії роблять такі ж висновки, як і федеральний уряд Німеччини.

Тим не менш, Ной Баркін, аналітик Rhodium Group, вважає, що стратегія може бути найбільш цікавою через те, що до неї не увійшло.

«Немає жодної згадки про Тайвань – це, ймовірно, найбільша проблема безпеки найближчих років», – сказав він.

Німецька опозиція, зокрема Норберт Реттген з числа опозиційних консерваторів, певен, що стратегії також бракує ясності щодо створення нового порядку безпеки для Європи: захисту Молдови та Грузії від Росії та чіткої констатації того, чи повинна Україна приєднатися до НАТО.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Сьогоднішня Росія є найбільшою загрозою для миру та безпеки в євроатлантичному регіоні в осяжному майбутньому — Шольц

У грудні 2022 року Японія переглянула свою Стратегію національної безпеки, яку вперше в історії країни ухвалили у 2013 році. Найбільшою зміною у стратегічному курсі країни стало офіційне набуття Японією можливості завдання превентивних ударів по ворожих базах та командних пунктах. Однією із загроз Стратегія визначає Росію, зокрема її повномасштабне вторгнення в Україну.

Нещодавні значущі зустрічі представників "глобальної Півночі" та "глобального Півдня" показали, що починає проглядатися стійка тенденція до формування в Азії системи мікроальянсів безпеки замість створення глобальної структури на кшталт "азійського НАТО".

Докладніше про це — у статті посла України в Японії Сергія Корсунського "Глобальна Північ" і "глобальний Південь" — суперники чи партнери?".