Заморожена теплоцентраль

Харковом блукає привид соціальної катастрофи, яка свого часу спіткала Алчевськ. Одну з найбільших у країні теплоелектроцентралей — Харківську ТЕЦ-5, яка постачає теплом третину міста, волею «Нафтогазу України» з червня відключено від газової труби. Підприємство зупинилося. Теплоенергетики з жахом дивляться на фінансові показники свого підприємства — збитки від вимушеного простою становлять щонайменше 20 млн. грн., які цілком знівелювали чистий прибуток, отриманий за перше півріччя, та удвічі перевищили суму боргу за газ.

Керівництво ТЕЦ закидає газовикам нечуване за своїм цинізмом свавілля і — ні мало ні багато — брутальний шантаж підприємства з метою вибити майже 100 млн. грн., які їм не належать. НАК «Нафтогаз», зі свого боку, обурена небажанням ТЕЦ погасити багатомільйонний борг за газопостачання і вбачає у діях тепловиків спробу зірвати підготовку міста до опалювального сезону.

У Мінпаливенерго безпорадно розводять руками. Розрулити ситуацію, здається, ніхто не здатен.

Щоразу напередодні зими (а інколи й у розпал морозів) Харків лихоманить: чи подадуть тепло і гарячу воду? Місцеві тепломережі вже багато років поспіль є хронічним боржником за спожитий газ, утримуючи за цим показником сумну першість у країні. Так, загальна заборгованість КП «Харківські теплові мережі» перед ДК «Газ України» за минулий опалювальний сезон перевищила 331 млн. грн., а рівень розрахунків становить лише 58%.

Утім, принаймні без тепла місто не залишалося. Не в останню чергу завдяки Харківській ТЕЦ-5, яка, отримуючи ліміти газу, поставляла тепломережам вироблену на своїх потужностях теплову енергію, а інколи, працюючи на власних газових запасах, переключала безпосередньо на себе кілька міських мікрорайонів.

З боку теплоенергетиків такі дії виглядали мало не меценатством — адже «Харківські тепломережі» були й перед ТЕЦ у боргах, як у шовках. (До речі, не тільки вони.) Наприкінці 2006 року, приміром, цей борг становив 27 млн. грн., через що теплоенергетичне підприємство не мало змоги закупити газ на грудень, у свою чергу стаючи боржником перед газопостачальною компанією. Посеред зими під загрозою відключення від газопостачання опинилася тоді третина Харкова. І так рік у рік.

Вплинути на «Тепломережі» й «вибити» з них борг ні «Газ України», ні ТЕЦ-5 практично не могли. «Тепломережі» також мали свого боржника й вішали всіх собак на кінцевого споживача — як правило, на населення, яке начебто вперто не розраховувалося за тепло і гарячу воду. Коло безнадійно замикалося.

ТЕЦ-5 намагалася було його розімкнути через господарський суд області. Служителі Феміди визнали висунуті претензії цілком законними, однак попросили зважити на той факт, що споживачі теплоенергії винні тепловим мережам Харкова 370 мільйонів. Теплоенергетикам було від того, ясна річ, ні холодно, ні жарко. Борг завис.

Щодо газопостачальників, то вони тримали в руках більш дієвий важіль впливу на своїх боржників, аніж судове рішення. А саме — газовий вентиль. Мотивуючи тим, що Харківська ТЕЦ-5 має значну заборгованість перед «Газом України», зокрема за 2007 рік підприємство заборгувало понад 10 млн. грн., а у квітні 2008 року нібито безоплатно спожило 32,5 млн. кубометрів природного газу, НАК «Нафтогаз» прийняла рішення припинити поставки газу харківській теплоелектроцентралі.

