Злочин і покарання за Черчиллем

Якщо ти, вибираючи між війною та ганьбою, вибираєш ганьбу, то отримаєш і війну, і ганьбу. Підтвердження цих безсмертних слів Вінстона Черчилля ми бачили неодноразово впродовж останніх трьох років.

Цей черчиллівський постулат спрацьовує й у війнах корпоративних, про одну з яких і йтиметься далі. А саме: про рішення голови "Нафтогазу України" Андрія Коболєва та попереднього прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка відмовитися в травні 2015-го від війни з групою "Приват" на чолі з Ігорем Коломойським за найбільшу нафтовидобувну компанію "Укрнафта".

У результаті зробленого "вибору" жоден із аргументів, якими чиновники прикрили тоді свою малодушність, не зіграв: компанія "Укрнафта" фактично стала банкрутом, а опонент ("Приват") все одно зробив усе, чим лякав чиновників. Крім того, нещодавно прокуратура розпочала кримінальне переслідування голови правління НАК "Нафтогаз України" А.Коболєва в справі тих, здавалося б, давно минулих днів. Але ж усе могло бути зовсім інакше...

З 2003 р. напівдержавне ПАТ "Укрнафта", 50% та однією акцією якої від імені держави управляв "Нафтогаз", перебувало під безроздільним контролем групи "Приват". Рецепт такого багаторічного управління міноритарним приватником напівдержавною компанією один - хабарі всім без винятку поколінням прем'єрів і президентів. Як та в якій пропорції, а також у якій формі використовувався цей рецепт, питання до прокуратури, СБУ, НАБУ та всієї антикорупційної раті.

Однак була в "дніпропетровчан" із женевською пропискою й своєрідна страховка. З кінця 1990-х вони планомірно скуповували акції "Укрнафти" на вторинному ринку. І в результаті консолідували понад 42% акцій ПАТ "Укрнафта".

Відповідно до чинного Закону "Про акціонерні товариства", для проведення зборів акціонерів і прийняття найважливіших, у тому числі кадрових, рішень необхідна участь власників 60% акцій. Тому міноритарний акціонер із 42% акцій страхував себе від різких рухів із боку акціонера мажоритарного - держави, якій належить 50% та одна акція компанії "Укрнафта". Збори з неузгодженим порядком денним зривалися дуже просто - міноритарій не реєструвався на зборах і тим самим просто зривав їх. Така нехитра тактика дала змогу пережити "приватівському" менеджменту "Укрнафти" не один напад "деолігархізації".

Злочин...

Узимку 2015 р. стріла потрапила в ахіллесову п'яту "Привату": парламент ухвалив, а президент підписав зміни до Закону "Про акціонерні товариства", якими кворум для проведення зборів акціонерів знижувався до 50%. Водночас було розширено повноваження наглядової ради, яка одержала можливість простою більшістю приймати практично будь-які рішення, включаючи звільнення з посади голови правління.

Тоді вперше оголилася диспозиція сторін: президентська фракція відіграла ключову роль у голосуванні, тоді як прем'єрський "Народний фронт" саботував, як міг. Одразу стало зрозуміло, кому платять патріоти з Дніпропетровська. Спочатку у Верховній Раді, а потім на рівні прем'єра "фронтовики" тягли волинку, як могли, і тільки під тиском громадськості трохи відступили. Але не здалися.

Що ж сталося в цей період з "Укрнафтою"? Ситуація була критичною. Із серпня 2014-го компанія перестала платити ренту за видобуток нафти, щомісяця збільшуючи борг на 1 млрд грн.

Крім того, восени 2014 р. основний міноритарій "Укрнафти", власник групи "Приват" Ігор Коломойський, виторгував у наглядової ради компанії подовження повноважень чинного голови правління, бельгійця Пітера Ван Хеке, в обмін на виплату насамперед державі дивідендів у розмірі 1,9 млрд грн і... готовність прем'єра Яценюка та голови наглядової ради "Укрнафти" Коболєва заплющити очі на великі та малі фінансові гріхи "приватівського" менеджменту в напівдержавній компанії "Укрнафта".