З цього моменту відносини «Нафтогазу» і ТЕЦ-5 набули вигляду непримиренного і навіть войовничого конфлікту. Коли 24 квітня цього року до газорозподільного пункту прибули представники «Газу України» та відповідної державної газової служби, аби перекрити газовий вентиль ТЕЦ-5, їх зустріли (зрозуміло, не з квітами) 250 її співробітників з воєнізованою охороною підприємства включно. Люди вимагали дати їм можливість спокійно працювати. Головний і єдиний газопостачальник країни тоді офіційно заявив про те, що до його співробітників «знахабнілі хулігани» з харківської теплоцентралі застосували фізичну силу, «опираючись законним вимогам дер-
жави щодо стабілізації платіжної дисципліни в сфері поставок природного газу», й зажадав від Генеральної прокуратури і МВС терміново дати належну оцінку подіям, що відбулися.

У ТЕЦ — свій погляд на ці події, який вона марно намагається довести усім можновладцям, хто міг би допомогти відновити підприємству газопостачання. Адже 19 червня газ таки перекрили.

— Безвідповідальний крок з боку НАК «Нафтогаз України» привів станцію до фінансового колапсу, — каже голова правління ВАТ «Харківська ТЕЦ-5» Геннадій Вороновський. — Відпуск теплової і електричної енергії було припинено, й підприємство позбулося обігових коштів. Ми не можемо в повному обсязі ремонтувати обладнання, вимушені скорочувати персонал, знижувати людям зарплату. Заявляю, що вся відповідальність за цей конфлікт лежить на «Нафтогазі», який спочатку обмежував, а потім припинив газопостачання нашому підприємству, діючи виключно у своїх корисливих інтересах. Ми переконані у своїй правоті. Однак, опинившись у такій ситуації, зіткнулися з проблемою, можливо, ще більш серйозною, ніж відключення газу. А саме — з цілковитою неможливістю довести свою правоту і поновити нарешті нормальну роботу. І хоч куди тільки зверталися з проханням про допомогу — до президента, прем’єра, в РНБО, у Верховну Раду. В кращому випадку нам співчували, однак жодне звернення не привело до бажаного результату — пуску станції.

Керівництво ТЕЦ вважає, що весь цей диктат затіяно «Нафтогазом» заради того, щоб змусити підприємство вдруге заплатити за газ, спожитий ним з 1 квітня по 19 червня. Річ у тім, що згідно з окремим дорученням Мінпаливенерго від 16 січня цього року Харківська ТЕЦ-5 уклала договір на поставку природного газу з «УкрГаз-Енерго» — спільним підприємством «Нафтогазу» і славнозвісного RosUkrEnergo, причому за ціною 1326,93 грн. за тисячу кубометрів, розрахувавшись наперед. Однак згодом Кабмін заблокував діяльність «УкрГаз-Енерго». У березні НАК «Нафтогаз України» зобов’язала ТЕЦ-5 переукласти договір уже зі своєю дочірньою компанією — «Газом України». Мало того, що за значно вищою ціною — 1489 грн. за тих же тисячу кубометрів. Ще й заднім числом — з 1 січня. Відсторонена від газового ринку компанія Дмитра Фірташа (RosUkrEnergo та її дочірня «УкрГаз-Енерго») повертати гроші харківським теплоенергетикам не збиралася. ТЕЦ-5, яка втрачала таким чином від пропозиції «Нафтогазу» великі кошти, навідріз відмовилася від будь-яких «задніх» дат, наполягаючи на укладанні договору з 1 вересня. «Нафтогаз» пішов на поступки, запропонувавши нову умову договору — з 1 квітня. Норовиста ТЕЦ знову відмовила (подвійна оплата виливалася їй у 99,9 млн. грн. плюс 11 мільйонів за різницю у цінах), продовжуючи користуватися газом, на її думку (як потім з’ясується — надто наївну), уже викупленим. У результаті газ їй «відрубили».

— Від нас вимагають, — продовжує Геннадій Вороновський, — щоб ми відмовилися від своїх підписів під договорами поставки, актами приймання-передавання газу, платіжними дорученнями і податковими накладними та зробили вигляд, що весь цей час брали газ у «Газ України», але «забули» розрахуватися. Я в енергетиці пропрацював 45 років. Однак не пригадую такого безглуздого і цинічного диктату з боку газовиків щодо енергопідприємства.