До травня 2015 р. борг "Укрнафти" за податками досягнув 9 млрд грн. Навіть стороннім спостерігачам було очевидно, що дніпровський олігарх попросту "кинув" своїх візаві - жодної копійки дивідендів заплачено так і не було.

Надії на кардинальну зміну ситуації пов'язувалися із засіданням наглядової ради "Укрнафти" 29 травня 2015 р. Але з наближенням цієї дати дедалі очевиднішим ставав намір представників держави в "Укрнафті" уникнути необхідних кроків. Відчули щось недобре й у парламенті.

"Закон №272-VIII дозволяє наглядовій раді ПАТ "Укрнафта", в якій "Нафтогазу" як акціонеру, що володіє пакетом 50%+1 акція, належить більшість (6 із 11) членів, повністю змінити склад правління компанії (за винятком голови правління) і обрати шість його членів - представників держави... Законом держкомпанії "Нафтогаз України", яка безпосередньо підпорядковується уряду, надано всі необхідні повноваження для здійснення повної зміни менеджменту на представників держави шляхом проведення двох засідань наглядової ради впродовж лише двох днів", - писала тоді народний депутат Вікторія Войціцька у своєму зверненні до прем'єр-міністра та голови НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, який одночасно очолює й наглядову раду ПАТ "Укрнафта".

Тоді нардепи в буквальному значенні виписали покрокову інструкцію дій по зміні менеджменту "Укрнафти". Це був план блискавичного та повністю законного встановлення контролю над "Укрнафтою", що, до речі, було одним із пунктів коаліційної угоди 2014 р.

"Немає підстав", - такою була відповідь Арсенія Яценюка з приводу кадрових змін в "Укрнафті" за кілька днів до засідання наглядової ради цієї компанії. Це заявив прем'єр-міністр країни, якій "Укрнафта" на той момент заборгувала сумарно близько 11 млрд грн податків і дивідендів. Уже тоді розпочалося відкрите виведення коштів із компанії та зростання дебіторської заборгованості.

Що ще мав зробити менеджмент, щоб Коболєв із Яценюком звільнили цей менеджмент? Впору було терміново писати заяви в усі правоохоронні органи, тому що грабіж держави вже був наявним.

Однак наглядова рада "Укрнафти" під головуванням Коболєва 29 травня навіть не розглядала кадрових питань, а прийняла рішення... скликати збори акціонерів на 22 липня.

…і покарання

Такий сценарій був дуже потрібен "Привату", і він його використав сповна. У червні-серпні з "Укрнафти" виводять 3,1 млрд грн, відвантажуючи нафту невідомим фірмам із копійчаними "статутниками". Ще 2,7 млрд грн передоплати йде від "Укрнафти" на якесь ТОВ "Котлас" за нафтопродукти з розстрочкою поставки на три роки. А ще 6,885 млрд грн надходить 24 таким само компаніям як передоплата за нафтопродукти. Сумарно - 14,7 млрд грн.

Як таке могло статися в компанії, в якій державі належить контрольний пакет? До якості держуправління є кілька яскравих ілюстрацій. Так, із серпня 2014-го, коли "Укрнафта" перестала платити податки до бюджету, накопичивши багатомільярдний борг, і до 29 травня 2015-го голова наглядової ради Коболєв не провів жодного засідання наглядової ради та не ініціював розслідування причин різкого погіршення фінансових результатів компанії. Сім місяців не було цікаво голові "Нафтогазу" і те, чому "Укрнафта" не платить НАКу належні 1,9 млрд грн дивідендів. Гроші державі були не потрібні?

Ну й остаточний вирок "білий комірець" Коболєв одержав за підсумками 2015 р. Первинна дебіторська заборгованість "Укрнафти" на 31 грудня 2015 р. становила 18,435 млрд грн. При цьому 77,4% дебіторки вже було прострочено. Збиток "Укрнафти" становив 5,4 млрд грн. Борг перед бюджетом - 10,6 млрд грн (зростання за рік на 7,8 млрд).

Такими були попередні дані, які "кричали" й усіма способами знову сигналізували про необхідність вживання термінових заходів. Але хіба може топ-менеджер працювати на підставі "сирих" даних? Ніколи!