Втім, газовики повелися у чомусь навіть шляхетно, зажадавши від Мінпаливенерго створити комісію для розслідування причин відключення Харківської ТЕЦ-5. Робоча група на чолі із заступником міністра Бурзу Алієвим підтвердила справедливість вимог теплоенергетиків, законність купівлі ними природного газу на виробництво як електроенергії, так і тепла і рекомендувала ДК «Газ України» укласти договір з ТЕЦ-5 на поставку газу таки з 1 вересня 2008 року. Судячи з того, що теплоелектроцентраль досі не має ні договору, ні газу, можна сказати, що «Нафтогаз» не дуже зважав на якісь там міністерські рекомендації, як і на рішення апаратних нарад Мінпаливенерго щодо термінового поновлення газопостачання багатостраждальній ТЕЦ.

«Нафтогаз України» у цій більш ніж дивній історії залишається незворушно спокійним і на питання про конфлікт з харківськими теплоенергетиками за допомогою прес-служби повідомляє, що без стовідсоткових розрахунків підприємств теплокомунальної енергетики за природний газ, спожитий з 1 жовтня 2007 року, ДК «Газ України» не укладатиме договорів на його поставки в новому опалювальному сезоні.

— Так, ми не приховуємо, що маємо перед ДК «Газ України» заборгованість у сумі 10,8 млн. грн. за спожитий у 2006—2007 роках природний газ на виробництво теплової енергії, — каже перший заступник голови правління ВАТ «Харківська ТЕЦ-5» Михайло Головін. — Але у червні, згідно з постановою Кабінету міністрів, ми оформили договори на погашення цього боргу і передали їх у «Газ України», який зі свого боку їх оформляти не поспішає. До речі, дочірнє підприємство «Нафтогазу» — «Газ-тепло» заборгувало нам 15 мільйонів. Однак чомусь саме наш борг газовики поклали в основу.

Нещодавно колегія Мінпаливенерго розглядала ситуацію довкола Харківської ТЕЦ-5. Міністр Юрій Продан, вислухавши теплоенергетиків, нібито розмірковуючи вголос, з неприхованою тривогою зауважив, що монопольне становище газовиків дозволяє їм уже висувати вимоги і генерації. Втім, пообіцяв виправити ситуацію.

Харківські теплоенергетики не втрачають віри у рідного міністра. Хоча навряд чи хтось сьогодні знає, як вплинути на «Нафтогаз». Отже, у керівництва Харківської ТЕЦ-5 є запасний вихід, хочеться гадати, не єдиний — шукати правди у Москві.

Від редакції: Ситуація з Харківською ТЕЦ-5 — не винятковий випадок. На жаль. І що всі газопостачальники й газоспоживачі робитимуть у тому разі, якщо з 1 січня 2009 року, як обіцяє російський «Газпром», ціна на газ підвищиться мало не вдвічі?! Сьогоднішні чвари між енергетиками й газопостачальниками видаватимуться тоді дитячою сваркою у пісочниці.

Проте редакція «Дзеркала тижня» звернулася в НАК «Нафтогаз України». За коментарем.

От її відповідь, що публікується дослівно.

«Ситуація, що склалася із забезпеченням регіонів газом, досить складна. Однак звички радянської партноменклатури, закладені в геном можновладців, в українській реальності набули, на жаль, гіпертрофованих форм. Харків — це лише найпоказовіший приклад такого підходу до ведення господарської діяльності в регіоні, що не має нічого спільного з принципами ринкової економіки, задекларованими повсюдно.

По-перше, заборгованість харківських тепловиків виникла не напередодні майбутнього опалювального сезону. НАК «Нафтогаз України» впродовж року постійно попереджала підприємства теплокомунальної енергетики (ТКЕ) і ТЕЦ харківського регіону про зростання заборгованості за спожитий газ. Ці заклики залишилися без відповіді та будь-яких дій із боку обласних керівників щодо виходу з фінансової ситуації, яка склалася на той момент. Більш того, керівництво харківської генерації соромливо замовчує той факт, що спожитий газ для виробництва тепла... використовували для виробництва електроенергії, яку продавали в енергоринок, користуючись лімітами газу для населення. У результаті склалася ситуація, коли ця галузь споживала газ практично безоплатно, одержуючи надприбутки, що цілком відповідає новому прочитанню постулату часів розвиненого соціалізму: «Усе навколо колгоспне, усе навколо моє».

Варто нагадати, що всі підприємства теплоенергетики одержують імпортний газ, розрахунки за який НАК «Нафтогаз України» має проводити регулярно й у повному обсязі, що зафіксовано низкою міждержавних угод між Україною та Росією. Станом на початок вересня, загальна сума заборгованості підприємств теплокомунальної енергетики перед ДК «Газ України» за спожитий від початку опалювального сезону 2007—2008 року природний газ становить 1,816 млрд. грн., а рівень розрахунків — 73%. Трійку лідерів за заборгованістю та рівнем розрахунків нижчим за середній серед підприємств, які виробляють теплову енергію, очолює саме Харківська область (борг — 331,5 млн. грн., оплата — 58%), за нею йдуть Донецька (292,5 млн. грн., 71%) і Дніпропетровська (260,7 млн. грн., 69%).

По-друге, гнівні випади керівників області та харківської генерації на адресу НАК «Нафтогаз України» є не чим іншим, як модифікованим радянським правилом «Трьох конвертів». Напередодні опалювального сезону й цілком очікуваних дострокових виборів саме час довести електорату, що харківський регіон з усіх боків оточили вороги, і головним супостатом є саме НАК «Нафтогаз України», що відключила газ і залишила місто та область без тепла. Справді, за нинішніх умов в Україні модно звалювати провину на абстрактних «їх із влади». А оскільки безликість породжує багатоликість, то й власні огріхи досить зручно приховати під цією маскою загальної державної абстракції.

Та якщо подивитися в корінь проблеми, то за пафосними тирадами приховується цілком прозаїчна річ: спроба сховати власну безладність при управлінні ввіреним регіоном і містом. Достатньо відповісти на конкретні запитання: що, населення не заплатило за газ і тепло? Ні, заплатило. Люди заплатили за тепло, причому рівень розрахунків досягає практично 100%. Інше запитання, куди ці гроші поділа теплоцентраль? Куди поділи гроші тепловики? Чому місцеві органи влади не подбали про те, щоб були зроблені своєчасні відрахування різниці в тарифах на газ цим теплопідприємствам. Чому теплопідприємства не одержали гроші з бюджетів і не розплатилися за газ?

Час регіональним лідерам самим розпочати розв’язувати власні проблеми з державними органами — міністерствами та відомствами, які відповідають за своєчасне надання областям оплати за різницю в тарифах і субсидій для незахищених верств населення. У НАК «Нафтогаз України» немає можливості бути меценатом країни, вона не може виступати в ролі «Червоного Хреста» для країни, для теплоенергетиків, для генерації тощо.

Виникає парадоксальна ситуація: НАК «Нафтогаз України» поставляє товар споживачу, а потім, щоб одержати за нього гроші, ця компанія змушена вирішувати за регіональних керівників, як останнім одержати належні їм від держави платежі та розрахуватися з НАКом. Ні, добродії! Кожен має займатися своєю справою. Крім того, відповідно до вимог постанов Кабінету міністрів України від 27.12.2001 р. №1729 і від 12.03.2008 р. №163 імпортований природний газ реалізується в Україні НАК «Нафтогаз України» і ДК «Газ України» тільки за умови здійснення споживачами стовідсоткової оплати використаного природного газу.

Хочемо ще раз нагадати. НАК «Нафтогаз України» діє виключно для розвитку українського суспільства та його інтеграції у світові економічні структури. В усьому світі прийнято платити за придбаний товар. І природний газ не є винятком. Поки ж світові процеси в Україні зачепили тільки електроенергетичний сектор, де неплатоспроможні споживачі просто відключаються від мережі, і це не викликає такого негативного резонансу в суспільстві.

Питання стабільного теплопостачання країни дотепер не вирішене, і чиновники всіх рангів постійно уникають його вирішення. У цій ситуації НАК «Нафтогаз України» як комерційна компанія змушена вживати заходів для виконання фінансового плану відповідно до затвердженого бюджету країни».