"Ми хочемо бачити аудований звіт, у якому в тому числі будуть описані й проаналізовані причини виникнення податкового боргу, а також проблеми, пов'язані з дебіторською заборгованістю: хто є боржником, яка ймовірність повернення компанії цих грошей? По цих конкретних питаннях ми хочемо бачити думку аудиторів, яку буде виражено у вигляді резерву сумнівної заборгованості, нарахованої на цю дебіторську заборгованість. І залежно від його розміру, ґрунтуючись на об'єктивних даних, можна буде судити про те, чи були допущені паном Ван Хеке, попереднім або нинішнім менеджментом "Укрнафти" будь-які порушення, які можуть стати основою для ініціювання цивільних позовів або навіть кримінальних переслідувань", - заявив А.Коболєв у травні 2016 р. в інтерв'ю DT.UA.

Як бачимо, сумніви в провині "приватівського" менеджменту продовжують мучити голову правління "Нафтогазу" й одночасно голову наглядової ради найбільшої нафтогазовидобувної компанії країни, попри очевидні факти виведення коштів із "Укрнафти". Примітивні схеми видно абсолютно всім, але тільки не зіркому погляду Коболєва.

Аудовану звітність він одержав у травні 2016-го. У результаті вона повністю підтвердила попередню. Але й цього виявилося недостатньо держчиновнику: коли майже через рік стало зрозуміло, як його як представника державного акціонера обдурили, він несміливо спробував ініціювати розслідування - знову ж, із залученням аудиторів. Справді, треба ж довідатися, хто стоїть за цими обурливими махінаціями!

Однак на цьому історія закінчилася: представники "Привату" у наглядовій раді "Укрнафти" просто заблокували це розслідування...

Після цього пан Коболєв знову "забув" про свою почесну посаду в "Укрнафті" і про збори наглядової ради, не кажучи вже про проведення зборів акціонерів - давно нічого не чути.

Тим часом наслідки того фатального рішення "злити" ситуацію почали "доганяти" Андрія Володимировича. Ще в липні 2015-го сам Коболєв повідомив, що "Приват" подав позов про порушення державою акціонерної угоди. Зазначимо, саме небезпекою подачі такого позову Коболєв та Яценюк мотивували свою відмову від кадрових питань на засіданні наглядової ради 29 травня.

Найцікавіше розпочалося 2017-го. У минулому січні "Укрнафта" домоглася у Вищому адміністративному суді України позитивного рішення про списання з НАК "Нафтогаз України" 2 млрд кубометрів газу, який було узято в "Укрнафти" без оплати ще в 2006–2007 рр. НАК цей борг визнавала, але наполягала на грошовому відшкодуванні в розмірі 3,7 млрд грн, які одержала від населення за поставку цього обсягу газу.

Рішення списати газ у натуральному вигляді означає, що "Нафтогазу" доведеться втратити 20 млрд грн, якщо рішення суду буде виконано.

Коболєв не приховував свого роздратування педалюванням цього питання Коломойським і нинішнім головою "Укрнафти" Роллінгзом і навіть їздив на таємні зустрічі до босів "Народного фронту" Яценюка та Авакова з проханнями урезонити олігарха. Він навіть хотів на рівні наглядової ради заборонити менеджменту "Укрнафти" порушувати це питання в будь-якому вигляді...

Якби Яценюк і Коболєв знесли правління 29 травня 2015 р., вони могли б узяти під контроль у тому числі й юридичне управління "Укрнафти", заморозити або вирішити у вигідному для себе ключі справді неоднозначне питання про 2 млрд кубометрів газу. А так юристами компанії, як і раніше, керує В'ячеслав Карташов, колишній адвокат Коломойського. Отже, будьте ласкаві...

Останній привіт із минулого прилетів буквально днями. Прокуратура Києва спрямувала Державній аудиторській службі для виконання ухвалу слідчого судді Печерського райсуду Києва про надання дозволу на проведення ревізії ПАТ "Укрнафта" з 6 березня в рамках справи про підозру до голови правління НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва.

Як ідеться в матеріалах прокуратури, у рамках досудового розслідування кримінального провадження, відкритого ще 20 травня 2016 р., було встановлено відсутність належних кроків із боку А.Коболєва як голови НАК "Нафтогаз України" і голови наглядової ради "Укрнафти" з повернення цієї компанії під державний контроль.

На думку прокуратури, голова "Нафтогазу", зловживаючи службовим становищем, не домігся відсторонення від виконання обов'язків голови правління "Укрнафти" Пітера Ван Хеке, членів правління Володимира Пустоварова й Олексія Куща, "чим завдав державним інтересам тяжких наслідків у вигляді збільшення податкового боргу ПАТ "Укрнафта" на 5,49 млрд грн". Було встановлено, що "Укрнафта" видала передоплати на 6,5 млрд грн на купівлю нафтопродуктів із договірним строком поставки в грудні 2018 р. і реалізувала сиру нафту на 7,1 млрд грн зі строком оплати в грудні 2016 р.

У результаті компанія не змогла погасити заборгованість перед держбюджетом, яка на кінець 2015 р. сягнула 10 млрд грн.

Сумно ще й те, що недавно стало відомо про початок банкрутства компаній, на які виводилися гроші та нафта "Укрнафти". Господарський суд Харківської області вже порушив справу про банкрутство одного з найбільших боржників ПАТ "Укрнафта" - ТОВ "Галнафта" (Харків), яке "забуло" розрахуватися за нафту в розмірі 1,3 млрд грн.

До речі, цю нафту фірма одержала без оплати в червні 2015-го, відразу після пам'ятного засідання наглядової ради ПАТ "Укрнафта" 29 травня...

***

Уявімо, якою могла би бути ситуація, якби Яценюк і Коболєв 29 травня зайняли по-справжньому державницьку позицію. Виведенню коштів було б поставлено заслін, отже, податковий борг "Укрнафти" було б оперативно погашено. Рік компанія закінчила б із прибутком, а не зі збитками. Було б знайдене прийнятне рішення по "газовому" боргу. Оперативний доступ до документів компанії дав би змогу оперативно розпочати кримінальне переслідування топ-менеджерів "Укрнафти", і з великою часткою ймовірності це дало б можливість вимагати від міноритарного акціонера повернення старих боргів і розірвання невигідних контрактів із десятками "приватівських" фірм, якими було обплутано компанію.

Однією постановою Кабміну можна було дати "Укрнафті" можливість продавати свою нафту на експорт і тим самим зруйнувати монополію "Привату" на закупівлю нафти компанії.

Так, імовірно, Коломойський з товаришами пішов би в суди, про що Яценюк і Коболєв невпинно повторюють у кожному інтерв'ю. Та "Приват" все одно пішов у суди. Тільки компанія "Укрнафта", як і раніше, під його контролем, а не під контролем держави. І податковий борг у 11–12 млрд грн як був, так і залишається. І справу про 2 млрд кубометрів газу виграв "Приват", а не НАК "Нафтогаз України". І який був сенс боятися звернення міноритаріїв до суду?

У травні 2015 р. відбулася елементарна зрада національних інтересів. Було згаяно унікальний шанс повернути "Укрнафту" у державне лоно, як це відбулося з "Укртранснафтою", котра демонструє відтоді прекрасні результати. А судячи з того, що канали Коломойського єдині, де з чіткою регулярністю показують в ефірі Арсенія Яценюка та його соратника Андрія Іванчука, а також постійно розповідають про трудові будні Арсена Авакова, екс-прем'єр зробив тому послугу не просто так.

Що хорошого одержав Андрій Коболєв, незрозуміло. На поверхні тільки позови, кримінальні справи та інші проблеми вже з безпосередньо очолюваним "Нафтогазом України". "Злив" 29 травня коштував країні кілька мільярдів гривень і, по суті, законсервував корпоративні проблеми "Укрнафти". Думаєте, хтось зробив висновки? Наглядова рада ПАТ "Укрнафта" не збиралася вже більш як півроку, і про плани її зібрати в майбутньому нічого невідомо.